Справа № 127/8629/25
Провадження № 33/801/540/2025
Категорія: 146
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.
Доповідач: Оніщук В. В.
19 грудня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Маліцького Миколи Володимировича - на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2025 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, передбачене ст. 124 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605, 50 грн.
У постанові суду зазначено, що 29 січня 2025 року о 18 год 43 хв по вул. Магістратська, 138 в м. Вінниці водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «BMW», д. н. 3. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху з крайньої лівої смуги в крайню праву не надав переваги в русі автомобілю марки «Ford», д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалась у попутному напрямку в крайній правій смузі, що призвело до їх зіткнення. Внаслідок цього транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Ремешівського Д. А. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що огляд місця ДТП та його фіксація працівниками поліції не здійснювалася, оскільки потерпіла на місці події визнала свою вину та відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_1 .
У матеріалах справи відсутні схема ДТП, докази заподіяння шкоди, пояснення її учасників. Також фабула правопорушення не відповідає пошкодженням автомобіля «Ford», д. н. 3. НОМЕР_2 .
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.
Окрім того адвокат Маліцький М. В. просив суд призначити у справі судову автотехнічну транспортно-трасологічну експертизу.
Також у апеляційній скарзі захисник ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи поважність його пропуску тим, що вперше подав апеляційну скаргу вчасно, однак вона була повернута йому апеляційним судом постановою від 05 травня 2025 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Маліцький М. В. апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.
ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, доводи його захисника, пояснення потерпілої, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскаржувана постанова винесена 23 квітня 2025 року.
Вперше апеляційна скарга подана 28 квітня 2025 року (а. с. 46-50).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2025 року апеляційна скарга була повернута (а. с. 53-54).
Вдруге апеляційна скарга подана 14 травня 2025 року.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що з метою недопущення позбавлення ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя та на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, строк на подання апеляційної скарги можливо поновити.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із такого.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
29 січня 2025 року о 18 год 50 хв ОСОБА_2 звернулась на лінію «102» із повідомленням про те, що о 18 год 49 хв по вул. Магістратська, 138, в м. Вінниці сталося ДТП між «Ford», д. н. з. НОМЕР_2 , та «BMW», д. н. 3. НОМЕР_1 , що підтверджується рапортом від 29 січня 2025 року (а. с. 5).
24 лютого 2025 року ОСОБА_2 звернулася до начальника УПП у Вінницькій обл., у якій просила відреагувати та притягнути до відповідальності водія т/з «BMW», д. н. 3. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 по факту скоєння ДТП 29 січня 2025 року о 18 год 49 хв за адресою вул. Магістратська, 138, в м. Вінниці за участю двох автомобілів, а саме «Ford», д. н. з. НОМЕР_2 , та «BMW», д. н. 3. НОМЕР_1 (а. с. 2).
У поясненнях, наданих працівникам поліції 11 березня 2025 року, ОСОБА_2 зазначила, що вона керувала автомобілем «Ford», д. н. з. НОМЕР_2 , о 18 год 45 хв по вул. Магістратська, поблизу буд. 138 в напрямку вул. Театральної в крайній правій смузі. Не доїжджаючи перехрестя з вул. Л. Українки, відчула удар в передню ліву частину автомобіля, після чого одразу зупинилася та вийшла з автомобіля і побачила автомобіль «BMW», д. н. 3. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з моїм автомобілем під час виконання маневру перелаштування з крайньої лівої смуги в праву, не надавши ОСОБА_2 перевагу у русі, здійснив ДТП, оскільки ліва смуга передбачає поворот тільки ліворуч, а смуга, у якій рухалася ОСОБА_2 передбачає рух тільки прямо. Після цього ОСОБА_2 здійснила виклик поліції, яким по прибуттю було встановлено порушення ПДР у діях водія автомобіля «BMW», д. н. 3. НОМЕР_1 , оскільки він змінював напрямок руху, не переконавшись у безпеці здійснення маневру. Внаслідок вказаної пригоди автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження: переднє ліве крило, ліве дзеркало заднього виду і передній бампер з лівого боку (а. с. 6).
Як видно із рапорту інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Сергія Гулька, 29 січня 2025 року о 18:50 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 29 січня 2025 року о 18:49 за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 138, ДТП між авто Ford н.з. НОМЕР_3 та BMW н.з. НОМЕР_4 . Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_5 . Прибувши на місце виклику було виявлено ДТП між авто Ford н.з. AB7545BH та BMW н.з. НОМЕР_1 , в ході опрацювання повідомлення опитавши учасників пригоди, було встановлено, що ОСОБА_1 керував т/з BMW н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху з крайньої лівої смуги для руху в крайню праву не надав переваги в русі т/з Ford н.3. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалась по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись. В наслідок чого відбулось зіткнення від якого т/з отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Під час опрацювання повідомлення сторонам було надано роз'яснення та останні повідомили, що допомоги поліції не потребують, зверталися з метою інформування, вказану пригоду будуть вирішувати за згодою сторін (а. с. 8).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 березня 2025 року серії ААД №709453, 29 січня 2025 року о 18 год 43 хв по вул. Магістратська, 138 в м. Вінниці ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «BMW», д. н. з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху з крайньої лівої смуги в крайню праву не надав переваги в русі автомобілю марки «Ford», д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалась у попутному напрямку в крайній правій смузі, від чого відбулось зіткнення з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1 ПДР України, за що відповідальність передбачено ст. 124 КУпАП (а. с. 2).
У протоколі ОСОБА_1 зазначив: «З протоколом не згодний, від підпису та дачі пояснень в протоколі відмовляюся відповідно до ст. 63 Конституції України».
На а. с. 9-11 фото з місця ДТП.
Також до справи долучено відеозапис із нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як 29 січня 2025 року працівники поліції прибувають на місце ДТП.
О 19 год 04 хв поліцейський запитує чи є мають учасники ДТП страхові поліси, просить пред'явити його, а також посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобілі.
Поліцейський запитує чи хтось із водіїв визнає вину. ОСОБА_2 відповідає, що її вини у ДТП немає, оскільки вона рухалася прямо, а ОСОБА_1 хотів її обігнати. Поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 , що у ДТП є його вина, оскільки він здійснював маневр перестроювання. ОСОБА_1 вину не заперечує, наполягає на складенні європротоколу.
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Пунктом 2.3.б. ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно із п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується матеріалами справи.
Апеляційний суд констатує, що на місці події ОСОБА_1 особисто визнав вину у недотриманні п. 10.1 ПДР України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, та наполягав на складенні європротоколу. Водночас, як видно із відеоматеріалу, працівниками поліції, які безпосередньо були присутні на місці події, порушення ПДР ОСОБА_2 у вину не ставилося.
Доводи сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 було складено із порушенням строку, не заслуговують на увагу, оскільки як чітко встановлено із матеріалів справи учасники ДТП дійшли згоди щодо винуватця ДТП та вирішили урегулювати питання щодо відшкодування заподіяної майнової шкоди без залучення правоохоронних органів.
При цьому суд зауважує на тому, що учасники ДТП вільні у праві як складення європротоколу, так і у врегулюванні спору за згодою сторін.
Натомість, як стверджує ОСОБА_2 та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 таку домовленість не виконав, що стало причиною звернення потерпілої до поліції з метою складення відповідних адміністративних матеріалів. Вказане ОСОБА_1 не спростовано.
Заподіяння автомобілю «Ford», д. н. з. НОМЕР_2 , пошкоджень внаслідок ДТП зафіксована на фото, тому доводи захисника ОСОБА_1 у цій частині є безпідставними.
Також безпідставними є доводи захисника про відсутність доказів порушення ОСОБА_1 швидкісного режиму, оскільки відповідно до протоколу, вказане у провину йому не ставиться.
У справі за клопотанням захисника Ремешівського Д. А. була призначена судова автотехнічна транспортно-трасологічна експертиза, на вирішення якої були поставлені запитання:
1. Як мали діяти водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці, виходячи з технічних вимог ПДР України з метою забезпечення безпеки руху?
2. Чи спроможні з технічної точки зору пояснення водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про обставини та механізм ДТП?
3. Чи відповідали дії водія автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 вимогам ПДР України, якщо ні, то які пункти правил ним порушені?
4. Чи відповідали дії водія автомобіля під керуванням ОСОБА_2 вимогам ПДР України, якщо ні, то які пункти правил були нею порушені?
5. Чи мали технічну можливість водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , попередити ДТП, якщо так, то хто з водіїв, міг запобігти зіткненню з моменту виявлення небезпеки для його руху?
6. Дії якого із водіїв, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди?
7. Чи вбачається в діях водія ОСОБА_1 невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР України, про що зазначено у протоколі серії ААД № 709453 від 15 березня 2025 року?
Відповідно до висновку експерта № 1272/1273/25-21 від 06 листопада 2025 року:
1. В заданій дорожній ситуації, з метою забезпечення безпеки руху, водій ОСОБА_1 повинен був керуватись технічними нормами вимог п.п. 10.1, 10.3, вимогами лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки ПДР України, а водій ОСОБА_2 технічними нормами вимог п. 12.3 ПДР України.
2. Дати відповідь на питання не видається за можливе по причинам, вказаним дослідницькій частині.
3. В заданій дорожній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали технічним нормам вимог п.п. 10.1, 10.3, вимогам лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки ПДР України. Дати відповідь на питання, чи знаходилась дана невідповідність у причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП, не видається за можливе.
4. Дати відповідь на питання не видається за можливе по причинам, вказаним дослідницькій частині.
5. B заданій дорожній ситуації можливість попередження події даної ДТП у водія ОСОБА_1 забезпечувалась виконанням технічних норм вимог п.п. 10.1, 10.3, вимог лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки ПДР України, а дати відповідь на питання чи мала водій ОСОБА_2 можливість попередити подію ДТП шляхом виконання норм вимог п. 12.3 ПДР України не видається за можливе.
6. Дати відповідь на питання не видається за можливе по причинам, вказаним у дослідницькій частині.
7. В заданій дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР України, про що зазначено у протоколі серії ААД № 709453 від 15 березня 2025 року, а дати відповідь на питання чи знаходилась дана невідповідність у причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП, не видається за можливе.
Із дослідницької частини висновку вбачається, що враховуючи встановлені обставини, в заданій дорожній ситуації водій ТЗ1 («BMW», д. н. 3. НОМЕР_1 ) повинен був керуватись технічними нормами вимог п.п. 10.1, 10.3, вимогами лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки ПДР України.
П. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
П.10.3. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
В заданій дорожній ситуації водій ТЗ2 («Ford», д. н. з. НОМЕР_2 ) повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 12.3 ПДР України.
П.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Отже, експертом встановлено, що у діях ОСОБА_1 вбачається порушення п. 10.1 ПДР України. При цьому суд бере до уваги, що висновок експерта має рекомендаційний характер.
У задоволені клопотання адвоката Маліцького М. В. про допит судового експерта було відмовлено із тих підстав, що у дослідницькій частині наданого висновку експертом надані відповіді на поставлені запитання з відповідним їх обґрунтуванням.
Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про зупинення провадження у справі у зв'язку із призовом ОСОБА_1 на військову службу, з огляду те, що належних доказів цього не надано.
Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Викладені у скарзі твердження про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є необґрунтованими.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст. 124 КУпАП та відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Доводів про неспівмірність накладеного стягнення апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Маліцького Миколи Володимировича - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук