Справа № 464/4404/24 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.
Провадження № 22-ц/811/3175/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
17 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Гавриляк Ю. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2025 року (з урахуванням ухвали цього суду від 03 вересня 2025 року про виправлення описки) у справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у червні 2024 року акціонерне товариство (далі - АТ) «Універсал Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 13 липня 2019 року у розмірі 138 199 грн 07 коп.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «мonobank» від 13 липня 2019 року у розмірі 138 199 грн 07 коп., станом на 21 березня 2024 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» 3 028 грн 00 коп. судового збору.
Постановою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» 138 199 грн 07 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 липня 2019 року змінено, зменшено розмір заборгованості зі 138 199 грн 07 коп. до 67 863 грн 82 коп.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року в частині стягнення судового збору скасовано.
Стягнуто з акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 824 грн 37 коп. судового збору.
В липні 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить розстрочити виконання постанови Львівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року рівними частинами щомісячно, терміном дванадцять місяців.
Заява обґрунтована тим, що заявник на даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке не дозволяє їй виконати рішення суду.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвалу суду мотивована тим, що заявником не доведено підставності вимог про розстрочення судового рішення.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши у вересні 2025 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2025 року, постановити нову увалу про задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції не врахував того, що заявником надано докази про її реальні фінансові зобов'язання в інших фінансових установах, які об'єктивно ускладнюють одномоментне виконання нею рішення суду у даній справі, а також докази її незадовільного фінансового стану.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та ін.
Враховуючи, що сторони не з'явились в судове засідання, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема, і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина перша статті 435 ЦПК України).
Підстави для відстрочки або розстрочки виконання, встановлення чи зміни способу і порядку виконання рішення наведені також в статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами частини першої якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина четверта статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З аналізу викладених норм убачається, що ними не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядає справу може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Проте, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.
Водночас, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року в справі № 9901/598/19.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Оцінюючи наведені відповідачем обставини для розстрочення виконання рішення суду, колегія суддів доходить висновку, що вони не можуть бути підставою для застосування такого інституту, виходячи з такого.
Наявність у відповідача реальних фінансових зобов'язань в інших фінансових установах самі по собі не свідчать про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду.
У цьому зв'язку, колегія суддів також враховує, що безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, а також ставить позивача у даній справі у нерівне положення у порівнянні з іншими кредиторами.
Відтак, відповідні доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви відповідачки про розстрочення виконання рішення суду.
Оскільки наведені в апеляційної скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, оскаржену ухвалу належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме того, що ухвалу суду залишена без змін, підстави для розподілу судових витрат, які пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, а також щодо судових витрат особи, яка подала апеляційну скаргу, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич