Справа№351/784/25
Провадження № 2/938/308/25
19 грудня 2025 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Чекан Н.М.
з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі- ТОВ «Свеа Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Верховинського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю на підставі ухвали Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2025 року поступила цивільна справа за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Z62.00115.003720824 від 02.03.2018 року у розмірі 96 218,21 грн.
Позовна заява обгрунтована тим, що 02.03.2018 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z62.00115.003720824. Відповідно до розділу 1 цього договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 48 329,00 грн., а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з графіком платежів. Кредит надається строком на 48 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 15,0% річних. Підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public -contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та тарифи банку. На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») укладено договір факторингу №01.02- 31/23. Відповідно до розділу 2 згаданого договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторину ТОВ «СВЕА ФІНАНС» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Z62.00115.003720824 від 02.03.2018 р. Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №Z62.00115.003720824 від 02.03.2018 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову складає 96 218,21 гривень, з яких заборгованість за основним боргом - 33 778,86 гривень, заборгованість за відсотками - 15 914,11 гривень, заборгованість за іншими процентними платежами - 46 525,24 гривень.
Ухвалою суду від 17.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.126), у позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити за відсутності представника, позовні вимоги задоволити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 8).
Такі дії не суперечать вимогам ст. 211 ЦПК України, згідно з якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлений належним чином, зокрема судові повістки на 07.08.2025 року, 04.09.2025 року, 16.10.2025 року, 26.11.2025 року повернулися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 98-101, 104-106, 111-113, 119-120), судова повістка на 16.12.2025 року згідно із інформацією зі списку розсилки поштових відправлень повертається (а.с.127).
Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідач повідомлений про розгляд справи шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик до суду 04.09.2025 року, 16.10.2025 року, 26.11.2025 року, 16.12.2025 року (а.с. 107, 114, 121, 128).
Згідно зі ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16.12.2025 року, є дата складення повного судового рішення 19.12.2025 року.
У ч. 1 ст. 280 ЦПК України закріплено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи той факт, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи вищевказане, вивчивши матеріали даної справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2ст.11 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.641ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що 02.03.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z62.00115.003720824 (а.с.11-14), який підписано власноручно та відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 48329 гривень, строком 48 місяців (п.1.2).
За користування кредитом позичальниу сплачує річну змінну процентну ставку в розмірі, що визначається, як змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (маража Банку). Станом на дату укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом із маржею банку складає 15% (п. п.1.3, 1.4).
Відповідно до п.2.1. кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 48 щомісячних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів.
У п.6 умов договору наведено графік щомісячних платежів за кредитним договором, з якого вбачається, що загальна варість кредиту ставноить 129809,81 гривень, з яких 48329 гривень - тіло кредиту, 17 911,55 гривень - проценти, 63569,26 гривень - плата за обслуговування кредиту.
Крім того, 02.03.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір страхування життя №Z62.00115.003720824 (а.с.18-19).
Також відповідачем 02.03.2018 року власноручно підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 23-24), в якому зазначено істотні умови договору: сума кредиту 48329 гривень, строк кредиту 48 місяців, мета - поточні потреби, процентна ставка, відсотків річних 15%, плата за обслуговування кредитної заборгованості 2,80%.
Із виписки за кредитом №Z62.00115.003720824 (а.с.28-36) вбачається, що ОСОБА_1 користувався наданими йому грошовими коштами та здійснював часткову оплату на погашення заборгованості за період з 02.03.2018 року до 03.02.2020 року.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00115.003720824 від 02.03.2018 року (а.с.27) вбачається, що заборгованість складає 96 218,21 гривень, з яких 33 778,86 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 15 914,11 гривень - заборгованість за відсотками та 46 525,24 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ч.1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен інвест Україна» уклали договір факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 року (а.с. 37-46), відповідно до розділу 2 якого АТ «Ідея Банк» відступило права вимоги, а ТОВ «Росвен інвест Україна» набуло права вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 року (а.с. 57), ТОВ «Росвен інвест Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 96 218,21 гривень за кредитним договором №Z62.00115.003720824 від 02.03.2018 року, з яких 33 778,86 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 15 914,11 гривень - заборгованість за відсотками та 46 525,24 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Згідно із рішенням від 25.03.2024 року №1 (а.с. 59-60) ТОВ «Росвен інвест Україна» змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», при цьому код юридичної особи залишився без змін.
Таким чином, суд враховує, що зміна назви юридичної особи не передбачає правонаступництва, у зв'язку з відсутністю нового учасника цивільних правовідносин. Зміна назви юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється назва особи. Організаційно правова форма залишилась такою ж (товариство з обмеженою відповідальністю), а тому суд здійснює розгляд з урахуванням зміни назви позивача.
За наведеного суд вважає доведеним факт переуступки права вимоги від первісного кредитора до позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору між первісним кредитором та відповідачем. При цьому, АТ «Ідея Банк» належним чином виконало свої обов'язки по наданню кредиту, а відповідач отримавши кредитні кошти, в подальшому належним чином не виконав зоюов'язання, а лише частково здійснював оплату за кредитом. Внаслідок таких дій відповідача утворилася заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 33 778,86 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 15 914, 11 гривень - заборгованість за відсотками.
Щодо нарахування заборгованості за іншими процентними платежами у розмірі 46 525, 24 гривень слід зауважити, що ухвалами суду від 16.10.2025 року та від 26.11.2025 року визнано обов'язковою явку представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» для надання пояснень щодо нарахування заборгованості за іншими процентними платежами в розмірі 46 525,24 гривень.
Вказані ухвали суду від 16.10.2025 року доставлено до електронного кабінету позивача 16.10.2025 року (а.с. 118 зворот) та ухвала суду від 26.11.2025 року доставлена до електронного кабінету позивача 26.11.2025 року (а.с. 125).
Однак позивач явку представника до суду не забезпечив, письмових пояснень не надав.
При цьому, згідно з умовами кредитного договору №Z62.00115.003720824 від 02.03.2018 року, а саме його п. 1.10, передбачено, що позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірі , визначені згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором за обслуговування кредиту, банком що включає в себе 1) надання інформації про рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором , щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; 2) надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; 3) опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо;
У графіку щомісячних платежів передбачено плату позичальником грошових коштів за додаткові та супутні послуги, зокрема у розмірі 63569,26 гривень за обслуговуваня кредиту.
Однак, суд не може погодитися із законністю нарахування позивачем заборгованості за іншими процентними платежами у розмірі 46 525, 24 гривень, з огляду на наступне.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», в зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Такі висновки суду зроблено у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно п.п.4.2.11., ч.4 «Загальні права сторін», розділу I «Загальні засади» договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, банк має право контактувати з клієнтами, використовуючи доступні канали зв'язку: «сервіс SMS-банкінг», поштова розсилка, повідомлення електронною поштою, SMS-повідомлення, повідомлення у/на банкоматах та платіжних терміналах, на квитанціях (чеках, сліпах тощо), розміщуючи інформацію та/або повідомлення на сайті банку тощо.
Відповідно до п.п.5.2.5., ч.5 «Загальні обов'язки сторін», розділу I «Загальні засади» договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, банк зобов'язаний забезпечити консультацію та прийом усних звернень за телефонами центру обслуговування клієнтів банку у разі виникнення питань з обслуговування карткового рахунку та користування карткою.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) та від 13 липня 2022 року у справі 363/1834/17 (провадження №14-53цс21).
Комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що встановлення плати (сплати за обслуговування кредиту) за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць.
За наведених обставин суд вважає, що позов в частині стягнення грошових коштів у розмірі 46 525,24 гривень за іншими процентними платежами є безпідставним, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, позов слід задовольнити частково шляхом стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а в іншій частині відмовити у задоволенні позову.
Уст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому у зв'язку із частковим задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1251,08 гривень .
Керуючись ст. ст.137,141,258,259,265,268 ЦПК України,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №Z62.00115.003720824 від 02.03.2018 року в розмірі 49 692 (сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дві) гривні 97 копійок, з яких 33 778 (тридцять три тисячі сімсот сімдесят вісім) гривень 86 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 15 914 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень 11 копійок - заборгованість за відсотками.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 1251 (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) гривня 08 копійок.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Найменування або ім'я сторін, їх місцезнаходження або місце проживання:
товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса місця знаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд.6 м. Київ;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ЧЕКАН