Номер провадження: 33/813/2291/25
Номер справи місцевого суду: 498/1348/25
Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.
Доповідач Кострицький В. В.
19.12.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Велико-Михайлівського районного суду Одеської області від 30.10.2025 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,-
Короткий виклад обставин справи
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №403370 від 26 липня 2025 року встановлено, що 26 липня 2025 року о 17 годині 40 хвилин по вул. Соборній в с-щі Велика Михайлівка, Роздільнянського району Одеської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERCEDES-VITO» д.н.з НОМЕР_1 явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис на нагрудну бодікамеру, чим порушив п.2.5.ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та призначено стягнення: у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч грн 00к.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги та заявлених клопотань
Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Велико-Михайлівського районного суду Одеської області від 30.10.2025 року та провадження у справі закрити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права , не надавши належної правової оцінки доводам та посиланням сторони захисту, прогіноруваши фактичні обставини справи, зробив помилкові висновки, що як наслідок стало підставою для винесення неправосудної постанови.
Вважав, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Посилаючись на відеозапис наявний в матеріалах справи зазначав, що ОСОБА_1 повідомляв поліцейським, що його автомобіль стояв на місці без руху, у стані сп'яніння останній не перебував, крім того зазначав, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вважали, що судом першої інстанції помилково дано оцінку поясненям ОСОБА_1 , що він вживав алкогольні напої 26 липня 2025 року, так як зазначав, що 24 липня в нього був день народження , у зв'язку з чим він випив 24 липня 2025 року банку пива об'ємом 0,33 грамм, та з урахуванням його фізичної статури, а саме вазі 160 кг та зросту 190 см станом на 26 липня 2025 року жодних ознак сп'яніння не було, крім того через поранення він немає можливості через стан свого здоров'я вживати алкогольні напої.
Зазначав, що поліцейські чітко повідомили ознаки сп'яніння ОСОБА_1 ..
Вважали, що судом першої інстанції надано помилкової оцінки поясненням наданим ОСОБА_2 , так як останнього було повідомлено про кримінальну відповідальність за завідомо ложні покази, так як ОСОБА_1 є військовослужбовцем і у разі виявлення в нього ознак сп'яніння під час несення служби є окремим складом адміністративного правопорушення, так як передавати військовослужбовцю у стані сп'яніння автомобіль який є військовим майном це вже є кримінальним правопорушенням. З пояснень останнього також встановлено, що поліцейськими без належних підстав було здійснено зупинку транспортного засобу, встановлено, що ОСОБА_1 примушували відмовитись від огляду на стан сп'яніння.
Крім того вважав, що з наявного відеозапису належним чином можливо встановити, що у ОСОБА_1 були відсутні жодні ознаки сп'яніння.
Вважав, що доводи заперечень на протокол про адміністративне правопорушення, в частині відсутності в матеріалах справи направлення на медичний огляд водія у якого виявлено ознаки сп'яніння судом не надано належної правової оцінки.
Зазначав, що протокол про адміністративне прапорушення не може бути самостійним та достовірним доказом наявності вини ОСОБА_1 в інкримінуємому правопорушенні.
Посилаючись на наявний в матеріалах справи відеозапис вважав, його таким що не відповідає засадам законодавства у сфері фіксування адміністративних правопорушень та принципу безперервності фіксації обставин правопорушення.
Посилаючись на норми чинного національного законодавства, практики ЄСПЛ, вважав, що судом першої інстанції ухвалено помилкове рішення, яке ухвалено без повного дослідження матеріалів справи.
Явка в судове засідання
Сторона захисту була повідомлена належним чином про час, дату та місце судового засідання, в судове засідання не зявилась до суду подала заяву з проханням слухати справу без участі ОСОБА_1 та його представника.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями чинної Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Зокрема, розділом Х вказаної Інструкції визначено Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Системний аналіз наведеного законодавства, що регулює виниклі правовідносини, свідчить про те, що законодавцем встановлено обов'язковість використання під час проведення ним огляду особи на стан сп'яніння технічних засобів відеозапису, і лише в разі неможливості їх застосування - фіксування результатів огляду у присутності двох свідків.
Вказане також свідчить про надання такому доказу як відеозапис з нагрудної камери (відеорегістратора) ознак найважливішого доказу для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 5 розд. ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до пунктів 2, 6, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ч. 2 п. 9 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", що затверджений постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, зі змінами, працівники поліції забезпечують доставку осіб, які мають бути оглянуті, до найближчого закладу охорони здоров'я, не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 403370 від 26 липня 2025 року,
-відеозаписом події на оптичному носії інформації «компакт-диск» отриманий за допомогою приладу «портативний відеореєстратор поліцейського»
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Апеляційним судом перевірено мотиви з яких виходив суд першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив помилковий висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №403370 від 26 липня 2025 року встановлено, що 26 липня 2025 року о 17 годині 40 хвилин по вул. Соборній в с-щі Велика Михайлівка, Роздільнянського району Одеської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERCEDES-VITO» д.н.з НОМЕР_1 явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис на нагрудну бодікамеру, чим порушив п.2.5.ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
- відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, встановлено, що транспортний засіб «MERCEDES-VITO» д.н.з НОМЕР_1 припаркований уздовж правого краю узбіччя, біля автомобіля знаходяться дві особи чоловічої статі одна з яких одягнена у футболку зеленого кольору та шорти зеленого кольору, друга особа в шорти чорного кольору із сумкою пісочного кольору перекинуту через плече, з відеозапису вбачається звук працювання двигуна, так як поліцейський автомобіль під'їхав дуже близько передньою частиною до вищевказаного транспортного засобу, встановити від якого автомобіля саме йде звук встановити не можливо. Надалі в ході встановлення особи номер один, яка на думку поліцейських керувала автомобілем «MERCEDES-VITO» д.н.з НОМЕР_1 , поліцейськими виявлено ознаки алкогольного сп'яніння у особи 1 - ОСОБА_1 , в наслідок чого останньому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер. На пропозицію поліцейських ОСОБА_1 повідомляв, що автомобіль стояв на місці. Надалі поліцейські під відеозапис спонукали ОСОБА_1 до відмови і складення відносно нього, протоколу про адміністративне правопорушення за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, так як на пропозиції поліцейських ОСОБА_1 повідомляв, що не керував транспортним засобом. Надалі поліцейськими складено адміністративні матеріали, та в графі пояснення ОСОБА_1 зазначив, що він відмовився від дачі пояснень.
За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, необхідною умовою даної категорії справ є саме встановлення факту керування особою транспортним засобом.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що в якості додатків до протоколу було долучено відеозапис з нагрудної камери працівників поліції котрі в свою чергу, повинні повністю фіксувати та в подальшому відтворювати події, що відбувалися в день складення відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, починаючи з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням останнього та закінчуючи складення відповідного протоколу, оскільки згідно диспозиції вказаної статті, відповідальність настає саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
На вказані матеріали справи, а саме долучені відеозаписи, в свою чергу, посилається суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, як на підтвердження та доведення факту наявності в діях останньої складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, яка керує транспортним засобом.
Разом з тим, слід зазначити, що проаналізувавши долучений до матеріалів справи диск, апеляційний судом встановлено, що наявні відеозаписи не містять відео фіксування інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, адже відеозапис (з нагрудних камер працівників поліції) починається з моменту, коли працівники поліції підходять до припаркованого автомобіля «MERCEDES-VITO» д.н.з НОМЕР_1 уздовж правого краю проїжджої частини біля якого знаходиться дві особи чоловічої статі одна з яких одягнена у футболку зеленого кольору та шорти зеленого кольору, друга особа в шорти чорного кольору із сумкою пісочного кольору перекинуту через плече, встановлюють дані особи 1, яким є ОСОБА_1 та в подальшому фіксує пропозицію працівників поліції щодо проходження огляду та складення відповідних адміністративних матеріалів. Проте, ні самого моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , ні безпосередньо фіксування керування даним транспортним засобом зазначений відеозапис, на яких посилається суд першої інстанції, не містить, а тому, враховуючи пояснення особи відносно якої складено протокол щодо не перебування за кермом транспортного засобу в день складення протоколу, відеозапис який не включений до протоколу про адміністративне правопорушення без зазначення часу фіксування не може бути беззаперечним доказом на підтвердження наявності факту керування.
Тому, враховуючи, що апелянтом спростовується факт керування транспортним засобом та відсутність в матеріалах справи повного відеозапису подій, котрі відбувалися 26.07.2025, відсутність інших доказів та показань сторони, позбавляє суд можливості здійснити перевірку обставин ймовірного порушення з боку особи відносно якої складено протокол вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, за порушення яких передбачена відповідальність в межах ст. 130 КУпАП, відмова особи від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, яка керує транспортним засобом.
Також слід зазначити, що ціль накладення будь-якого стягнення, полягає у вихованні громадян та у запобіганні вчиненню ними нових правопорушень. Законодавець передбачив відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння з метою унеможливити уникнення відповідальності особою, яка знаходиться у відповідному стані та просто відмовляється від проходження будь-якого огляду. При цьому, під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі.
Апеляційний суд звертає увагу, що обов'язковому доказуванню підлягають саме обставини такої відмови, чи відмовляється особа від проходження відповідного огляду з власної ініціативи чи під дією певних факторів - нерозуміння наслідків такої відмови чи вплив інших чинників, що унеможливлюють на думку водія проходження відповідного огляду.
Аналізуючи оглянуті відеозаписи, апеляційний суд розцінює роз'яснення поліцейського про можливість відмовитись від проходження огляду, складання протоколу та продовження керування транспортним засобом, як спонукання особи до відмови, оскільки особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, сприйнято такий варіант дій як законну альтернативу та не усвідомлено протиправність відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я без належного роз'яснення наслідків такої відмови.
У даному випадку відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не була пов'язана із бажанням останнього уникнути відповідальності, а пов'язана з діями працівників поліції, які протиправно роз'яснили йому про наявність можливості відмовитись від огляду. У той же час, зі змісту п. 2.5 ПДР вбачається, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
З огляду на встановлені обставини, є очевидним, що без зазначених дій поліцейського, правопорушення не було б вчинено, оскільки ОСОБА_1 не висловлював відмови від проходження огляду, а навпаки на пропозицію поліцейських повідомив, що не керував транспортним засобом .
За сталою практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21.02. 1984, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23.10.1995, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23.09.1998, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v.Ukraine) від 6.09.2005, заява № 61406/00).
ЄСПЛ виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.
Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Під провокацією (поліцейською) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5.02.2008). При цьому, провокація вчинення злочину наявна, якщо: були активні дії правоохоронних органів; з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину; злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів (справи «Раманаускас проти Литви», №55146/14, «Баннікова проти Росії», №18757/06, «Матановіч проти Хорватії», №2742/12).
З урахуванням наведеного, даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вищезазначені дії поліцейського щодо роз'яснення про наявність можливості відмовитись від огляду та їхати далі, вчинені після того як ОСОБА_1 повідомив, що не керував транспортним засобом, а інша особа -2 повідомила, що саме нею здійснювалось керування, вказані дії поліцейського не ґрунтуються на відповідній правовій основі, оскільки роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, прав, які законодавством не передбачені, по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до висловлення відмови від проходження огляду.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції помилково сприйнято та затверджено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, адже у пункті 14 протоколу про адміністративне правопорушення зазначено «відмовляюсь», що у сукупності із відеозаписом наявним в матеріалах справи дає змогу встановити, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень поліцейським, а не відмовився від огляду на стан сп'яніння.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність свідомого та категоричного небажання ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 заперечував факт керування в повній мірі.
Таким чином, з матеріалів справи, зокрема відеозапису, не вбачається, ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій у виді передбаченої адміністративної відповідальності, відмовився від огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку. За таких обставин, на думку суду, неможливо констатувати таку позицію ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду у розумінні ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, відповідно до п.2 розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Мінітерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за №1395, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.256 КУпАП.
Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 на посаді солдата (а.с.39-40), але ж поліцейськими не було викликано на місце працівників ВСП.
Поліцейськими не було встановлено у ОСОБА_1 явних ознак алкогольного сп'яніння під час керування ним транспортним засобом 26.07.2025 року, не було проведено огляду у встановленому порядку.
В ході апеляційного перегляду справи встановлено, що ОСОБА_1 подано до ГУНП в Одеській області скаргу на незаконні дії поліції (а.с.47-54), що також підтверджує позицію ОСОБА_1 викладену і у запереченнях на протокол так і у мотиваційний частині апеляційної скарги.
За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять та, як наслідок, не було доведено наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР не може бути обґрунтовано доказами, які зібрані поліцейським із порушенням приписів ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 9.11.2015, також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Велико-Михайлівського районного суду Одеської області від 30.10.2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький