Справа № 287/2418/25
провадження 1-кс/287/431/25
19 грудня 2025 року м. Олевськ
Слідчий суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заступника начальника СВ ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді застави та покладення обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України стосовно ОСОБА_5 , уродженця с. Радовель Олевського району Житомирської області, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні мололітню дитину, не інваліда, громадянина України, українця, не депутата, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060520000249 від 22.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
Заступник начальника СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді застави та покладення обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання обгрунтовано тим, що на момент звернення до слідчого судді ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати та не зменшилися, а також зявилися нові ризики, які виправдовують обраний підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави. Так, на думку сторони обвинувачення, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній після вчинення кримінального правопорушення, переховувався від правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності та був встановлений працівниками УСБУ за межами Олевської територіальної громади. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, на даний час не працевлаштований, не має сталих соціальних звязків, а його злочинні дії мають підвищену суспільну небезпеку. Крім того, може незаконно впливати на свідків, чинити на них фізичний та психологічний тиск з метою відмови чи зміни наданих показань безпосередньо під час розгляду провадження у суді.
Прокурор ОСОБА_4 та заступник начальника СВ ОСОБА_3 клопотання підтримали з наведених у ньому мотивів.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 просили відмовити у заволонені клопотання так як воно не відподає вимогам статтей 182 та 194 КПК України.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані сторонами матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 24.10.2025 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб по 21 грудня 2025 року включно та визначено розмір застави у межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90840 гривень. У разі внесення застави, на підозрюваного покладено такі обов'язки:
- прибувати до слідчого прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) з підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також свідками, які ймовірно будуть встановлені під час досудового розслідування, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі у присутності слідчого чи прокурора.
У разі внесення застави, строк дії обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України визначено до 21 грудня 2025 року (включно).
28.10.2025 ОСОБА_5 звільнений з ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» у зв'язку з внесенням застави.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України, строку дії застави як запобіжного заходу не передбачено.
При цьому, після внесення грошових коштів у якості застави за підозрювану особу строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави відповідно до норм кримінального процесуального Кодексу діє до моменту прийняття остаточного рішення, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії.
Таким чином, у розумінні норм чинного КПК України запобіжний захід у вигляді застави не має строкового виразу, а відтак, і строк дії такого запобіжного заходу не має продовжуватись.
Згідно зі ст. 194 КПК України обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Такі обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
Слідчий суддя зауважує, що вказана норма пов'язує покладення обов'язків із запобіжним заходом, який не пов'язаний з триманням під вартою. Посилання законодавця на закріплений у ст. 199 КПК України порядок продовження строку тримання під вартою, який є ідентичним для продовження строку дії обов'язків, орієнтує на процесуальний порядок розгляду відповідних клопотань, а не на вид запобіжного заходу, який супроводжується продовженням обов'язків. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов'язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
23.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КПК України.
Постановою керівника Коростенської окружної прокуратури від 16.12.2025 строк досудового розслідування кримінального провадження № 12025060520000249 від 22.10.2025 продовжено до трьох місяців, а саме: до 23.01.2026.
Виходячи з наданих матеріалів досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування про вчинення ОСОБА_5 хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, пов'язаному з опором представникові влади, вчиненому із застосуванням інших предметів заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, є обґрунтованим.
Сукупність представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином. На даному етапі вони, хоча і не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте дозволяють дійти висновку про виправданість висунення підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
Надаючи оцінку заявлених ризиків під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу, слідчий суддя не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення слідчого судді.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
На думку слідчого судді, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та суворість можливого покарання. Так, останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КПК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, підозрюваний може вчиняти дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Оцінюючи можливість впливу на свідків слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії майбутнього судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_5 на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
Незважаючи на зазначення у клопотанні ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, останній жодним чином не обгрунтований. Також і у судовому засіданні стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження його наявності. З огляду на викладене, існування ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення слідчий суддя вважає недоведеним.
Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики переховування від органу досудового розслідування і суду та незаконного впливу на свідків. Актуальний розмір застави та низка покладених обов'язків здатні виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного в подальшому. Покладені обов'язки не є такими, що надмірно або негативно впливають на життєвий уклад ОСОБА_5 . Продовжуючи строк дії покладених на підозрюваного обов'язків, слідчий суддя виходить із того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання заступника начальника СВ ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді застави та покладення обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України стосовно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково лише в частині продовження обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Продовжити до 23.01.2026 включно підозрюваному ОСОБА_5 , уродженцю с. Радовель Олевського району Житомирської області, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не інваліда, громадянина України, українця, не депутата, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) з підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також свідками, які ймовірно будуть встановлені під час досудового розслідування, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі у присутності слідчого чи прокурора.
Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника начальника СВ ВП №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 та прокурора Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу після її проголошення негайно вручити підозрюваному ОСОБА_5 , його захиснику та прокурору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1