Справа № 291/1489/25
Провадження №2/291/823/25
19 грудня 2025 року селище Ружин
Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Федорчук І.В., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії та надати відповідне жиле приміщення,
встановив:
18.12.2025 представник позивача ОСОБА_5 звернувся до Ружинського районного суду Житомирської області з позовною заявою ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії та надати відповідне жиле приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016, залишеним без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 14.11.2018, у справі №291/228/16-ц скасовано рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 16.09.2016 та вирішено виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (малолітня) із квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення.
На виконання зазначеного вище рішення суду, рішенням виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області за №16 від 22.01.2022, було вирішено надати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інше жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
12.07.2024 державною виконавчою службою, за повного сприяння Ружинської селищної ради Житомирської області, проведено фактичне виселення позивачки і членів її сім'ї із квартири АДРЕСА_1 .
05.09.2024 рішенням Ружинського районного суду Житомирської області у справі № 291/561/23, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19.05.2025, визнано нечинним та скасовано рішення виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області №16 від 22.01.2022, яким було вирішено надати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інше жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 66,0 кв. метри.
Згідно відповіді на запит представника позивача Ружинська селищна рада листом від 28.10.2025 за № 02-25/4991 повідомила про те, що Ружинською селищною радою Бердичівського району Житомирської області на розгляд виконавчого комітету Ружинської селищної ради не виносилося питання про надання житлового приміщення ОСОБА_1 та членам її сім'ї, оскільки наразі у комунальній власності Ружинської селищної ради відсутнє майно, придатне для проживання. У разі наявності житлового приміщення, яке може бути надане для належного виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 року у справі № 291/228/16-ц, ОСОБА_1 та членів її сім'ї буде повідомлено додатково.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі суд дійшов такого висновку.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до приписів частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну "владні управлінські функції", то зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15(пункт 72)).
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі №910/16744/17 (провадження № 12-255гс18) зароблено висновки, що: «до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого права та інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі».
З огляду на наведене, оскільки спір у цій справі стосується спору фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності, щодо надання відповідного жилого приміщення, правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ст. 186 ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.186 ЦПК, чи підсудна справа цьому суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вказані обставини свідчать про відсутність передумов відкриття провадження у справі за заявою та є підставою для відмови у відкритті провадження на підставі п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження слід відмовити.
У відповідності з ч. 2 ст.186 ЦПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
У відповідності з ч. 5 ст.186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За таких обставин, оскільки в цій справі спір між позивачем та Ружинською селищною радою за своєю суттю є публічно-правовим, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, роз'яснивши при цьому позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Керуючись ст.186 ЦПК України, суддя,
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії та надати відповідне жиле приміщення.
Роз'яснити, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена 19.12.2025.
Суддя І.В. Федорчук