16.12.25
33/812/551/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 489/8411/25
Номер провадження: 33/812/551/25 Головуючий суддя апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
16 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,
за участю: захисника - адвоката Твердохліба В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Борсуківської Катерини Олександрівни на постанову Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 475712 від 07 жовтня 2025 року, водій ОСОБА_1 , 07 жовтня 2025 року о 01 год 41 хв, в м. Миколаєві по вул. Троїцька, 32, керував транспортним засобом «Nissanx-trail», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
He погоджуючись із зазначеною постановою суду, 01 грудня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Борсуківська К.О. подала до Миколаївського апеляційного суду через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі, адвокат Борсуківська К.О. зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.
Захисник вважає, що працівниками поліції було вчинено провокацію з метою спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення.
Адвокат зазначає, що проаналізувавши відеозапис, можливо дійти висновку про те, що ОСОБА_1 неодноразово було повідомлено працівниками поліції про можливість відмовитися від проходження огляду на стан сп?яніння і проїхати самостійно в лікарню для проходження такого огляду. Таким чином, працівниками поліції було введено в оману ОСОБА_1 про його наявність у нього права відмовитися від проходження огляду в установленому порядку, в той час коли це є обов'язком водія згідно п.2.5 ПДР.
Зазначені дії працівників поліції, на думку захисника свідчать про те, що відбулась провокація з боку працівників поліції з метою вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такі дії працівників поліції були спрямовані не на усунення та припинення майбутнього адміністративного правопорушення, як того вимагають вимоги Закону України «Про Національну поліцію», а навпаки, на спонукання дій до його вчинення та складанням протоколу про адміністративне правопорушення.
Відтак, на переконання адвоката Борсуківської К.О. за наявності у справі провокації працівника поліції на вчинення водієм адміністративного правопорушення, юридична відповідальність останнього виключається.
Також звертає увагу на те, що направлення ОСОБА_1 для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, складено працівниками поліції у формі, яка не відповідає додатку 1 до цієї Інструкції в редакції в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ N? 338/825 від 16.05.2025.
Таким чином, працівниками поліції порушені вимоги Інструкції, що ставить під сумнів законність пропозиції працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп?яніння в закладі охорони здоров'я.
Наголошує, що поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №475712 від 07 жовтня 2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно діючого військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1 - старшого лейтенанта, який перебуває на військовій службі за контрактом в лавах ЗСУ у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки Форми 5 від 07 жовтня 2025 року № 1054, про статус військовослужбовця ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції ще 07 жовтня 2025 року.
Оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тобто виконує обов'язки військової служби, і проведення його огляду ініційовано не посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу (начальником) військової частини (установи, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Вказані обставини, на думку захисника дають підстави вважати, що огляд на стан сп?яніння військовослужбовця ОСОБА_1 проведено не уповноваженою особою та з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, а отже вважається недійсним.
Крім цього, захисником ОСОБА_1 - адвокатом Твердохлібом В.Ю. було подане клопотання про зупинення апеляційного провадження до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом в лавах Збройних Сил України у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира евакуаційної роти евакуаційного батальйону в/ч НОМЕР_2 та станом на зараз перебуває на Харківському напрямку в зоні бойових дій. А тому ОСОБА_1 з незалежних від його волі та бажання, причин не має можливості прибути в судове засідання, взяти участь у його справі, реалізувати надані йому процесуальні права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП, надати особисті пояснення по справі і, таким чином, захищати себе від пред'явленого обвинувачення.
Вирішуючи вказане клопотання, апеляційний суд виходить з наступного.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Частиною 1 статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976 року, №№ 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984 року, № 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987 року, № 9912/82) тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
Разом з тим у КУпАП відсутня норма, яка б передбачала підстави для зупинення судового провадження, тому суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію найбільш близької галузі права кримінального процесуального права та при вирішенні питання про зупинення провадження керуватися статтею 335 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд (Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2021 р. у справі № 11- 398сап20).
При цьому серед завдань кримінального провадження, окреслених у статті 2 КПК України, законодавець визначив такі, як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Водночас апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою (частина перша статті 405 КПК). Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку (стаття 318 КПК). Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для прийняття процесуальних рішень (частина перша статті 28 КПК).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на значення гарантій розумного строку щодо кримінального провадження, згідно з якими: обвинувачений, якщо не скоював карного діяння, повинен мати можливість виправдати себе без зволікань, тоді як обвинувачений, вина якого доведена, не повинен піддаватися додатковому покаранню у формі надмірних зволікань з розглядом його справи, що може мати негативні наслідки для його інших прав, гарантованих Конвенцією. Зокрема, обвинувачений у кримінальній справі повинен мати право розраховувати на здійснення провадження в його справі з особливою ретельністю, і що положення статті 6 Конвенції покликані не допускати в кримінальних справах надто тривалого перебування обвинуваченої особи в стані невизначеності щодо своєї долі (п. 18 рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»/Wemhoff v. Federal Republic of Germany від 27.06.1968 р., заява № 2122/64; п. 5 рішення у справі «Стогмюллер проти Австрії»/ Stogmuller v. Austria від 10.11.1969 р., заява № 1602/62; п. 58 рішення у справі «H. проти Франції»/H. v. France від 24.10.1989 р., заява № 10073/82; п. 71 рішення у справі «Іванов проти України» від 07.12.2006 р., заява № 15007/02).
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що зупинення провадження у справі призведе до тривалого перебування ОСОБА_1 у стані невизначеності щодо своєї долі, що не відповідає завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Крім цього, провівши системний аналіз зазначених норм закону, апеляційний суд враховує, що ключовим при вирішенні питання зупинення судового провадження є не сама по собі відповідність фактичної ситуації одній з обставин, закріпленій у частині 1 статті 335 КПК, а й те, що її існування призводить до об'єктивної неможливості обвинуваченого брати участь у судовому провадженні.
Неможливість брати участь у судовому засіданні під час судового провадження має бути пов'язана з незалежними від волі особи, яка притягується до відповідальності, обставинами.
Саме такого підходу стосовно підстав зупинення судового провадження дотримується й Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалу від 20 травня 2021 року у справі № 11-398сап20, де колегія суддів зазначила, що: (1) зупинення провадження по справі є тимчасовою перервою в провадженні, викликаною наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд; (2) для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у В/Ч НОМЕР_2 АДРЕСА_2 та займає посаду заступника командира евакуаційної роти.
Приймаючи рішення про доцільність зупинення провадження у справі, апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
ОСОБА_1 таким правом скористався та уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Брусківською К.О., яка реалізувала право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та з адвокатом Твердохлібовим В.Ю., який брав участь в судовому засіданні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_1 - адвокат Твердохліб В.Ю. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції.
Вислухавши аргументи та доводи адвоката Твердохліба В.Ю., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Винуватість водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами справи, зокрема даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 475712 від 07 жовтня 2025 року (а.с.1);
- на відеозаписі, що міститься на DVD диску та який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.6);
- в Акті огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Так, судом встановлено, що 07 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 475712, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 07 жовтня 2025 року о 01 год 41 хв, в м. Миколаєві по вул. Троїцька, 32, керував транспортним засобом «Nissanx-trail», номерний знак. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
З відеозапису, що наявний в матеріалах справи на DVD диску вбачається, що працівники поліції на службовому авто наздогнали автомобіль «Nissanx-trail», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався містом під час комендантської години. Після зупинки вказаного автомобіля, було встановлено особу водія - ОСОБА_1 . В подальшому, під час спілкування з водієм, у працівника поліції виникла підозра, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп?яніння, оскільки він мав ознаки такого сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. У зв'язку з чим, водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі, на що водій ОСОБА_1 тривалий час не дає чіткої відповіді. При цьому пояснює, що він військовий, а тому має право рухатись під час комендантської години. Зазначає, що не порушував ПДР, а тому не розуміє чому він має проходити такий огляд. Разом з цим, працівник поліції неодноразово пояснював водію причину зупинки та підстави для проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння. Після тривалої та безрезультатної розмови та ухилення від надання чіткої відповіді на питання працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп?яніння, працівники поліції розцінили поведінку ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння. Після чого, відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп?яніння. Зі змістом протоколу водія було ознайомлено під підпис (а.с.6).
Згідно Акту огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який власноруч підписано ОСОБА_1 , у нього були встановлені такі ознаки алкогольного сп?яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння кінцівок пальців рук. Також в Акті зазначено, що Швидкий відмовився від проходження огляду (а.с.4).
Крім цього, в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого водій ОСОБА_1 направлявся для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп?яніння до КНП МОЦПЗ МОР, однак ОСОБА_1 від проведення огляду відмовився.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕП1 № 475712 від 07 жовтня 2025 року та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
На вимогу працівників поліції, водій транспортного засобу «Nissanx-trail», номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 мав беззастережно виконати законну вимогу працівників поліції щодо огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному заклад. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп'яніння.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність наявності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок ґрунтується на наявних у справі доказах.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції було вчинено провокацію з метою спонукання ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення є безпідставними, адже жодними доказами не підтверджені.
Твердження адвоката Борсуківської К.О. про те, що працівники поліції введи в оману ОСОБА_1 , оскільки повідомили йому про його право відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та можливість самостійно проїхати до медичного закладу для проходження такого огляду, суд до уваги не бере, оскільки вказані твердження повністю спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом.
До того ж, ОСОБА_1 мав можливість оскаржити неправомірні дії працівників поліції, щодо неправомірного складання відносно нього проколу про адміністративне правопорушення, однак матеріали справи не містять як доказів оскарження таких дій так і результатів такого оскарження.
Аргументи захисника - адвоката Борсуківської К.О. з приводу того, що оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, проведення його огляду мало бути ініційовано посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу (начальником) військової частини (установи, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі аргументи ґрунтуються на помилковому розумінні норм права.
Так, відповідно до частин 1-3 статті 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Тобто проведення огляду військовослужбовців на стан алкогольного сп'яніння у порядку статті 266-1 КУпАП (посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України) передбачений лише у випадку якщо є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення), а також виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин
Відповідно до статті 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки протокол серії ЕПР1 № 475712 складений за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно ОСОБА_1 , який на момент його зупинки керував не військовим автомобілем та не виконував службове завдання, його огляд на стан сп'яніння правомірно проведений за правилами ст. 266 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
За такого, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винуватості водія одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові та були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів.
Згідно довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області ОСОБА_1 має посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_3 від 27 липня 2023 року.
За такого, обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23,33 КУпАП, окрім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Борсуківської Катерини Олександрівни - залишити без задоволення.
Постанову Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко