Справа № 462/7845/25 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю. Л.
Провадження № 33/811/1827/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
17 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Кінаша З.Ф., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Кінаша З.Ф. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає у АДРЕСА_1 , на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
вищенаведеною постановою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 /триста сорок/ гривень.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605 /шістсот п'ять/ гривень 60 копійок судового збору.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 17.09.2025 року близько 19 години 30 хвилин за адресою проживання: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно доньки ОСОБА_2 , а саме висловлювала словесні образи, чим спричинила емоційну невпевненість та викликала побоювання за власну безпеку, штовхнула внаслідок чого була заподіяна шкода психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Кінаш З.Ф. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд не врахував те, що працівників поліції викликала саме ОСОБА_1 , потерпіла також притягується до адміністративної відповідальності по цьому ж епізоду, та вже неодноразово притягувалась до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. ЇЇ поведінка була викликана та спровоковано самою потерпілою. Заперечує слова потерпілої, що їй необхідне лікування, та вважає, що потерпіла повинна виїхати з квартири.
ОСОБА_1 , захисник Кінаш З.Ф., який брав участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.
Потерпіла ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції просила постанову судді залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає до часткового задоволення.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Також, згідно з п.1, п.2 ч. 2 ст. 3 вищезгаданого Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя, колишнє подружжя.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення насильства фізичного характеру, що не спричинило тілесних ушкоджень. Наявність у потерпілої тілесних ушкоджень виключає відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 від 02.10.2025 відповідно до яких 17.09.2025 о 19:30 год. вона прийшла додому, коли пішла на кухню, щоб поїсти, зайшла дочка, почала скидати зі столу хліб, тарілку та іншу їжу, та вдрила її ногою. Вона відштовхнула її від себе і дочка спиною відчинила двері в коридор. Після чого вона забрала свої речі та вийшла з квартри, та викликала поліцію. Всі звинувачення дочки заперечує.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 02.10.2025 вбачається, що 17.09.2025 близько 19:30 год. вона проводила прибарння в квартирі. ЇЇ мати прийшла на кухню та сказала, щоб вона вийшла з кухні оскільки вона буде їсти. Вона її проігнорувала, щоб не починати конфлікт та продовжувала займатись своїми справами. Коли знову зайшла на кухню, мати накинулась на неї тримаючи в руках вилку, вона штовхнула її, після чого ОСОБА_1 підняла руки, щоб повторити це, але вона відштовхнула її від себе, щоб мати не вдарила її ще раз. Вона вийшла з кухні, а мати одягнулась та кудись пішла. Будь-яких протиправнх дій відносно ОСОБА_1 не вчиняла не кричала, не ображала та не наносила тілесних ушкоджень.
Як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , так і потерпіла ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції зазначили, що внаслідок конфлікту, який виник між ними 17.09.2025 близько 19:30 год. вони отримали тілесні ушкодження, що підтверджується консультативними висновками спеціаліста.
Так відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 18.09.2025 зазначено основний діагноз під час огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - травма м'яза та сухожилка у ділянці грудної клітки. Забій грудної клітки зліва, забійна гематома лівого плеча, забійні садна лівого передпліччя. Зі слів пацієнта травму отримала внаслідок побиття 17.09.2025 о 19:30 год. вдома донькою (а.с. 18).
Також у матеріалах справи наявний консультативний висновок спеціаліста від 18.09.2025 відповідно до якого за результатами огляду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 основний діагноз - відкрита рана передньої стінки грудної клітки. Забійні садна, підшкірні гематоми правої ключичної ділянки і правої молочної залози. Зі слів пацієнта травму отримала внаслідок побиття з мамою 17.09.2025 о 19:30 год. вдома.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 зверталась із заявою про кримінальне правопорушення в якій також зазначала про вчинення ОСОБА_1 відносно неї домашнього насильства.
Проте на момент розгляду справи, відомостей щодо внесення за даним фактом відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування до суду не надано.
Також матеріали справи не містять відомостей чи проводилась перевірка та приймалось рішення про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за фактом отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .
Нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 про які йдеться в матеріалах справи, може виключати адміністративну відповідальність і свідчити про ознаки кримінального правопорушення.
Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять даних стосовно перевірки факту нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, їх ступеня тяжкості, як і не містять інформації про відсутність підстав для кваліфікації викладених у протоколі обставин діяння за статтями Кримінального кодексу України.
На переконання апеляційного суду, невідповідність матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення, відтак без усунення зазначених вище недоліків розгляд справи є неможливим.
За змістом ст. 278 КУпАП, при виявленні недоліків в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, або в інших матеріалах, що перешкоджають або унеможливлюють об'єктивний розгляд справи, особа, що провадить підготовку до розгляду справи, повертає матеріали справи відповідному правоохоронному органу, що порушив провадження в адміністративній справі, на дооформлення.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що матеріали протоколу про адміністративне правопорушення від 09 жовтня 2025 року серії ВАД №988281 підлягають поверненню органу, який його складав, відтак подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова -скасуванню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасувати.
Матеріали протоколу про адміністративне правопорушення від 09 жовтня 2025 року серії ВАД №988281 стосовно ОСОБА_1 направити до ВП №1 Львівського РУП №2 ГУ НП у Львівській області для належного оформлення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Урдюк Т.М.