Справа № 288/998/25
Провадження № 2/288/512/25
18 грудня 2025 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника Органу опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області - Несенюк І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі -відповідач), третя особа: Орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - третя особа) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому вказує, що у нього та відповідача є спільна дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В свідоцтві про народження дитини мати записана як ОСОБА_5 , після цього вона змінила прізвище і на даний час має прізвище « ОСОБА_6 ».
Позивач та відповідач проживають окремо, за спільною домовленістю дочка залишилась проживати з матір'ю.
Наприкінці 2024 року позивач дізнався від представника служби у справах дітей Монастирищенської міської ради Уманського району Черкаської області про те, що його дочка ОСОБА_7 , була залишена матір'ю без догляду в іншому населеному пункті- АДРЕСА_1 , в гуртожитку.
Так як мати дитини не цікавиться донькою, веде асоціальний спосіб життя, не має постійного місця проживання, від соціального супроводу КЗ «Центр надання соціальних послуг» Монастирищенської міської ради відмовилась та самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, дитину влаштували до патронатної сім'ї, де вона на той час проживала. В подальшому вирішено передати дитину, за бажанням батька, в його сім'ю.
03 жовтня 2024 року дитина була виявлена без догляду, 10 жовтня 2024 року влаштована у сім'ю патронатного вихователя, де перебувала до 20 березня 2025 року, а з 21 березня 2025 року проживає в сім'ї батька. З 31.03.2025 року батьком влаштована до Попільнянського ліцею Попільнянської селищної ради Житомирської області, де дочка навчається в 2-В класі до даного часу, а батько піклується її навчанням та вихованням.
Після того як дитини почала проживати з батьком, мати також не цікавиться її фізичним здоров'ям, вихованням та навчанням, матеріальної допомоги на її утримання не надає.
Як вбачається з відповіді поліції на адвокатський запит та відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідач притягувалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків, саме щодо дочки ОСОБА_7 , на підставі постанов суду від 19.05.2023 року по справі № 702/396/23 та від 08.11.2024 року по справі № 702/1026/24.
Також, неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насилля відносно своєї матері, що негативно характеризує особу відповідача.
Крім того, відповідач притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення дрібної крадіжки та до кримінальної відповідальності. Також на даний час в Подільському районному суді міста Києва знаходиться на розгляді кримінальне провадження відносно відповідача.
Вказані обставини вкрай негативно характеризують відповідача та роблять небезпечним перебування біля неї дитини.
Позивач вважає, що всі перелічені обставини свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини ОСОБА_7 , що є підставою для позбавлення її батьківських прав.
На підставі вищевикладеного, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягувати з відповідача на його користь на утримання дочки аліменти у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі. Позивач також просить судові витрати покласти на нього.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів. 02.10.2025 року через канцелярію суду надала заперечення. /а.с. 84-85/
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.
ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає з батьком, який створив належні умови для її проживання, мати не приїжджає до неї та не телефонує.
Суд, вислухавши позивача та його представника, представника третьої особи, ОСОБА_4 , всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 30 травня 2024 року Монастирищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_8 09 квітня 2024 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 », про що складено відповідний актовий запис № 40. /а.с. 6/
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26 лютого 2019 року Монастирищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , актовий запис № 171. /а.с. 7/
Згідно до Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, складеного 03 жовтня 2024 року старшим ДОП СП ВПД Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ст. лейтенантом поліції Зозуля О.В., 03 жовтня 2024 року о 19.00 годині була виявлена дитина ОСОБА_4 , не доглянута, в брудному одязі, документи відсутні, вік 7 років. /а.с. 8/
Як вбачається з Висновку оцінки потреб сім'ї, виданого 11 жовтня 2024 року Центром надання соціальних послуг, проведеного в сім'ї ОСОБА_3 , основними ознаками та чинниками, що спричиняють складі життєві обставини є ухилення від виконання батьківських обов'язків матір'ю дитини. Потреби дітей задовільняються матір'ю на пограничному рівні. Мати має слабко сформований батьківський потенціал. /а.с. 9-11/
Відповідно до рішення № 283 від 10 жовтня 2024 року «Про влаштування у сім'ю патронатного вихователя малолітньої ОСОБА_4 », виданого виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради Черкаської області, вирішено влаштувати в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на тимчасове перебування малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває в складних життєвих обставинах. Зобов'язати КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня» Монастирищенської міської ради забезпечити медичний огляд дитини та здійснювати диспансерний нагляд за нею. Доручити комунальному закладу «Центр надання соціальних послуг» Монастирищенської міської ради забезпечити соціальний супровід дитини та сім'ї, проводити оцінку потреб дитини та сім'ї. Доручити управлінню освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради забезпечити реалізацію права дитини на здобуття освіти, а у разі потреби -забезпечити індивідуальне навчання та розвиток творчих здібностей. /а.с. 12-13/
Згідно до Висновку міждисциплінарної команди про доцільність повернення малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім'ю батька, виданого 21 лютого 2025 року, за інформацією патронатного вихователя ОСОБА_9 батько дитини, ОСОБА_10 , телефонує та цікавиться життям та здоров'ям доньки. Дівчинка дуже зраділа появі батька, сумує за ним та хоче проживати у його родині. У зв'язку із зверненням батька малолітньої ОСОБА_4 , взявши до уваги думку дитини та враховуючи, що складні життєві обставини дитини мінімізовані, міждисциплінарна команда вважає за доцільне протягом березня 2025 року повернути дитину у сім'ю батька. /а.с. 14-15/
Як вбачається з рішення № 45 від 25 лютого 2025 року «Про вибуття ОСОБА_4 із сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_9 », виданого виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради Черкаської області, вирішено вважати 20 березня 2025 року останнім днем перебування малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_9 . Доручити службі у справах дітей виконавчого комітету міської ради: 21 березня 2025 року забезпечити передачу дитини та її документів у сім'ю батька, припинити дію договору від 11.10.2024 року між патронатним вихователем ОСОБА_9 та виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради про патронат над дитиною. /а.с. 16-17/
Згідно до повідомлення Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області № 108953-2025 від 21 травня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: Монастирищенський район місто Монастирище, невідома жінка віддала дитину 7 років, звати ОСОБА_4 , проживає в гуртожитку, мати у селищі Цибулеві. Дане повідомлення внесено в ІКС ІПНП Уманського РУП № 18018 від 31.08.2024 року. 03.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , в гуртожитку виявлено дитину 7 років без батьків. Дитину звати ОСОБА_11 , яка повідомила, що матері немає два дні, поїхала в селище Цибулів, мати ОСОБА_12 залишає не раз дитину одну. Дане повідомлення внесено в ІКС ІПНП Уманського РУП № 20944 від 03.10.2024 року. За результати розгляду відносно ОСОБА_3 матері ОСОБА_4 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП. /а.с. 18/
Відповідно до характеристики учениці 2-В класу Попільнянського ліцею ОСОБА_4 , виданої Попільнянським ліцеєм Попільнянської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_4 навчається у Попільнянському ліцеї з 20 березня 2025 року, яка прибула із Монастирищенського ліцею «Обдарованість», дівчинка здібна, має гарну пам'ять, логічне мислення, відповідально ставиться до навчання. ОСОБА_13 відвідує систематично, дівчинка самостійна, доброзичлива, стосунки з однокласниками дружні. Наразі вихованням ОСОБА_7 займається тато ОСОБА_1 . Відвідує школу, цікавиться навчанням доньки, забезпечує всім необхідним для навчання та розвитку дитини. З мамою дівчинки ОСОБА_5 не знайома. Навчанням та вихованням доньки вона не цікавиться. /а.с. 19/
Як вбачається з характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці 2 класу, яка навчалась з 2023 по 2025 навчальний рік у Монастирищенській філії ліцею «Успіх» Монастирищенської міської ради Черкаської області, ОСОБА_4 навчалась у навчальному закладі з першого класу (з 2023 року), за період навчання має певні досягнення в опануванні навчальними вміннями, що відповідають середньому та достатньому рівням навчальних досягнень. Мати ОСОБА_14 мало приділяла належної уваги навчанню та вихованню доньки. Дівчинка не завжди була забезпечена всіма необхідними шкільними приладдями та речами, які необхідні для навчання в школі. В зв'язку з цим, дитина потрапила в складні життєві обставини і з жовтня 2024 року була вилучена із сім'ї та влаштована до патронатної сім'ї. Перебуваючи в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_7 покращує своє навчання, сумлінно виконує домашні завдання. /а.с. 20/
Згідно до заяви ОСОБА_1 від 20 березня 2025 року, він звернувся до Попільнянської селищної ради з проханням надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ( ОСОБА_15 стосовно їх малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як мати не бере участі у вихованні та догляді дитини. Дитина проживає у його сім'ї з 20.03.2025 року. /а.с. 21/
Відповідно до Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету № 74 від 10.06.2025 року «Про затвердження Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_4 » виданого Попільнянською селищною радою Житомирського району Житомирської області, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, запобігання бездоглядності, орган опіки та піклування селищної ради вважає за доцільне надати висновок про позбавлення батьківських прав ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с. 31-33/
Як вбачається з Акту обстеження умов проживання від 21 березня 2025 року, виданого відділом Служби у справах дітей Попільнянської селищної ради, проведеного за адресою: АДРЕСА_3 , члени комісії дійшли висновку, що батько створив належні умови для проживання та повноцінного розвитку дитини ОСОБА_4 . /а.с. 77, 90-91/
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184, ч. 2 ст. 51 КУпАП та до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 129, ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується наданими постановами про накладення адміністративного стягнення та ухвалами суду. /а.с. 109-121/
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання дитини, з тих підстав, що вона не приймає участі у вихованні дочки, не цікавиться життям та здоров'ям дитини, не бере участі у її вихованні та утриманні, чим свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Крім того, залишала неодноразово дитину одну на декілька днів.
Статтею 5 Сімейного Кодексу України (далі СК України) визначено, що держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї; створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство; забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Як вбачається з статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно до приписів частини другої статті 150, частини другої статті 157 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
За змістом статті 166 СК України наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і допускається лише при наявності вини в діях батьків і належить до обов'язкових умов позбавлення батьківських прав.
Пунктом 16 вищевказаної Постанови визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Крім того, статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно до статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків, в даному випадку позбавлення батьківських прав є самим крайнім заходом впливу стосовно відповідача, проте вона свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків: не приймає участі у вихованні дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не цікавиться її життям та здоров'ям, крім того залишала дитину одну без догляду, чим наражала її на небезпеку, за що неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання дитини, з жовтня 2024 року по березень 2025 року дитина перебувала у сім'ї патронатного вихователя і ОСОБА_3 не вживала будь-яких заходів щодо повернення дитини в сім'ю, а тому наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно її дочки.
Також суд зазначає, що відповідач неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності та двічі притягалась до кримінальної відповідальності, що вкрай негативно характеризують відповідача та свідчить про її асоціальну поведінку, що буде негативно впливати на виховання та розвиток дитини.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно до статті 180, частини першої статті 183 СК України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
У відповідності до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частинами першою, другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення відображено і в українському законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного Кодексу України, вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, вони зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (статті 141, 180 СК України).
Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Судом встановлено, що відповідач є матір'ю дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вона не надає матеріальну допомогу на її утримання, а тому з неї належить стягувати аліменти на користь неповнолітньої дитини до досягнення дитиною повноліття.
Домовленості про утримання дитини сторони не досягли.
Згідно до статті 180, частини першої статті 183 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
У відповідності до статті 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина 5 статті 183 СК України визначає, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За наведених обставин, визначаючись з розміром та способом стягнення аліментів та враховуючи що відповідач є здоровою, працездатного віку особою, може надавати матеріальну допомогу (доказів неможливості надання такої допомоги до суду надано не було), доказів щодо наявності у неї інших утриманців суду також не надано, зважаючи на обов'язок батьків утримувати дитину та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим є стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач в судовому засіданні просив сплачений ним судовий збір не стягувати з відповідача, а тому суд при ухваленні рішення не здійснює його розподіл.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»; Законом України «Про охорону дитинства»; статтями 5, 7, 19, 141, 150, 155, 157, 164, 165, 166, 180, 181, 182, 183, 191 СК України; статтями 15, 16 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , по відношенню до її малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 червня 2025 року.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник