Справа № 463/6992/25 Головуючий у 1 інстанції: Ціпивко І. І.
Провадження № 22-ц/811/3009/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.
секретаря: Заяць Я.І.
з участю: ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису,-
У липні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 .
Позов мотивувала тим, що проживає в будинку АДРЕСА_1 з чоловіком ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю II групи з дитинства.
Протягом 20 років спільного життя ОСОБА_1 систематично вчиняв відносно неї фізичне, психологічне, економічне та сексуальне насильство. Він зловживав алкогольними напоями, а перебуваючи в стані сп'яніння ставав особливо агресивним та небезпечним.
У присутності сина, ОСОБА_1 принижував її, вживаючи нецензурну лексику, залякував, погрожував смертю та фізичною розправою, у зв'язку з чим вона перебуває у стані постійного страху, напруги та психоемоційного виснаження, що негативно впливає як на її здоров'я, так і на здоров'я сина.
Поведінка її чоловіка не змінюється, а насильство стає все більш агресивним.
Кривдник неодноразово застосовував відносно неї фізичне насильство, зокрема, двічі ламав ніс, спричиняв забій нирок, внаслідок ударів по обличчю вона отримувала синці і заніміння зубів.
Крім того, він систематично примушував її до статевих зносин проти її волі, що є проявом сексуального насильства.
Після її звернень до правоохоронних органів до ОСОБА_1 було застосовано терміновий заборонний припис, а також неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, однак вжиті заходи не дали очікуваного результату, а поведінка кривдника погіршувалася.
З наведених підстав просила видати обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покласти на нього наступні обов'язки:
1) заборонити ОСОБА_1 перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а також до місця роботи ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2025 року заяву задоволено.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 та встановлено такий захід тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 строком на шість місяців, а саме:
1) заборонено ОСОБА_1 перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;
2) заборонено ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та до місця роботи постраждалої особи ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;
3) заборонено ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб, строком на 6 місяців.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановами Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2021 року та від 30 березня 2022 року не могло враховуватися судом при оцінці ризиків можливого вчинення ОСОБА_1 насильства відносно заявниці, оскільки після спливу річного строку він вважався таким, що не притягався до адміністративної відповідальності.
Видавши обмежувальний припис, суд позбав його можливості виконання свого обов'язку щодо здійснення постійного догляду за сином ОСОБА_4 , який має розлади психіки.
Обмеживши його доступ до житла і господарських приміщень, судом позбавлено його права на працю, оскільки він не має можливості отримати інструменти, необхідні йому в роботі.
Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_3 задовольнити частково, видавши обмежувальний припис строком на 3 місяці стосовно ОСОБА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов'язки, а саме:
-заборонити перебувати в місці спільного проживання із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити наближатися на 80 м до місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та до місця роботи постраждалої особи ОСОБА_3 ;
-заборонити ОСОБА_1 ввести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб, строком на 6 місяців.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, ОСОБА_3 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи,законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що з 21 листопада 1992 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 .
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 06 серпня 1993 року підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Довідкою до акта огляду МСЕК серія 10 ААБ № 135995 від 04 квітня 2013 року підтверджується, що ОСОБА_4 встановлена друга група інвалідності з дитинства безтерміново.
Витягом з реєстру Львівської територіальної громади № 2025/010530501 від 30 липня 2025 року підтверджується, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано в будинку АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Витягом з функціональної підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ про наявність дозволу на зберігання, носіння зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї пристроїв, патронів до них від 30 липня 2025 року, ОСОБА_1 має дозвіл на зберігання та носіння зброї, а саме: рушниці модель МЦ 21-12 (ТОЗ-МЦ 21-21МР, 21-12Р, калібр 12/70, серійний номер НОМЕР_3 , дійсний до 06 січня 2026 року.
Згідно з заключенням № 272 від 18 квітня 2019 року, наданим лікарем-судмедекспертом відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, при обстеженні ОСОБА_3 встановлено діагноз: «Закритий перелом кісток носа», який підтверджений рентгенологічними даними, оглядом лікарів-отоларингологів, з приводу чого їй було проведено оперативне втручання. На час проведення судово-медичної експертизи у потерпілої виявлений синець на обличчі. Перелом кісток носа та синець утворилися від дії тупого предмета, могли виникнути 15 квітня 2019 року, як вказує ОСОБА_3 , та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 191 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. без оплатного вилучення зброї.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 30 березня 2022 року у справі № 463/13517/21 провадження в адміністративній справі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
31 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис серія АА № 278334 строком на 5 діб з 18 год. 40 хв. 31 березня 2025 року до 18 год. 40 хв. 05 квітня 2025 року, у зв'язку із скоєнням ним домашнього насильства, що полягало в тому, що 31 березня 2025 року близько 17 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 він вчинив фізичне та психологічне домашнє насильство, а саме: ображав, принижував, погрожував та шарпав ОСОБА_3 .
Терміновим заборонним приписом серія АА № 278334 від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 зобов'язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року у справі № 463/3408/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Зі змісту вищезазначеної постанови вбачається, що у справі № 463/3408/25 судом встановлено, що 31 березня 2025 року ОСОБА_1 , крім фізичного та психологічного домашнього насильства відносно його дружини ОСОБА_3 , вчинив відносно його сина ОСОБА_4 психологічне домашнє насильство, а саме: ображав його та принижував.
Згідно з довідкою від 16 травня 2025 року № 3257, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з перебуванням на його утриманні повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю II групи.
Згідно з висновком психолога, наданим 25 липня 2025 року психологом ОСОБА_5 , за результатом обстеження ОСОБА_6 виявлено підвищену тривожність, симптоми депресивного стану, ознаки психоемоційного стресу та виснаження, що може бути результатом пережитих стресів психо-травмуючих впливів щодо неї зі сторони її чоловіка, ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана:
1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;
3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;
4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
За змістом ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис, виданий судом стосовно особи, яка на момент винесення рішення суду не досягла вісімнадцятирічного віку, не може обмежувати право проживання (перебування) цієї особи у місці свого постійного проживання (перебування). Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, постраждалих від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються. (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
В пункті 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті. Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису. Порядок видачі судом обмежувального припису визначається ЦПК України. Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім'ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством. У разі порушення кримінального провадження у зв'язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов'язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів, визначаються КК України та КПК України.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від: 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61 19328св18), 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), 28 червня 2022 року у справі № 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23).
Наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі і оглянутому в суді апеляційної інстанції відеозапису поведінки кривдника вдома, підтверджується, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 постійно виникають конфліктні ситуації, які закінчуються вчиненням ОСОБА_1 домашнього насильства, а саме, фізичного насильства, що полягає у штовханні, шарпанні, завданні постраждалій особі тілесних ушкоджень, травм, та психологічного насильства, що полягає у погрозах, приниженні, ображанні.
Фізичне та психологічне насильство, яке вчиняється ОСОБА_1 відносно своєї дружини ОСОБА_3 має тривалий систематичний характер, кривдник неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності, до нього застосовувався терміновий обмежувальний припис за вчинення домашнього насильства, тобто за систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призвело до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, однак його поведінка не змінюється, насильницькі дії продовжуються, що свідчить про наявність ризику їх повторення.
Разом з тим, подальше вчинення ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 фізичного насильства після видачі щодо нього термінового обмежувального припису та притягнення його до адміністративної відповідальності за домашнє насильство свідчить про те, що застосовані до нього заходи не мали належного впливу, а його насильницькі дії навпаки стають небезпечнішими для заявниці.
Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов'язаним із позитивними обов'язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи протиправну поведінку кривдника та наявні в матеріалах справи докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявниці, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві обґрунтованим є застосування відносно ОСОБА_1 обмежувального припису, яким заборонити йому перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та наближатися на відстань менше 300 м. до місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а також до місця роботи ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб, встановивши строк дії обмежувального припису 6 місяців, оскільки саме такий строк дії обмежувального припису відповідає характеру обставин, та в повній мірі забезпечить заявницю від потенційних проявів насильства ОСОБА_1 , а також матиме належний ефект щодо нього самого з метою усвідомлення ним негативної поведінки та унеможливлення такої в майбутньому.
Доводи апеляційної скарги про те, що при оцінці ризиків можливого вчинення ОСОБА_1 насильства відносно заявниці не може враховуватися притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, з моменту вчинення яких пройшло більше року, не заслуговують на увагу, оскільки після притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 продовжував вчиняти домашнє насильство відносно ОСОБА_3 , що свідчить про систематичність та триваючий характер насильства.
Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. Суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі № 161/16344/20, від 15 вересня 2025 року в справі №607/21964/24 та від 03 листопада 2025 року у справі № 758/11612/24).
Крім того, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності не сприяло його виправленню та припиненню домашнього насильства щодо його дружини, яке продовжувалося і надалі, що значно збільшує вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення.
Покликання апелянта на позбавлення його можливості виконання свого обов'язку щодо здійснення постійного догляду за сином ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки обмежувальний припис виконує запобіжну функцію і направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки ОСОБА_4 , з огляду на наявність ризиків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Оскільки обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 є заходом тимчасового обмеження його прав, направлений на захист психологічного та фізичного здоров'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , обмеження ОСОБА_1 у доступі до належних йому речей, в тому числі інструментів, необхідних йому для роботи, що знаходяться в приміщеннях, які належать до будинку АДРЕСА_1 , є необхідним для дієвого, ефективного та невідкладного захисту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які постраждали від домашнього насильства, а відтак переслідує легітимну мету та відповідає принципу пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між реалізацією правомочностей власника майна та необхідності захисту прав осіб, які постраждали від домашнього насильства.
Необгрунтованими є доводи апелянта щодо зменшення строку застосування обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 до 3 місяців з огляду на стійке небажання кривдника виправляти свою протиправну поведінку, враховуючи характер вчиненого ним насильства, його тривалості та наслідків для постраждалих осіб.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 19 грудня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Шандра М.М.