Справа № 1309/9120/12 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.
Провадження № 22-ц/811/2400/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
19 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 26 червня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника Бабини Юлії Василівни та державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Юрія Романовича, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 ,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просив:
- визнати дії / бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Ю.Р. (інших посадових осіб) у виконанні доленосного рішення суду у справі № 1309/9120/12 щодо забезпечення відновлення порушених прав стягувача про контакт з дитиною, в межах ВП № 70201785, - неправомірними; а з огляду на тривалу «легковажність» заходів, що передбачені рішенням національних судів: від 08.03.2023 Верховного Суду у справі № 1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22), від 19.09.2024 Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (пров. № 22-ц/811/674/24) - таким, що може умисно приховати реальну потребу цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків;
- скасувати вимогу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Ю.Р. від 15.10.2024/В-12 № 88528 в межах ВП № 70201785, як неспівмірну з засадами виконавчого провадження та передчасну заходами, що передбачені рішенням національних судів від 08.03.2023 Верховного Суду у справі № 1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22), від 19.09.2024 Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (пров. № 22-ц/811/674/24), що ігнорує найкращі інтереси дитини та очевидне відчуження;
- зобов'язати державного виконавця Мельника Ю.Р. (іншу посадову особу) негайно усунути вказані порушення шляхом негайного виконання рішення суду в межах ВП № 70201785 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків, потребує цільової підтримки;
- визнати бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника Управління (іншої посадової особи) щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління заходів, що передбачені постановою Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22) та постановою Львівського апеляційного суду від 19.09.2024 у справі № 1309/9120/12 (пров. № 22-ц/811/674/24), - такою що може мати ознаки «легковажності»;
- зобов'язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальника Управління (інших посадових осіб) негайно вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, - з чим, з метою виправлення «легковажності та недоліків» в роботі державних виконавців (інших посадових осіб) щодо реальної потреби цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки, - утворити виконавчу групу в порядку статті 25 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
- в повноті дослідити інші фактори 10 річного примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, з чим здійснити оцінку в дотримання найкращих інтересів Дитини, яка, «вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки», що не може бути тотожним з найкращими інтересами.
В обґрунтування скарги покликався на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова рішенням від 20.02.2013 задоволено його позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно з витягом з протоколу № 17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної державної адміністрації Львівської міської ради (далі - Личаківська РДА ЛМР) від 13.09.2012, а саме: щотижнево з 18:00 год. п'ятниці до 21:00 год. суботи за місцем проживання батька (кв. АДРЕСА_1 ); щотижнево з 18:00 год. до 21:00 год. середи спільна прогулянка, 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.
Вказане судове рішення знаходилося на виконанні у різних відділах державної виконавчої служби м. Львова. У рішенні від 07.10.2021 у справі «Вихованок проти України» (заява № 12962/19) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження вжиті державними виконавцями заходи по суті зводилися лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. У постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 1309/9120/12 касаційний суд зобов'язав ЗМРУМЮ вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, однак рекомендації Верховного Суду не виконані.
Вказував, що ні в п'ятницю 22.11.2024, ні в середу 27.11.2024 виконавцем не вжито заходів примусового виконання рішення у справі № 1309/9120/12 в межах ВП № 70201785, як і не розроблено стратегію виконання згідно з постановою Верховного Суду від 08.03.2023.
На підставі наведеного просив задовольнити його скаргу.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.06.2025 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Ю.Р. у виконанні 22.11.2024 та 27.11.2024 рішення суду у справі № 1309/9120/12 - неправомірною.
Зобов'язано державного виконавця Мельника Ю.Р. усунути вказане порушення у виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12.
В решті вимог скарги відмовлено.
Ухвалу суду в частині відмови у задоволенні скарги оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), відповідно до яких принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний. Тобто, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції проігнорував, що враховуючи висновки постанови Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 від 17.09.2024 та постанови Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 1309/9120/12, вся сукупність і взаємний зв'язок доказів вказують, що в рішенні № 1309/9120/12 також мала місце неправомірна бездіяльність посадових осіб ЗМРУ МЮ, згідно виконавчого документа, а саме в п'ятницю 22.11.2024 та в середу 27.11.2024. Крім цього, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції виснував, що нібито вимоги про бездіяльність державних виконавців та посадових осіб ЗМРУ МЮ в рішенні № 1309/9120/12 вже було розглянуто у скарзі, яка була подана стягувачем до Залізничного районного суду м. Львова 22.10.2024, а зі змісту даної скарги вбачається, що стягувач фактично повторно звертається до суду з аналогічними вимогами, що є неможливо, адже 22.10.2024 стягувач не міг звернутись щодо конкретної бездіяльності державних виконавців та посадових осіб ЗМРУ МЮ в рішенні № 1309/9120/12, що могли мати місце лише через місяць, а саме в п'ятницю 22.11.2024 та в середу 27.11.2024.
Просить ухвалу суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити в повному обсязі.
Від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, від ОСОБА_1 надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності, тому неявка учасників відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає.
Встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20.02.2013 у справі № 1309/9120/12 зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно витягу з протоколу № 17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2012, а саме:
- щотижнево з 18.00 год. п'ятниці 21.00 год. суботи за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 );
- щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка з батьком;
- 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.
На даний час виконавче провадження № 70201785 з виконання виконавчого листа № 1309/9120/12, виданого 06.04.2016 Залізничним районним судом м.Львова на виконання рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20.02.2013 у справі № 1309/9120/12, перебуває на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частинами першою, другою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Використовуючи своє право на звернення до суду зі скаргою та вважаючи дії державного виконавця та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції неправомірними, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у порядку статті 447 ЦПК України.
Звертаючись із цією скаргою на дії державного виконавця Вихованок Р.С. покликався на те, що судові рішення у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339 св 22) про контакт дитини з батьком ігноруються, 22.11.2024 та 27.11.2024 державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельник Ю.Р. не вчиняв заходи примусового виконання рішення №1309/9120/12 в межах ВП № 70201785, а Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальника Бабини Ю.В. не розробило стратегію виконання рішення № 1309/9120/12, відтак протягом десяти років державні виконавці Західного міжрегіонального управління МЮ заходи примусового виконання в значущому і доленосному рішенні № 1309/9120/12 щодо відновлення порушених прав батька про участь у вихованні та спілкуванні з донькою, зводять лише до «повідомлень про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником».
Вирішуючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заявника в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Мельника Ю.Р. у виконанні 22.11.2024 та 27.11.2024 рішення суду у справі № 1309/9120/12 і зобов'язання усунути вказане порушення підлягають до задоволення, оскільки в матеріалах скарги і документах автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні будь-які докази того, що державним виконавцем Мельником Ю.Р. 22.11.2024 та 27.11.2024 вживались заходи для примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20.02.2013 у справі №1309/9120/12 щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною в цей день, не надано жодних доказів неможливості виконання судового рішення в цій частині.
Ухвала суду в цій частині апелянтом не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Переглядаючи ухвалу суду в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
У межах справи № 1309/9120/12 ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із скаргами на дії дії/бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб виконавчої служби щодо виконання рішення суду у цій справі.
Зокрема, у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність заступника начальника Сихівського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.01.2022 в задоволенні скарги відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 05.01.2022 - скасовано, постановлено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова у справі №1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою.
Постановою Верховного Суду від 08.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 21.02.2022 скасовано в частині відмови у задоволенні скарги на бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язання вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду. Скаргу ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково. Зобов'язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком. В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 21.02.2022 залишено без змін.
Крім цього, постановою Львівського апеляційного суду від 17.09.2024 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мельника Ю.Р. щодо вжиття дієвих заходів із залучення органу опіки і піклування, спеціаліста у сфері дитячої психології, розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду про контакт дитини з батьком в межах виконання рішення суду у ВП №70201785 та виконання судового рішення в межах ВП №70201785 у розумні строки в цілому та зобов'язано державного виконавця Мельника Ю.Р. усунути вказані порушення шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП №70201785 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету інтересам неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Визнано бездіяльність першої заступниці начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), представниці Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Бабини Ю.В. щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12 та в межах ВП №70201785.
Зобов'язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) в особі першої заступниці Бабиної Ю.В. та інших посадових осіб, до повноважень яких належить вчинення відповідних дій, вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконання покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12.
У задоволенні решти скарги - відмовлено.
Таким чином, за наявності судових рішень про визнання неправомірною бездіяльності Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова у справі №1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою та зобов'язання Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, ухвалення повторних рішень з цього приводу не потребується.
В частині вимог скарги про зобов'язання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника Управління з метою виправлення недоліків у роботі державних виконавців утворити виконавчу групу, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до п. 1-3 Розділу IV Інструкції з організації примусового виконання, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, за наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону, при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби.
Особа, яка приймає рішення про утворення виконавчої групи, виносить про це вмотивовану постанову.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з тим, що вимоги скарги: визнати бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника Управління (іншої посадової особи) щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління заходів, що передбачені постановою Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22) та постановою Львівського апеляційного суду від 19.09.2024 у справі № 1309/9120/12 (пров. № 22-ц/811/674/24), - такою що може мати ознаки «легковажності»; зобов'язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальника Управління (інших посадових осіб) негайно вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, - з чим, з метою виправлення «легковажності та недоліків» в роботі державних виконавців (інших посадових осіб) щодо реальної потреби цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки, - утворити виконавчу групу в порядку статті 25 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження», не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 26 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 19.12.2025
Головуючий
Судді