Дата документу 16.12.2025
Справа № 2-725/2002
4-с/501/10/25
16 грудня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Пушкарського Д.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Карпової Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), -
До суду звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) в якій просить:
- зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) скасувати постанову В-11/343 від 01.12.2008;
- зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) скасувати відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 8248006, зареєстровано: 01.12.2008 15:44:59 за №8248006 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська область, м.Одеса, вул.Бреуса, буд.26/2 (048)717-52-12. Об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно. Підстава обтяження: постанова, В-11/343, 01.12.2008, Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Власник: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скаргу мотивує тим, що на підставі виконавчого листа №2-725 виданого Іллічівським міським судом Одеської області 01.10.2002 постановою Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №3385240 та в мажах вказаного виконавчого провадження, на підставі постанови державного виконавця В-11/343 від 01.12.2008, накладений арешт на все його майно.
Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) на запит ОСОБА_1 повідомив, що згідно інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження на виконанні відділу перебувало виконавче провадження 3385240 з примусового виконання виконавчого листа №2-725 виданого 01.10.2002, яке завершене та у зв'язку із закінченням строків зберігання знищено.
Постанова не збереглась але дані постанови знаходяться у державному реєстрі речових прав на нерухоме мано та заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.
Наявність чинної постанови №В-11/343 від 01.12.2008 позбавляє його права вільно розпоряджатися своїм майном. На теперішній час усі виконавчі провадження стосовно нього завершені, в реєстрі боржників він не значиться.
За вказаних обставин просить суд задовольнити скаргу.
Представник Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) надав суду письмові пояснення по скарзі в яких вказав, що з введенням в дію Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 було розпочато реєстрацію виконавчих документів та виконавчих дій після 2016 року. До зазначеного періоду процесуальні документи складались державним виконавцем на паперових носіях та бланках суворої звітності, відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 865/4158 від 15.12.1999 року та Додатку 1 до пункту 2.1.3 Інструкції, яким визначено перелік та форми процесуальних документів, які складались на паперових носіях.
Здійснивши моніторинг інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що в Електронній системі «Спецрозділ», зазначений у скарзі ОСОБА_1 період 2008 року, відомості щодо виконавчого провадження, при виконанні якого державним виконавцем винесено постанову В-11/343 від 01.12.2008 про накладення арешту на майно боржника, Електронна система не обліковує, так як в період 2008 року не була запроваджена.
Що стосується виконавчого провадження на підставі якого можливо виносилась постанова про арешт повідомляємо, що згідно Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5, а саме Розділу 9 пункту 9.9, норми якої діяли на день прийняття державним виконавцем рішення, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання до архіву, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягали знищенню.
Органом ДВС в особі керівника відділу Гусєва О.О. не було відмовлено в вирішенні порушеного в зверненні ОСОБА_1 питання, а лише роз'яснено норми законодавства та рекомендовано подальші кроки та дії щодо припинення чинності арешту.
Зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови саме у виконавчому провадженню. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, ( в порядку частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження») лише у разі порушення порядку накладення арешту, в сіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду. Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові ід 29.03.2023 № 202/1182/22.
Таким чином, у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час завершення виконавчого провадження в органу ДВС відсутнє право на касування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби також відсутнє відповідне право.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону № 1952-ІУ Державний, приватний виконавець - є державним реєстратором у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до Закону. А саме при наявності на примусовому виконанні відповідного виконавчого документу на підставі якого відкрито виконавче провадження, або хоча б такого провадження, інформація про яке є в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Законодавець передбачає здійснення виконавцем обтяжень виключно під час примусового виконання відповідного рішення. Але в даному випадку державний виконавець не вчиняє примусові заходи, тому відповідно і не може сформувати процесуальний документ про зняття арешту та зареєструвати його в Реєстрі обтяжень, так як в цьому випадку не має функцій державного реєстратора.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України від 01.07.2004 року № 1952-ГУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частиною другою статті 27 Закону №1952-ГУ державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.
Тобто, у зв'язку з відсутністю повноважень у державного виконавця щодо припинення обтяжень, належною особою щодо припинення запису про арешт в Реєстрі заборон відчуження майна є державний реєстратор на підставі рушення суду про зняття арешту.
У задоволені скарги просив відмовити.
Суд дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
ОСОБА_1 , в обґрунтування скарги посилається на те, що на його майно постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №В-11/343 від 01.12.2008 був накладений арешт.
Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) повідомив ОСОБА_1 , на його запит, що згідно інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження на виконанні відділу перебувало виконавче провадження 3385240 з примусового виконання виконавчого листа №2-725 виданого 01.10.2002, яке завершене та у зв'язку із закінченням строків зберігання знищено.
Цю ж інформацію підтвердив у письмових поясненнях на скаргу представник Приморського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта міститься інформація про об'єкт: земельна ділянка, кадастровий номер 5123981400:01:001:1657, площа 0,0587 га, власник ОСОБА_1 , тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження:8248006. Підстава обтяження: постанова, В-11/343, 01.12.2008, Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
ОСОБА_1 просить суд зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) скасувати постанову В-11/343 від 01.12.2008.
Однак не надає суду доказів того, що він звертався з відповідною заявою до ДВС та отримав відмову.
Ч.3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Тобто така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, (в порядку частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження») лише у разі порушення порядку накладення арешту, в сіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
ОСОБА_1 в скарзі не вказує в чому полягає порушення порядку накладення арешту.
Відповідно до висновків визначених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року по справі 2/1522/11652/11, пунктами 68-72 наголошено, що законодавство про виконавче провадження передбачає зняття арешту майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні: 1) виконавцем; 2) начальником відділу державної виконавчої служби; 3) судом.
В даному випадку, у зв'язку з тим, що виконавче провадження, в рамках якого було винесено постанову 01.12.2008 про арешт майна ОСОБА_1 знищено, суд позбавлений можливості встановити чи був порушений порядок накладення арешту та неможливо встановити при виконанні якого виконавчого документу було винесено постанову про арешт майна В-16/303.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний, приватний виконавець - є державним реєстратором у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до Закону. А саме при наявності на примусовому виконанні відповідного виконавчого документу на підставі якого відкрито виконавче провадження, або хоча б такого провадження, інформація про яке є в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Частиною другою статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.
Таким чином у державного виконавця відсутні повноважень щодо припинення обтяжень, належною особою щодо припинення запису про арешт в Реєстрі заборон відчуження майна.
29.11.2020 набрав чинності Закон України від 03 листопада 2020 року №943-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації мережі та функціонування центрів надання адміністративних послуг та удосконалення доступу до адміністративних послуг, які надаються в електронній формі», яким серед іншого внесено зміни до Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203^1 «Про адміністративні послуги» (далі - Закон № 5203^1), зокрема адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 5203-VI центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або виконавчий орган (структурний підрозділ) органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації, що зазначені у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги згідно з переліком, визначеним відповідно до цього Закону.
Таким чином, Центри надання адміністративних послуг є уповноваженими суб'єктами на проведення державної реєстрації обтяжень на підставі судового рішення щодо припинення чинності арешту, яке набрало законної сили.
Згідно ч.1 ст.451 ЦПК України - за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу: у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до положень наведеної норми процесуального права, суд за результатами розгляду скарги постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувальні рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Зазначеною нормою процесуального права не передбачено повноважень суду на скасування, в рамках розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця, скасування рішень виконавця, а тому вимога скаржника про скасування постанови приватного виконавця не підлягає задоволенню.
Також, не підлягає задоволеною вимога скаржника про зобов'язання Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) скасувати відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки це не входить до повноважень виконавця.
Керуючись ст.ст. 259-260, 447, 449-451 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 у задоволені скарги на бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя