Справа № 751/10280/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/635/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12025270000000759 від 29 листопада 2025 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високе, Борзнянського району, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, до 29 січня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, заборонивши цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що із урахуванням ступеня вираження інтенсивності ризиків, стадії кримінального провадження, процесуальної поведінки підозрюваного та його стану здоров'я, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із забезпеченням контролю місцезнаходження та поведінки підозрюваного з боку правоохоронних органів та покладенням на нього відповідних обов'язків є дієвим запобіжним заходом, що зможе забезпечити нівелювання ризиків у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує, що підозра ОСОБА_8 у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується рядом доказів. На думку сторони обвинувачення, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не в змозі у повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти наявним ризикам.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, думку підозрюваного ОСОБА_8 та його захисників, відносно необхідності залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно вимог ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважать, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У відповідності до положень ч.ч.1-2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчого відділу СУ ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025270000000759, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 листопада 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 29 листопада 2025 року затримано ОСОБА_8 та повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі, наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Доводи прокурора про те, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не ґрунтуються на змісті судового рішення.
Слідчим суддею наведені достатні мотиви для відмови в задоволенні клопотання слідчого і обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного, які суд оцінює у сукупності з іншими даними кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_8 та не знаходить обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності обрання відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слід вказати, що підозрюваний дотримується покладених на нього, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчим суддею обов'язків, свідчень про їх порушення суду надано не було, як і не встановлено будь-яких спроб уникнути ним кримінальної відповідальності, перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, слід відзначити, що посилання прокурора на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке інкримінуються ОСОБА_8 не може слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора, оскільки згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість злочину не може сама по собі слугувати виключною підставою для тримання особи під вартою.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо безпідставності застосування слідчим суддею до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
На переконання судової колегії, обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухваленого слідчим суддею рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12025270000000759 від 29 листопада 2025 року, щодо ОСОБА_8 та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4