Справа № 344/21861/25
Провадження № 3/344/6517/25
17 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Тринчук В.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП: суду не відомий, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вказане адміністративне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, 03 грудня 2025 року о 00 годині 15 хвилин по вулиці Тисменицька, 249 у місті Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога, згідно висновку лікаря нарколога №497 водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Від керування транспортним засобом відсторонений
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , якому судом роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП щодо можливості отримання кваліфікованої правової допомоги від такого права відмовився та вказав, що самостійно братиме участь у судовому засіданні. Під час судового розгляду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та дав пояснення, які підтверджують обставини та відповідають опису подій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, щиро каявся, просив суворо не карати. Звернув увагу суду на те, що йому посвідчення водія не видавалось, а тому він у розумінні п.1.10 ПДР України не є водієм, у зв'язку із чим просив не позбавляти його права керування транспортними засобами. Окрім того ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив клопотання про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки ним такі обставини не оспорюються та просив обмежитися його поясненнями.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , прийшов до наступних висновків.
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
За таких обставин судом встановлено порядок дослідження доказів у даній адміністративній справі та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою. Зауважень щодо правильності складання протоколу ОСОБА_1 у судовому засіданні не висловлював.
Так, в протоколі, відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі - Інструкція), в графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у суду відсутні сумніви у добровільності позиції ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що вина у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст.17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.
Обставиною, що пом'якшує покарання є визнання вини. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, судом не встановлено.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Однак, згідно наявної у матеріалах справи довідки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія не видавалось, тобто він не набув права керування транспортними засобами, а тому у розумінні п.1.10 ПДР України ОСОБА_1 не є водієм.
За вказаних обставин, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 при призначені адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП слід віднести до інших осіб та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами для категорії субєктів данного адміністративного правопорушенння - інших осіб.
Аналогічна позиція викладена у п. 28 Постанови ВСУ від 23 лютого 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не в праві застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена права або взагалі його не мала.
Відповідно до статті 40 -1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі, передбаченому ЗУ «Про судовий збір».
На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 280, 283-285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ят) гривень, 60 копійок.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.
Суддя В.В. Тринчук