Номер провадження: 22-ц/813/4805/25
Справа № 522/14693/24
Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю. В.
Доповідач Сегеда С. М.
09.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю секретаря Чеботар А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ - БАНК» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2025 року, повний текст якого складено 13.02.2025 року та ухваленого під головуванням судді Чорнухи Ю.В., у цивільній справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ - БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
04.09.2024 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ - БАНК» (далі - АТ «АКЦЕНТ - БАНК») звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.07.2022 року у розмірі 179 696,29 грн., станом на 23.08.2024 року, яка складається з наступного: 149 490,39 грн. - заборгованість за кредитом; 30 205,9 грн. - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн. - заборгованість за штрафами, а також витрат по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 18.07.2022 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ - БАНК» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.
На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Позивач свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у вказаному розмірі.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2025 року у задоволенні позову АТ «АКЦЕНТ - БАНК» було відмовлено (а.с.56-58).
В апеляційній скарзі АТ «АКЦЕНТ - БАНК» ставить питання про скасування заочного рішення суду від 06.02.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.63-66).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с. 96, 99).
Колегією суддів було також враховано, що АТ «АКЦЕНТ - БАНК» в апеляційній скарзі також просило розглянути справу у відсутність апелянта (а.с.66).
Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів, у відсутність учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування коштів на рахунок відповідача (а.с.55-58).
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2022 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ - БАНК» шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ - БАНК» (а.с.10).
У довідці за картами міститься інформація про відкриття відповідачу рахунку № НОМЕР_1 та видачу карток № 5375235121875023, строком дії до грудня 2028 року та № НОМЕР_2 , строком дії до листопада 2028 року (а.с.13).
Із довідки за лімітами, виданої АТ «АКЦЕНТ - БАНК» та доданої до позовної заяви, вбачається, що 18.07.2022 відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 0.00 гривень, який 28.08.2023 був збільшений до 149 500,00 грн.(а.с.14-15).
Згідно розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.08.2024 року складає 149 490,39 грн - заборгованість за кредитом; 30 205,9 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с.5, 6-9).
Крім того, як вбачається із наданого банком вищевказаного розрахунку заборгованості, позичальник ОСОБА_1 періодично сплачував кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.6-9). Зазначене вказує на те, що позичальник отримав кредитні кошти та користувався ними.
Проте, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, з підстав не доведення позивачем перерахування кредитних коштів позичальнику.
За таких обставин, зважаючи на те, що отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено відповідними доказами, заочне рішення суду від 06.02.2025 року підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог АТ «АКЦЕНТ - БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 179 696,29 грн.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Крім того, відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ - БАНК» слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3 028, 00 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн., а всього у розмірі 7 570,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ - БАНК» задовольнити.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2025 року скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ - БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ - БАНК», код ЄДРПОУ: 14360080, заборгованість за кредитним договором б/н від 18.07.2022 року у розмірі 179 696,29 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яності шість гривень 29 копійок), з яких 149 490,39 (сто сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто гривень 39 копійок) - заборгованість кредитом, 30 205,90 (тридцять тисяч двісті п'ять гривень 90 копійок) - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ - БАНК», код ЄДРПОУ: 14360080, судовий збір у загальному розмірі 7 570,00 (сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень 00 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.12.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева