Справа № 645/5773/25
Провадження № 3/645/1275/25
10 грудня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Мартинової О.М.,
секретар судового засідання - Кривченко Т.В.,
захисника - Савченка В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
28.08.2025 року до Немишлянського районного суду міста Харкова з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
22.08.2025 року о 22 год. 00 хв. в м. Харкові по вул. Єдності, 147, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Renault Trafic державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат огляду - 0,32% проміле, з результатом згоден.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. А п. 2.9 ПДР України.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
До канцелярії суду не надходила клопотань від ОСОБА_1 про відкладення судового засідання.
Крім цього, судом враховуються строки, передбачені ст.294 КУпАП, а також те, що захисник Савченко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особисто з'явився в судове засідання в суд.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 , але з участю захисника Савченка В.А., виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження.
Так, в судовому засіданні захисник Савченко В.А. пояснив, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим просив закрити провадження по справі. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що зі змісту протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та доданих матеріалів, відсутні відомості про відсутність підстав зупинки ОСОБА_1 , у зв'язку з чим останній не повинен був виконувати вимоги працівників поліції про проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, поліцейські перед тим, як пропонувати огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння, не повідомили ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак сп'яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність підстав вважати, що він перебуває у стані сп'яніння. Ознаки сп'яніння не повідомлялися в усному порядку, а ті, що зазначені у письмових матеріалах, не відповідають реальним обставинам справи, є надуманими та являють собою ні що інше, як вигадку поліцейських. Разом з тим, після проходження огляду за допомогою технічного засобу працівник поліції не з'ясували чи згоден ОСОБА_1 з результатом огляду, а також не запропонував пройти огляд на стан сп'яніння у найближчому медичному закладі. Відтак, не отримавши згоди у ОСОБА_1 у належний та допустимий спосіб з результатами огляду на стан сп'яніння на поліцейські взагалі не мала права складати протокол про адміністративне правопорушення на даному етапі. Таким чином, інкриміноване правопорушення, зазначене в протоколі, суперечить і не відповідає представленим матеріалам справи про адміністративне правопорушення, а фактично ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. З наявного в матеріалах справи відеозапису події не вбачається наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, а саме ознаки нечіткої мови, відсутнє порушення координації і рухів, запах алкоголю з порожнини рота є суб'єктивною оцінкою поліцейських. Також працівник поліції не роз'яснив ОСОБА_1 відповідальність за наслідки його згоди з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також не повідомили, що той має право не погодитися з результатами тестування на місці зупинки транспортного засобу та пройти повторний огляд у лікаря нарколога у закладі охорони здоров'я. Також, з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права. Крім того, складання та проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводилося неналежним суб'єктом. Разом з тим, захисник просив не призначати ОСОБА_1 покарання пов'язане з позбавленням права керування транспортними засобами.
Суд, вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.9а ПДР України передбачає заборону водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Щодо першого способу, поліцейські проводять огляд та оформлюють результати огляду лише щодо стану алкогольного сп'яніння за наявності певних умов. В усіх решта випадках має бути застосований другий спосіб (тобто огляд має бути проведений лікарем закладу охорони здоров'я).
Відповідно до п. 9 ч. ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої 09.11.2015 року № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (п.3 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до п. 15 розділу ІІ Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (п. 16 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 431281 від 22.08.2025 року, складеного інспектором роти №4 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП Магаммедзаде Нурланом Расул Огли, 22.08.2025 року о 22 год. 00 хв. в м. Харкові по вул. Єдності, 147, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом «Renault Trafic» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат огляду - 0,32% проміле, з результатом згоден.
Судовим розглядом встановлено, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, крім протоколу, підтверджується:
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також цифровими показниками спеціального технічного засобу «Drаger Alcotest 6820», за результатами якого ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 0,32 % проміле;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції від 22.08.2025 року;
- змістом рапорту інспектора роти №4 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП Магаммедзаде Нурланом Расул Огли від 23.08.2025 року.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення також підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, зроблених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , які записані на диск. З оглянутих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, на запитання останніх чи вживав алкогольні напої, заперечував, працівник поліції попросив видихнути в бік, після здійснення зазначеної дії ОСОБА_1 поліцейський запропонував останньому пройти огляд на стан сп'яніння, однак водій відмовився, після повторної пропозиції ОСОБА_1 погодився, та пройшов огляд за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу, результат тесту - 0,32 проміле, на запитання поліцейського, чи погоджується він з результатом, водій промовчав, разом з тим заперечень не висловлював.
Доводи захисника про відсутність підстав зупинки ОСОБА_1 , у зв'язку з чим останній не повинен був виконувати вимоги працівників поліції про проходження огляду на стан сп'яніння, належить вважати суб'єктивними та необґрунтованими.
Так, згідно, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».
Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати прав або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.
Не знайшли свого підтвердження і доводи сторони захисту про те, що поліцейські перед тим, як пропонувати огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння, не повідомили ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак сп'яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність підстав вважати, що він перебуває у стані сп'яніння. Ознаки сп'яніння не повідомлялися в усному порядку, а ті, що зазначені у письмових матеріалах, не відповідають реальним обставинам справи, є надуманими та являють собою ні що інше, як вигадку поліцейських. Вищезазначене спростовується переглянутими відеофайлами та наявними матеріалами справи. Так після, зупинки транспортного засобу, працівник поліції попросив ОСОБА_1 видихнути в бік, після здійснення зазначеної дії останнім, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Доводи захисника про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп'яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд, що і було запропоновано останньому.
Твердження захисника про фактичну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, спростовуються відеозаписами, оскільки на питання працівників поліції чи погоджується останній з результатами огляду останній промовчав, та не заперечував, крім того вищезазначене не вказувалося ОСОБА_1 і в протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи захисника про те, що працівниками поліції не роз'яснено ОСОБА_1 відповідальність за наслідки його згоди з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також не повідомили, що той має право не погодитися з результатами тестування на місці зупинки транспортного засобу та пройти повторний огляд у лікаря нарколога у закладі охорони здоров'я, суд оцінює критично, та сприймає як спосіб захисту, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 роз'яснювалися його права, про свідчить його підпис у відповідній графі протоколу.
Твердження про урахування допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права, не знайшли свого підтвердження.
Так, стаття 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 8 листопада 1968 року) з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 1 травня 1971 року, містить норму, згідно з якою в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках в повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Проте зазначена норма вказаної Конвенції за суттю є рекомендаційною та не встановлює мінімального рівня алкоголю у крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп'яніння. При цьому Конвенція не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші ніж 0,25 ‰ у повітрі. Зокрема, в Україні встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові 0,2 ‰.
Так, відповідно до технічних характеристик приладу «Drager Alcotest 6820» межі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0,02 проміле - у діапазоні від 0 до 0,2 проміле, відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0,2 проміле.
Згідно п. 7 Розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Враховуючи те, що результат огляду ОСОБА_1 становить 0,32 проміле, що, навіть з урахуванням похибки для технічного приладу «Drager Alcotest 6820», перевищує допустиму кількість алкоголю в крові, у суду відсутні підстави вважати, що такий цифровий показник може бути викликаний похибкою.
Окрім того, як вбачається з роздруківки з приладу «Drager Alcotest 6820» останнє калібрування було проведено 22.11.2024 року, то станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння з його використанням, річний інтервал калібрування даного приладу не закінчився. Тому жодних підстав ставити під сумнів його результати судом не вбачається.
Щодо належності суб'єкта проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння судом зазначається наступне.
Так відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Статтею 266-1 КУпАП передбачено огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП
При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.
Отже, статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця - водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця - пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись.
У даному випадку ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, тобто маючи спеціальний статус - водія, підлягає огляду відповідно до положень ст. 266 КУпАП, оскільки положення ст. 266-1 КУпАП не регламентують процедуру проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння особами, які керують транспортними засобами.
Отже, огляд на стан сп'яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування ОСОБА_1 у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.
Твердження захисту, що огляд останнього на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.
Що стосується клопотання захисника Савченко В.А. щодо не позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, приписами абзацу 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 встановлено, що позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зокрема ст. 130 КУпАП, можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення.
Будь якої можливості накладення більш м'якого стягнення за такі правопорушення цей Кодекс не надає, а загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення виключно у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
З огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних, порушення при запропонованому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння не заявляв.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції.
Таким чином, з врахуванням викладеного, поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 421281 від 22.08.2025 року стосовно ОСОБА_1 складено в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
З врахуванням наведеного вище, суддя вважає доведеним невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Отже, в діях ОСОБА_1 , які мали місце 22.08.2025 року, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.
Статтею 23КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Як вбачається з довідки, виданої інспектором ВАП УПП в Харківській області ДПП Бурикіної В., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних ІПНП отримував посвідченням водія НОМЕР_3 , категорії В.
Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, з метою виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю за необхідне піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент вчинення адміністративного правопорушення становить - 605,6 грн.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 283-285, КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
У задоволенні клопотань захисника Савченка В'ячеслава Анатолійовича - відмовити.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Також роз'яснюємо що згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. М. Мартинова