Справа № 214/662/25
2/214/2085/25
Іменем України
09 грудня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Малаховської І.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Постригай А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання і утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав, в порядку загального позовного провадження без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, -
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить встановити факт його самостійного виховання, утримання і проживання з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без участі матері ОСОБА_2 , 1988 року народження. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 03 серпня 2023 року шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано. Від спільного сумісного життя вони мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
До червня 2023 року їх малолітній син ОСОБА_5 , 2019 року народження проживав разом з відповідачем за межами України. В червні 2023 року відповідачка приїхала разом із малолітнім ОСОБА_6 до м. Кривий Ріг, повідомила що в неї змінилися життєві обставини і вона більше не може займатися вихованням та утриманням їх малолітнього сина ОСОБА_6 , тому залишила сина йому, а сама повернулась за кордон. Таким чином з червня 2023 року ОСОБА_6 , 04.01.2019 року постійно мешкає разом з ним за адресою : квартира АДРЕСА_1 . Оскільки до від'їзду ОСОБА_2 вони не вирішили питання про спосіб і порядок участі її участі в утриманні та вихованні їх малолітньої дитини - сина ОСОБА_6 , 2019 року, він звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів.
Відповідачка більше року перебуває за межами України при цьому з нашим малолітнім сином спілкується вкрай рідко приблизно 2 рази на місяць. Спілкування відбувається по телефону і складається з питань про їжу, настрій та погоду. Саме спілкування відповідача з дитиною носить формальний характер. Відповідачка на протязі більше року не проявляє жодної ініціативи дізнатись про навчання та побут дитини, вона жодного разу не подзвонить, не запитає про життя їх житини про її здоров'я.
Тому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Від відповідача ОСОБА_2 , відзив на позовну заяву не надходив.
Позивач до зали судового зсідання не з'явився надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи до зали судового засідання не з'явилась, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надала.
Судом були досліджені наступні письмові матеріали спавши.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 18 лютого 2006 рок уклав шлюб з ОСОБА_7 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_8 , актовий запис № 65 ( а.с. 12)
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , актовий запис № 30 ( а.с. 13)
Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано ( а.с. 14).
Згідно судового наказу від 12 липня 20213 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.с. 15)
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 16.09.2024 року заборгованість ОСОБА_2 , зі сплати аліментів становить 74234,79 грн. ( а.с. 16)
Відповідно до довідки № 34 від 28.08.2024 року ОСОБА_1 працює в Центрі підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 11 м. Кривий Ріг на посаді робітника з комплектування обслуговування й ремонту будинків з 25 жовтня 2024 року ( а.с. 17)
Згідно характеристики за місцем проживання, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Скарг від сусідів за час його проживання до голови правління ОСББ «Мирний 7КР » Меньшової А.А. не надходило ( а.с. 18)
Відповідно до акту складеного мешканцями будинку АДРЕСА_3 від 15 січня 2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , фактично проживає зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 за даною адресою не проживає, участь у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 з 2023 року не приймає. ( а.с. 20).
Згідно акту про обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , умови для проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 - комфортні ( а.с. 24)
З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_2 вбачається, що матеріали цивільної справи не місять доказів ухилення матері від виконання свої батьківських обов'язків, беручи до уваги, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, у разі не можливості змінити поведінку батьків у кращу сторону і лише при наявності вини в діях батьків. За таких обставин позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є недоцільним. ( а.с. 57-58)
Відповідно до інформації наданої ДПС України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 перетнула кордон України в пункті пропуску Шегін 26.07.2023 року ( а.с. 59)
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
За частиною 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 позивач посилається на те, що остання виїхала із старшим сином за кодон України в липні 2023 року і з того часу лише двічі на тиждень спілкується з малолітнім сином ОСОБА_6 . Ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, на протязі тривало часу не приїздив за їх місцем проживання, навчання, не приймає участі у його житті, вихованні та навчанні.
Підставами для позбавлення батьківських прав визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19 вказано, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Позивачем на підтвердження обставин зазначених в позовній заяві до матеріалів справи долучено акт складений головою правління ОСББ «Мирний 7Кр» Меньшовим А. від 15 січня 2025 року та розрахунок заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на 16.09.2024 року 74 234,79 грн.
Суд, дослідивши вищезазначені докази вважає, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не можек слугувати беззаперечною підставою для позбавлення матері батьківських прав.
Долучений до матеріалів справи акт від 15 січня 2025 року суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не заявлялось клопотання про допит мешканців, які склади даний акт в судовому засіданні в якості свідків, а лише містить формальне посилання на те що ОСОБА_2 не приймає участь у вихованні сина ОСОБА_10 . Таким чином, акт від 15 січня 2025 року не може бути розцінений судом як доказ винної поведінки відповідача з метою ухилення від виконання батьківських обов'язків.
В свою чергу, позивач в позовній заяві вказує, що мати періодично телефонує сину, спілкується з ним, що підтверджує наявність у ОСОБА_2 зацікавленості до виховання сина, та спростовує факт свідомого нехтування батьківськими обов'язками.
Крім того, судом враховано висновок служби у справи дітей, з якого вбачається, що підстави для позбавлення ОСОБА_11 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 відсутні.
Матеріали справи не містять негативні характеристики, доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення її від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а посилання позивача щодо ухилення від виконання відповідачем батьківських обов'язків не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , позивачем не надано.
Щодо позовних вимог в частині встановлення факту самостійного виховання, утримання і проживання з дитиною ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Позивач просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.
З огляду на наведене, у матеріалах справи відсутні докази існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб'єктність матері дитини обмежена або припинилася, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини малолітнього сина ОСОБА_6 .
Натомість навпаки, найвищим інтересам малолітнього сина відповідає спільна опіка (виховання та утримання) батьками. Обставин невідповідності моральним засадам суспільства не встановлено.
Доводи позивача про те, що фактично матір ОСОБА_6 не бере участі у його вихованні та утриманні так як знаходиться за кордоном, не можуть бути підставою для задоволення даних позовних вимог, оскільки перебування матері за кордом, не позбавляє її здійсненню батьківських обов'язків щодо спільної з позивачем дитини. Крім того, матеріалами справи встановлено, що відповідач є боржником по аліментам та має заборгованість за 2024 рік. З позовної заяви вбачається, що відповідач проживає за кордоном, тому факт існування заборгованості по аліментам не є доказом самостійного утримання позивачем малолітнього сина.
Разом з тим, позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання сина, матір умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав з даного приводу. Утримання та виховання сина ОСОБА_6 батьком є законним його обов'язком та не потребує встановлення факту судом з тією метою, про яку зазначив позивач.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати пов'язані зі сплатою судового збору, в зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, слід відносити на рахунок позивача.
На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. 157 СК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 221, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд
Ухвалив:
В задоволенні позовних вимог позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання і утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне рішення не було вручене в день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської міської ради, код ЄДРПОУ 34339916, адреса знаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Технічна, 36
Повний текст судового рішення складено 12.12.2025 року
Суддя І.Б. Малаховська