Номер провадження: 22-ц/813/7857/25
Справа № 947/7507/25
Головуючий у першій інстанції Цирфа К. А.
Доповідач Сегеда С. М.
17.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 року, ухваленого під головуванням судді Цирфи К.А., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
29.04.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 24.12.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8906499 в електронній формі, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту - 105 днів, розмір денної процентної ставки диференційований - 1,7 %, 2,3 %.
Позивач зазначив, що кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, згідно з умовами договору. Натомість відповідач свої зобов'язання не виконав, суму кредиту, нарахованих на неї процентів та інших платежів, не повернув.
26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу № 105-МЛ, відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, зокрема до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8906499 від 24.12.2023.
Наразі заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 180,40 грн, з яких: 9 200 грн. - за тілом кредиту, 21 980,40 грн. - за процентами, 1 000 грн. - за комісією.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було відмовлено (а.с.31-32).
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.35-39).
У відзиві представник відповідача - адвокат Грибонос В.В. просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.51-53).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 17.12.2025 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перерубуванням судді Сегеди С.М. у відпустці та враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, датою ухвалення цього судового рішення є 17.12.2025 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.10.2025 року (а.с.46), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.47-48,50).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання позичальнику кредитних коштів (а.с.31-32).
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2023 між ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8906499 в електронній формі, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту - 105 днів, розмір денної процентної ставки диференційований - 1,7 %, 2,3 % (а.с.9-11).
Грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. були перераховані на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , номер якої було вказано відповідачем в заяві на отримання кредитного договору від 24.12.2023 року (а.с.12) та у п. 2.1 кредитного договору (а.с. 9-зворот). Перерахування кредитних коштів на банківську картку підтверджується платіжним дорученням № 118531165 від 24.12.2023 року (а.с.14).
За таких обставин, враховуючи, що перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника підтверджені належними та допустимими доказами, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови у позові з підстав недоведеності надання кредитних коштів позичальнику.
Таким чином, рішення суду першої підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором становить 32 180,40 грн., з яких: 9 200 грн. за тілом кредиту, 21 980,40 грн. за процентами, 1 000,00 грн. за комісією (а.с.13).
Розрахунок заборгованості відповідачем у встановленому законом порядку не спростований, а заборгованість станом на даний час не погашена.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.
Аналогічний висновок міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.02.2025 року, у справі № 679/1103/23.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, апеляційний суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 9 200,00 грн.
Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.
У задоволенні позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за комісією, апеляційний суд відмовляє, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору, комісія за надання кредиту складає 1 000,00 грн.
Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів».
Положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.05.1991 року, з наступними змінами, у взаємозв'язку із положеннями ст. 42 ч.4 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником /споживачем/ за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011).
Відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов'язанні в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).
Разом з тим, відповідно до п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.
Споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011).
Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.
Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.
За таких обставин, п. 1.5.1. кредитного договору, в частині сплати позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 1 000,00 грн., в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемним.
Зважаючи на викладене, колегія суддів відмовляє у позові в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1 000,00 грн.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 року - скасуванню, з ухвалення постанови, якою позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково та стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18 400,00 грн., з яких 9 200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 200,00 грн.- заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на 57,18%, з відповідача на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 385,13 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 077,70 грн., а всього у загальному розмірі 3 462,83 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 - 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 року скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 35234236, заборгованість за кредитним договором № 8906499 від 24.12.2023 року у розмірі 18 400,00 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок), з яких 9 200,00 (дев'ять тисяч двісті гривень 00 копійок) - заборгованість за тілом кредиту, 9 200,00 грн. (дев'ять тисяч двісті гривень 00 копійок) - заборгованість за відсотками, а також судовий збір у загальному розмірі 3 462,83 грн. (три тисячі чотириста шістдесят дві гривні 83 копійки).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М.Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева