Справа № 344/22651/25
Провадження № 1-кс/344/8740/25
17 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області майора юстиції ОСОБА_3 , яке погоджено з прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22025090000000095 від 17.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого покликався на те, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025090000000095 від 17.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що в квітні 2024 року окупаційною адміністрацією було створено на території Кремінського району Луганської області т.зв «Территориальный отдел по жизнеобеспечению «Епифановка» (с. Епифановка, с. Боровеньки, с. Варваровка, с. Кудряшовка) Администрации муниципального округа муниципальное образование Кременской муниципальный округ Луганской народной Республики».
В квітні 2024 року, більш точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлено, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території тимчасово окупованої Луганської області, незважаючи на зобов'язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, діючи умисно, всупереч інтересам держави України, її суверенітету й територіальній цілісності, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільно прийняв пропозицію невстановлених досудовим слідством осіб із числа представників збройних формувань і окупаційної адміністрації російської федерації щодо зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
Так, в невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 05 квітня 2024 року, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно зайняв посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме - «начальника» в незаконно створеному на тимчасово окупованій території Кремінського р-ну, Луганської області (мовою оригіналу) - т.зв. «Территориальный отдел по жизнеобеспечению «Епифановка», який є структурним підрозділом «Администрации муниципального округа муниципальное образование Кременской муниципальный округ Луганской народной Республики».
Слідчим у клопотанні вказано, що перебуваючи на вказаній посаді в незаконно створеному органі окупаційної влади ОСОБА_5 в квітні 2024 було підготовлено т.зв. «Положение о территориальном отделе по жизнеобеспечению «Епифановка» (с. Епифановка, с. Боровеньки, с. Ванрваровка, с. Кудряшовка) Администрации муниципального округа муниципальное образование Кременской муниципальный округ Луганской Народной Республики», яке затверджене т.зв. розпорядженням окупаційного органу «Администрации муниципального округа муниципальное образование Кременской муниципальный округ Луганской Народной Республики» № 40р від 05.04.2024, оприлюднене на офіційних ресурсах окупаційного органу влади, та визначає основні положення щодо функціонування вказаного підрозділу та його керівника, впровадження окупаційної влади та законодавства РФ на території старостинського округу с. Епіфанівка (села Епіфанівка, Боровеньки, Варваровка та Кудряшовка) Кремінного району Луганської області.
Згідно вказаного т.зв. положення окупаційною владою на т.зв. «Территориальный отдел по жизнеобеспечению «Епифановка» покладаються завдання та функції щодо: дотримання Конституції російської федерації, федеральних законів та інших нормативно-правових актів російської федерації та забезпечувати їх виконання; виконання доручень т.зв. голови адміністрації, які надані відповідно до його повноважень та встановлені законодавством; забезпечення життєдіяльність відділу в межах його компетенцій; надавання безплатних консультацій в усній формі щодо питань, які відносяться до компетенції відділу, а також здійснення розгляду запитів громадян в установленому законодавством РФ порядку; надання допомоги громадянам при оформленні пенсій та соціальних виплат; надання допомоги особам при оформленні документів та отримання паспорта громадянина російської федерації; надання допомоги особам при отриманні СНІОР, ІПН, ОМС; видання громадянам довідок та актів в межах компетенції відділу; ведення обліку зареєстрованих громадян та тимчасово переміщених осіб в межах територіальної відповідальності відділу; ведення обліку громадян пільгових категорій (учасники СВО, УБД, діти війни, учасники ВВВ, інваліди, ліквідатори ЧАЕС, діти-інваліди, діти-сироти, багатодітні сім'ї); організації та проведення зборів для виявлення та вирішення нагальних проблем населення.
При цьому, перебуваючи на вищезазначеній посаді в незаконно створеному підрозділі окупаційної адміністрації російської федерації громадянин України ОСОБА_5 , керуючись т.зв. «законодавством ЛНР», положенням т.зв. окупаційного органу «Территориальный отдел по жизнеобеспечению «Епифановка» здійснює управління діяльністю зазначеного окупаційного органу, забезпечує виконання покладених завдань та функцій, розприділяє обов'язки поміж співробітниками в межах їх посадових обов'язків, готує положення про відділ, його посадові інструкції та інші документи, які стосуються компетенції відділу, представляє інтереси відділу у взаємодії з іншими структурними підрозділами окупаційної адміністрації та т.зв. органами місцевого самоуправління в питаннях компетенцій відділу тощо.
При цьому, в травні 2024 року розпорядженням т.зв. голови «Народної ради ЛНР» № 43/НС-од від 23.05.2024 ОСОБА_5 заохочено листом-подякою за його внесок в встановленні та функціонуванні окупаційної адміністрації на території с. Епіфанівка Кремінного району Луганської області.
Своїми діями ОСОБА_5 всіляко утверджує владу РФ, переконує місцевих жителів дотримуватись російського законодавства та за вказівкою окупаційної влади організовує та бере участь у різного роду проросійських заходах (збори, мітинги).
Слідчим у клопотанні зазначено, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6, 11 КПК України, 11.09.2025 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Згідно відомостей отриманих під час досудового розслідування в ОСОБА_5 перебувають у власності наступні об'єкти рухомого майна: - причіп ПА 004 (2013), шасі № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Слідчим у клопотанні зазначено, що таким чином, враховуючи, що санкції ч. 5 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачають такий додатковий вид покарання, як конфіскація майна, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, є необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного.
Слідчий у прохальній частині клопотання просив розгляд клопотання здійснювати без його участі, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, просить клопотання задовольнити.
Володілець майна про розгляд клопотання не повідомлявся на підставі ч.2 ст. 172 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних(розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Встановлено, що слідчий звернувся з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З клопотання вбачається, що в квітні 2024 року, більш точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлено, громадянин України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території тимчасово окупованої Луганської області, незважаючи на зобов'язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, діючи умисно, всупереч інтересам держави України, її суверенітету й територіальній цілісності, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільно прийняв пропозицію невстановлених досудовим слідством осіб із числа представників збройних формувань і окупаційної адміністрації російської федерації щодо зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
09.09.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6, 11 КПК України, 11.09.2025 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Згідно відомостей отриманих під час досудового розслідування в ОСОБА_5 перебуває у власності об'єкт рухомого майна: - причіп ПА 004 (2013), шасі № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 111-1 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а злочин передбачений ч. 1 ст. 111-2 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Слідчим поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що майно, зазначене у клопотанні, може бути предметом конфіскації, оскільки санкція статті ч. 5 ст. 111-1 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для задоволення клопотання та з метою забезпечення конфіскації майна як можливого виду покарання, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю,що клопотання слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт, із забороною права користування, відчуження та розпорядження на рухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , а саме на причіп ПА 004 (2013), шасі № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1