Справа №463/3880/23 Головуючий у 1 інстанції:Стрепко Н.Л.
Провадження №22-ц/811/685/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
19 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Чиж Л.М.,
за участі в судовому засіданні представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова у складі судді Стрепка Н.Л. від 29 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради, -
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради - відмовлено.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Зазначає, що жодною із сторін під час судового розгляду справи не заперечувався факт того, що ОСОБА_5 є матір'ю позивачки, а також представником позивачки на підтвердження вказаної обставини було долучено до матеріалів справи копію будинкової книги. Так, відповідно до записів, що містяться у поданій до суду будинковій книзі, на останніх її сторінках зазначено: «1. власник ОСОБА_5 ... 2. чоловік ОСОБА_6 . 3.донька ОСОБА_1 .». Окрім того, у попередніх записах цієї ж будинкової книги ОСОБА_1 вказана як внучка ОСОБА_7 . Отже, наведене повністю підтверджує факт наявності родинних відносин між ОСОБА_5 (матір'ю) та ОСОБА_1 (донькою). Щодо висновку будівельно-технічної експертизи вказує, що після подання вказаної позовної заяви до суду представником позивачки - адвокатом Алексеєнко А.А. було скеровано адвокатський запит №19/05/23 від 19 травня 2023 року до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання інформації щодо правового статусу земельної ділянки згідно доданого плану до моменту формування земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:009:0322, а також про надання копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Так, сторінка 22 звіту, скерованого на вказаний вище адвокатський запит, містить лист відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 06.10.2022 №32-13-0.91-2515/15-22, що був наданий на звернення ТОВ «Галгеокадастр» з метою формування вищезазначеної земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 , та якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 4610137200:08:009:0322. Із вказаного листа вбачається, що ця земельна ділянка входить в межі земельних ділянок, які обліковуються за гр. АДРЕСА_2 та гр. АДРЕСА_3 . Зазначене підтверджує обставини, що вказуються у позовні заяві, зокрема, що спірна частина земельної ділянки площею 0,0025 га, яка надана у власність відповідачці, перебувала у постійному користуванні ОСОБА_8 (к), а в подальшому була успадкована ОСОБА_1 . З урахуванням зазначеного, необхідність у проведенні відповідної експертизи відпала в силу здобуття інших доказів (отриманих у відповідь на адвокатський запит), які повністю підтверджують доводи позивачки. Тим паче проведення експертизи (заявлення відповідного клопотання про її проведення чи надання самостійно стороною у справі висновку за результатами її проведення) є правом позивачки, скористатись яким у даному випадку вона не вважає за доцільне за відсутності такої необхідності. Однак, судом при винесенні оскаржуваного рішення взагалі проігноровано наведені обставини та, відповідно, не взято до уваги лист відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 06.10.2022 №32-13-0.91-2515/15-22.
В судове засідання окрім представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки на підтримання апеляційної скарги, представника відповідачки - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяви про зміну предмету позову, письмових пояснень Львівської міської ради, заперечень на заяву про зміну предмета позову, додаткових письмових пояснень представника позивачки, додаткових письмових пояснень, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 16, 21, 1219, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 152, 155 ЗК України ст.ст. 5, 10, 13, 81, 82, 141, 258, 265, 273 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі №911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №911/1413/19, від 26 серпня 2021 року у справі №924/949/20, від 31 серпня 2022 року у справі №191/4018/18, постанову Великої палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №663/1738/16-ц, постанову Великої палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц, рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року та відмовляючи в задоволенні позову, - виходив з того, що позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 8 грудня 2006 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27211690 від 9 вересня 2010 року (т. 1 а.с. 143, 144-145). Згідно з наданими документами попереднім власником такого була ОСОБА_5 , якою такий було успадковано від ОСОБА_7 , а останньою отримано такий у власність після смерті ОСОБА_9 . При цьому позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,076 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610137200:08:009:0248, для обслуговування житлового будинку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №97878345 від 20 вересня 2017 року (т. 1 а.с. 20) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4605336152017 від 10 липня 2017 року. Вказану земельну ділянку було набуто позивачкою на підставі договору дарування земельної ділянки від 30 листопада 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І.Р. та зареєстрованого в реєстрі за №4801, відповідно до умов якого вказану вище земельну ділянку ОСОБА_1 отримала в дар від ОСОБА_5 , землю передано для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 . При цьому з наданих документів вбачається, що попередній власниці ОСОБА_5 земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:08:009:0248 належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЛВ 089464 (50807010), а до неї власницею такої була ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 50807010 від 12 грудня 1996 року. Окрім того, з наданих документів також вбачається, що ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ 50807010 від 18 лютого 2000 року належало право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,0180 га для обслуговування житлового будинку, яка має спільну межу від точки В до Г з землеволодінням ОСОБА_5 (на даний час ОСОБА_1 ), АДРЕСА_3 . До цього вказана ділянка належала на праві постійного користування ОСОБА_7 на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЛВ 50807010 від 12 грудня 1996 року. З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з будинковою книгою для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала у вказаному будинку, а також в такому як донька проживає позивач ОСОБА_1 з 29 серпня 2008 року, що додатково підтверджується копією паспорту останньої, згідно з яким місце проживання позивачки за вказаною адресою було зареєстровано 2 березня 2010 року. З листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №Л-1111/0-0.91-1115/308-22 від 29 листопада 2022 року вбачається, що позивачка звернулась до такого 25 листопада 2022 року зі зверненням, у відповідь на яке їй було повідомлено, що згідно з списком землекористувачів та землевласників Личаківського району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 6 лютого 1998 року за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова» та враховуючи акт на право постійного користування землею, земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) частково входить в межі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_5 та частково входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за АДРЕСА_3 . Як вбачається з витягу з протоколу №22 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 30 листопада 2022 року за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 від 27 вересня 2022 року №3-Д-60948-2901 про вирішення земельного спору, таким було ухвалено погодити межі земельної ділянки по лініях Б-В та В-Г на АДРЕСА_1 згідно з актом встановлення-відновлення меж земельної ділянки, виконаного ТОВ «Галгеокадастр». Вказаний витяг було скеровано позивачці листом від 12 грудня 2022 року. При цьому в даному витязі заначено, що згідно з п. 4 Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів, затвердженого ухвалою міської ради від 22 квітня 2021 року №592 «Про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів» оскарження рішення узгоджувальної комісії у суді призупиняє його виконання. З акту встановлення-відновлення меж вбачається, що такий складено щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0281 га, землекористувач ОСОБА_3 . Вказана ділянка межує зокрема: від літ. Б до В. з землями ОСОБА_1 (кад. номер 4610137200:08:009:0248), від. В до Г - землі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . З наданої копії вбачається, що власники/користувачі суміжних земельних ділянок при складенні акту не були присутні, до акту долучено абрис земельної ділянки та схему розташування землекористування. Як вбачається з долученої копії листа Управління земельних ресурсів Львівської міської ради №2403вих-10974 від 9 грудня 2022 року, ОСОБА_1 7 грудня 2022 року звернулась до Львівської міської ради із заявою №3-Л-28776/АП-2403 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 , водночас її було повідомлено, що для розгляду даного питання необхідно подати зокрема письмові згоди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на ім'я Львівського міського голови щодо вилучення з користування земельної ділянки, відповідно до інформації управління надання адміністративних послуг відділу №1 головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29 листопада 2022 року № Л-1111/0-0.91-1115/308-22. 20 грудня 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Львівського міського голови із заявою №3-Л-29553/АП-24 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з формуванням нової земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку в оренду орієнтовним розміром 0,0075 га. У відповідь на таку листом №2403-вих-158516 від 10 лютого 2023 року управління земельних ресурсів ЛМР повідомило, що для вирішення питання, порушеного у зверненні, необхідно відкоригувати план земельної ділянки в частині межі ділянки відповідно до витягу з протоколу №22 узгоджувальної комісії від 30 листопада 2022 року. Також листом №Л-448/0-0.91-471/308-23 від 29 березня 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на звернення позивача ОСОБА_1 від 23 березня 2023 року повідомило, що згідно з списком землекористувачів та землевласників Личаківського району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 6 лютого 1998 року за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова» та враховуючи зареєстровану земельну ділянку, земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) частково входить в межі земельної ділянки, кадастровий номер 4610137200:08:009:0322 та частково входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за гр. АДРЕСА_3 . Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №29-13-0.91-1748/15-23 від 9 червня 2023 року на адвокатський запит, згідно списку землекористувачів та землевласників Личаківського району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 6 лютого 1998 року за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова», земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) до моменту формування земельної ділянки 4610137200:08:009:0322 обліковується за гр. Царих, АДРЕСА_3 . При цьому на звернення ТОВ «Галгеокадастр», яким було виконано акт встановлення-відновлення меж, погоджений протоколом №22 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 30 листопада 2022 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 6 жовтня 2022 року було повідомлено, що згідно списку землекористувачів та землевласників Личаківського району м.Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 6 лютого 1998 року за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова», земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) частково входить у межі земельних ділянок, які обліковуються за гр. Ямрос, АДРЕСА_4 , та гр. АДРЕСА_3 . З долученої копії списку землекористувачів та землевласників Личаківського району м. Львова вбачається, що згідно з таким за адресою АДРЕСА_3 обліковувалась земельна ділянка за гр. Царих площею 0,115 га. Згідно з листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-вих-64789 від 29 травня 2023 року, рішень (ухвал) про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:009:0322 Львівською міською радою не приймалося. Водночас ухвалою 16-тої сесії 8-го скликання Львівської міської ради №3403 від 26 травня 2023 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» було ухвалено затвердити громадянам технічні документації із землеустрою та передати громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян, для обслуговування індивідуальних житлових будинків. Дану ухвалу було оприлюднено 9 червня 2023 року. Згідно з додатком до вказаної ухвали - переліком громадян, яким затверджуються технічні документації із землеустрою і передаються у власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян, для обслуговування індивідуальних житлових будинків, в пункті 49 такого вказано ОСОБА_3 , адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137200:08:009:0322, площею 281 кв.м. для обслуговування житлового будинку, на підставі звернення від 9 березня 2023 року №3-Д-3729/АГ2403. З наданої копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0281 га, кадастровий номер 4610137200:08:009:0322, виконаної ТОВ «Галгеокадастр» за замовленням ОСОБА_3 від 14 вересня 2022 року, вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується зокрема витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №304887003 від 13 липня 2022 року. Вказувала, що звертаючись до суду з даним позовом позивачка стверджує, що оскаржувані рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів та ухвала Львівської міської ради порушують її права як постійного користувача земельної ділянки загальною площею 0,0180 га, стверджуючи, що таке право вона успадкувала від своєї матері ОСОБА_5 , якій воно належало на підставі державного акту. Як вже зазначалось вище, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому остання постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно з будинковою книгою та копією паспорту позивачки ОСОБА_1 , остання також проживала за вказаною адресою станом на час смерті ОСОБА_5 . Водночас, хоч позивачка стверджує, що ОСОБА_5 є її матір'ю, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини, а саме належним чином засвідченої копії свідоцтва про її народження, або ж рішення суду про встановлення юридичного факту в разі втрати такого, нею до матеріалів позову не долучено, а відтак не підтверджено факту успадкування нею права постійного користування земельною ділянкою, яка як стверджує остання, на підставі оспорюваних рішення та ухвали була частково включена в межі земельної ділянки, що була передана у власність відповідача ОСОБА_3 . При цьому щодо посилань на те, що ОСОБА_1 фактично користується вказаною земельною ділянкою та на такій перебувають її сад та город суд звернув увагу на те, що доказів на підтвердження наведеного позивачкою до матеріалів справи не долучено, як і не долучено належних доказів на підтвердження того, що межі ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні позивачки дійсно накладаються на плані з визначеними межами ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:009:0322. Так в позовній заяві представник позивачки вказував, що для підтвердження своїх доводів позивачкою буде наданий висновок земельно-технічної експертизи, однак самостійно такого висновку стороною позивачки суду не було надано, клопотання про призначення такої експертизи в ході розгляду справи судом не заявлялось. Щодо посилання сторони позивачки на те, що надана відповідачці ОСОБА_3 земельна ділянка також межує з належною позивачці земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:08:009:0248, суд звернув увагу на те, що хоч дана обставина підтверджується матеріалами справи, позивачка жодним чином не мотивує як її права як власника вказаної ділянки порушуються оспорюваними рішенням та ухвалою. Вказував, що суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивачки, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені судом без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи; висновки суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими, - не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради, в якому (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом №22 від 30.11.2022 за результатами розгляду звернення гр.. ОСОБА_3 від 27.09.2022 №3-Д-60948-2901, яким погоджено межі земельної ділянки по лініях Б-В та В-Г на АДРЕСА_1 згідно акту встановлення-відновлення меж земельної ділянки;
- визнати незаконною та скасувати Ухвалу Львівської міської ради від 26.05.2023 року №3403 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:08:009:0322).
В обґрунтування позову покликалась на те, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,076 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:08:009:0248), а також має право постійного користування земельними ділянками площею 0,0180 га (в межах червоних ліній) та 0,0025 га, успадкованими від матері ОСОБА_5 , яка, у свою чергу, успадкувала їх від ОСОБА_7 . Вказані ділянки використовуються родиною позивачки близько 50 років як єдине будинковолодіння. Зазначала, що позивачка зверталася до Львівської міської ради 07.12.2022 із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Листом від 29.11.2022 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повідомило, що ділянки частково обліковуються за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 №51. Повторна заява від 20.12.2022 була відхилена листом від 10.02.2023 через необхідність коригування меж ділянки згідно з протоколом узгоджувальної комісії від 30.11.2022, прийнятим без участі позивачки. ОСОБА_1 зазначає, що сусідка ОСОБА_3 без погодження оформила межі ділянки на АДРЕСА_1 , що накладаються на ділянку позивачки площею 0,0025 га, яка перебуває в її постійному користуванні. Рішення узгоджувальної комісії від 30.11.2022, оформлене протоколом №22, позивачка вважає протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням процедури, без її повідомлення та врахування прав спадкоємиці. Частина ділянки незаконно включена до ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:009:0322. Просила визнати рішення комісії протиправним і скасувати його, оскільки воно порушує її законні права на земельну ділянку, яка залишається в її фактичному користуванні, є огородженою та використовується для саду й городу. Також, зазначала, що спірна земельна ділянка, яка на праві постійного користування належить саме ОСОБА_1 (й перебуває у її фактичному користуванні), без жодної згоди останньої спочатку рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформленим протоколом №22 від 30.11.2022 року була незаконно включена в межі земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:009:0322, а в подальшому ухвалою ЛМР від 26.05.2023 року №3403 у складі такої ділянки передана у власність ОСОБА_3 , а відтак і ухвала Львівської міської ради від 26.05.2023 року №3403 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 підлягає визнанню незаконними та скасуванню.
Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено виключно до компетенції міських рад.
Відповідно до ч.1 ст.118 Земельного кодексу України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Згідно ст.120 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).
Згідно ст.105 ЗК України спори між громадянами, яким належить житловий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка на праві спільної власності, щодо порядку використання і розпорядження земельною ділянкою вирішуються судом.
Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (абзац третій п.2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011р.).
Відповідно до положень ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
За ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм для користування.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користуванні.
Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Аналіз наведених вище положень частини першої статті 15, частини другої статті 16 ЦК України, частини другої статті 152, статті 155 ЗК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» свідчить про те, що вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою.
Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція).
Згідно п.2.1 Інструкції, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до п. 3.12 Інструкції, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (п. 4.1 Інструкції № 376).
Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не оспорювало ся та не спростовано, - позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 08 грудня 2006 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27211690 від 9 вересня 2010 року (т.1, а.с.143, 144-145).
Згідно з наданими документами попередньою власницею вказаного будинку була ОСОБА_5 , якою такий було успадковано від ОСОБА_7 (т .1 а.с. 146-149), а останньою отримано такий у власність після смерті ОСОБА_9 (т.1, а.с.150-161).
Також, позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,076 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610137200:08:009:0248, для обслуговування житлового будинку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №97878345 від 20 вересня 2017 року (т. 1 а.с. 20) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4605336152017 від 10 липня 2017 року (т.1, а.с.21).
Вказану земельну ділянку було набуто позивачкою на підставі договору дарування земельної ділянки від 30 листопада 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І.Р. та зареєстрованого в реєстрі за №4801, відповідно до умов якого вказану вище земельну ділянку ОСОБА_1 отримала в дар від ОСОБА_5 (т.1, а.с.24-25), землю передано для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 .
При цьому, попередній власниці ОСОБА_5 земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:08:009:0248 належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЛВ 089464 (50807010) (т.1, а.с.26), а до неї власником такої була ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 50807010 від 12 грудня 1996 року (т.1, а.с.29).
Також, ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ 50807010 від 18 лютого 2000 року належало право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,0180 га для обслуговування житлового будинку, яка має спільну межу від точки В до Г з землеволодінням ОСОБА_5 (на даний час ОСОБА_1 ), АДРЕСА_3 . До цього вказана ділянка належала на праві постійного користування ОСОБА_7 на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЛВ 50807010 від 12 грудня 1996 року (т.1, а.с.28).
З долученої копії списку землекористувачів та землевласників Личаківського району м.Львова вбачається, що згідно з таким за адресою АДРЕСА_3 обліковувалась земельна ділянка за гр.Царих (вона ж Царик) площею 0,115 га (т. 1, а.с.127-129).
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з даних будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала у вказаному будинку, а також в такому як донька проживає позивачка ОСОБА_1 з 29 серпня 2008 року, що додатково підтверджується копією паспорту останньої, згідно з яким місце проживання позивачки за вказаною адресою було зареєстровано 02 березня 2010 року.
З листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №Л-1111/0-0.91-1115/308-22 від 29 листопада 2022 року вбачається, що позивачка звернулась до такого 25 листопада 2022 року зі зверненням, у відповідь на яке їй було повідомлено, що згідно з списком землекористувачів та землевласників Личаківського району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 6 лютого 1998 року за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова» та враховуючи акт на право постійного користування землею, земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) частково входить в межі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_5 та частково входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за АДРЕСА_3 (т.1, а.с.14-16).
Як вбачається з витягу з протоколу №22 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 30 листопада 2022 року, за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 від 27 вересня 2022 року №3-Д-60948-2901 про вирішення земельного спору, таким було ухвалено погодити межі земельної ділянки по лініях Б-В та В-Г на АДРЕСА_1 згідно з актом встановлення-відновлення меж земельної ділянки, виконаного ТОВ «Галгеокадастр» (т.1, а.с.10).
Вказаний витяг було скеровано позивачці листом від 12 грудня 2022 року.
При цьому в даному витязі зазначено, що згідно з п.4 Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів, затвердженого ухвалою міської ради від 22 квітня 2021 року №592 «Про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів» оскарження рішення узгоджувальної комісії у суді призупиняє його виконання.
З акту встановлення-відновлення меж вбачається, що такий складено щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0281 га, землекористувач ОСОБА_3 .
Вказана ділянка межує зокрема: від літ. Б до В. з землями ОСОБА_1 (кад. номер 4610137200:08:009:0248), від. В до Г - землі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.11).
З наданої копії вбачається, що власники/користувачі суміжних земельних ділянок при складенні акту не були присутні, до акту долучено абрис земельної ділянки та схему розташування землекористування.
07 грудня 2022 року позивачка звернулась до Львівської міської ради із заявою №3-Л-28776/АП-2403 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 .
Однак, листом Управління земельних ресурсів Львівської міської ради №2403вих-10974 від 09 грудня 2022 року, ОСОБА_1 було повідомлено, що для розгляду даного питання необхідно подати зокрема письмові згоди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на ім'я Львівського міського голови щодо вилучення з користування земельної ділянки, відповідно до інформації управління надання адміністративних послуг відділу №1 головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29 листопада 2022 року № Л-1111/0-0.91-1115/308-22 (т.1, а.с.8).
20 грудня 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Львівського міського голови із заявою №3-Л-29553/АП-24 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з формуванням нової земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку в оренду орієнтовним розміром 0,0075 га (т.1, а.с.13).
Однак, листом №2403-вих-158516 від 10 лютого 2023 року управління земельних ресурсів ЛМР повідомило позивачці, що для вирішення питання, порушеного у зверненні, необхідно відкоригувати план земельної ділянки в частині межі ділянки відповідно до витягу з протоколу №22 узгоджувальної комісії від 30 листопада 2022 року (т.1, а.с.12).
Також листом №Л-448/0-0.91-471/308-23 від 29 березня 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на звернення позивачки ОСОБА_1 від 23 березня 2023 року повідомило, що згідно з списком землекористувачів та землевласників Личаківського району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 6 лютого 1998 року за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова» та враховуючи зареєстровану земельну ділянку, земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) частково входить в межі земельної ділянки, кадастровий номер 4610137200:08:009:0322 та частково входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за гр. АДРЕСА_3 (т.1, а.с.17-19).
Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №29-13-0.91-1748/15-23 від 09 червня 2023 року на адвокатський запит, згідно списку землекористувачів та землевласників Личаківського району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06 лютого 1998 року за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова», земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) до моменту формування земельної ділянки 4610137200:08:009:0322 обліковується за гр.Царих, АДРЕСА_3 (т.1, а.с.60).
При цьому, на звернення ТОВ «Галгеокадастр», яким було виконано акт встановлення-відновлення меж, погоджений протоколом №22 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 30 листопада 2022 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 06 жовтня 2022 року було повідомлено, що згідно списку землекористувачів та землевласників Личаківського району м.Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06 лютого 1998 року за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова», земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) частково входить у межі земельних ділянок, які обліковуються за гр. АДРЕСА_2 , та гр. АДРЕСА_3 (т.1, а.с.61).
Згідно з листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-вих-64789 від 29 травня 2023 року, рішень (ухвал) про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:009:0322 Львівською міською радою не приймалося (т.1, а.с.67).
Однак, ухвалою 16-тої сесії 8-го скликання Львівської міської ради №3403 від 26 травня 2023 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» було ухвалено затвердити громадянам технічні документації із землеустрою та передати громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян, для обслуговування індивідуальних житлових будинків.
Вказану ухвалу було оприлюднено 09 червня 2023 року (т.1, а.с.77-78).
Згідно з додатком до вказаної ухвали - переліком громадян, яким затверджуються технічні документації із землеустрою і передаються у власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян, для обслуговування індивідуальних житлових будинків, в пункті 49 такого вказано ОСОБА_3 , адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137200:08:009:0322, площею 281 кв.м. для обслуговування житлового будинку, на підставі звернення від 09 березня 2023 року №3-Д-3729/АГ2403 (т.1, а.с.79-88).
З наданої копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0281 га, кадастровий номер 4610137200:08:009:0322, виконаної ТОВ «Галгеокадастр» за замовленням ОСОБА_3 від 14 вересня 2022 року (т. 2 а.с. 59-114), вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується зокрема витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №304887003 від 13 липня 2022 року (т. 2, а.с.75).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 фактично користується вказаною земельною ділянкою та на такій перебувають її сад та город, як і не долучено належних доказів на підтвердження того, що межі ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні позивачки дійсно накладаються на плані з визначеними межами ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:009:0322.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що з листів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №Л-1111/0-0.91-1115/308-22 від 29 листопада 2022 року, №Л-448/0-0.91-471/308-23 від 29 березня 2023 року, №32-13-0.91-2515/15-22 від 06 жовтня 2023 року, а також з ухвали Львівської міської ради від 26.05.2023 року №3403 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» вбачається, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) частково входить у межі земельної ділянки, яка обліковуються за гр. ОСОБА_7 на АДРЕСА_3 (бабою позивачки), що сторонами не спростовано.
Також, колегія суддів звертає увагу, що рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом №22 від 30.11.2022 за результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_3 від 27.09.2022 №3-Д-60948-2901, яким погоджено межі земельної ділянки по лініях Б-В та В-Г на АДРЕСА_1 згідно акту встановлення-відновлення меж земельної ділянки, було розглянуто та прийнято без участі зацікавлених осіб, зокрема позивачки.
Крім цього, жодного рішення по вилученню спірної земельної ділянки, що перебувала у користуванні бабці позивачки ОСОБА_7 , а на даний час перебуває у користуванні позивачки, як власниці будинку, для обслуговування якого вона була виділена, та облікувалася у загальній площі 0,115 га, і передачі її відповідачці ОСОБА_3 не приймалось. Фактичного вилучення земельної ділянки із користування ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ) не проводилось, а позивачка і надалі продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, така є огородженою та на ній розміщений фруктовий сад, город, а відтак вказані рішення узгоджувальної комісії та оспорювана ухвала міської ради порушують належне позивачці право користування спірною земельною ділянкою як спадкоємиці (правонаступниці) та власниці житлового будинку.
Окрім того, колегія суддів знову ж звертає увагу, що згідно списку землекористувачів і землевласників Личаківського району м.Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.12.1998 року за №51 «Про інвентаризацію земель м.Львова» (т.1, а.с.127-129), ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_7 ) належить земельна ділянка площею 0,115 га, а згідно державних актів у власність і користування ОСОБА_7 (вона ж Царих), згодом ОСОБА_5 , а пізніше і позивачці було передано земельні ділянки площами лише 0,094 га.
Відтак, вказані обставини і долучені до матеріалів справи докази підтверджують той факт, що спірна частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_7 (бабці позивачки), а в подальшому була успадкована ОСОБА_1 , входить в межі земельної ділянки за кадастровим номером 4610137200:08:009:0322, яка передана у власність відповідачці на підставі Ухвали Львівської міської ради від 26.05.2023 року №3403 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок».
Відтак, враховуючи вказане, рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом №22 від 30.11.2022 за результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_3 від 27.09.2022 №3-Д-60948-2901, яким погоджено межі земельної ділянки по лініях Б-В та В-Г на АДРЕСА_1 згідно акту встановлення-відновлення меж земельної ділянки та Ухвалу Львівської міської ради від 26.05.2023 року №3403 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:08:009:0322), слід визнати протиправними та скасувати, як такі, що порушують права позивачки.
Що стосується доводів представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , що в даному випадку міська рада за результатами розгляду земельного спору прийняла рішення узгоджувальної комісії, яким погодила межі суміжних земельних ділянок позивачки та відповідачки, при цьому згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц, підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації, а також непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, відтак рішення узгоджувальної комісії не є рішенням органу місцевого самоврядування в розумінні ст.152 та 158 ЗК України, оскільки не створює для сторін жодних правових наслідків з виникненням прав та обов'язків, а є лише підставою для прийняття органом місцевого самоврядування ухвали, а також, що скасування рішення узгоджувальної комісії не відновить порушеного права позивачки, яка має на меті набути у власність суміжну земельну ділянку в певних розмірах, оскільки не змінить меж земельної ділянки позивачки, не скасує її право на власність - а отже, не відновить, начебто, порушене право позивачки, то колегія суддів звертає на таке.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.06.2018 у справі №583/2715/16-ц, з огляду на положення статей 12, 158 Земельного кодексу України та статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", звернула увагу на те, що розглядаючи земельні спори, узгоджувальна комісія з питань вирішення земельних спорів ради діє від імені відповідної ради, у зв'язку з чим прийняті нею рішення у формі висновку по суті такого спору породжують певні права та обов'язки визначеного кола осіб, отже, можуть бути оскаржені в порядку та спосіб установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування.
Відтак, зважаючи на наведе та зміст позовних вимог, колегія суддів вважає, що доводи представника відповідачки є безпідставними, оскільки стороною позивачки доведено обставини щодо наявності у неї відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачкою з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
При цьому позивачка самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Вказане узгоджується, також, з висновком викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №914/1049/19.
Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_5 є матір'ю позивачки, а саме належним чином засвідченої копії свідоцтва про її народження, або ж рішення суду про встановлення юридичного факту в разі втрати такого, позивачкою до матеріалів позову не долучено, а відтак не підтверджено факту успадкування нею права постійного користування земельною ділянкою, яка як стверджує остання, на підставі оспорюваних рішення та ухвали була частково включена в межі земельної ділянки, що була передана у власність відповідача ОСОБА_3 , то колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 та згідно з будинковою книгою та копією паспорту позивачки ОСОБА_1 , остання також проживала за вказаною адресою станом на час смерті ОСОБА_5 , а відтак сумніви в тому, що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_1 відсутні, що судом першої інстанції не враховано.
Окрім того, в суді апеляційної інстанції, представником позивачки до апеляційної скарги долучено свідоцтво про народження позивачки ОСОБА_1 (т.2, а.с.182), з якого додатково вбачається, що в графі «мати» зазначена ОСОБА_5 .
Окрім наведеного, колегія суддів, також, зважає і на заявлені позовні вимоги, які позивачка не вправі та не взмозі змінити у суді апеляційної інстанції, однак зважає і на ст. 5 ЦПК України та ст. 16 ЦК України, згідно яких здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Крім цього, як вбачається із правової позиції Великої палати Верховного Суду, у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16, провадження № 12-158 гс18 вбачаться, що право або інтерес позивача, який вважає себе власником майна, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності іншої особи. При цьому рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Тому, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за можливе скасувати, також, і запис про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачкою, який внесений на підставі оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, зважаючи, також, і на п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» за яким: «Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК 1618-15. У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК 1618-15; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити. При об'єднанні в одне провадження кількох вимог або прийнятті зустрічного позову чи позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, має бути сформульовано, що саме ухвалив суд щодо кожної позовної вимоги. Вирішуючи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволенні позову зобов'язаний у необхідних випадках зазначити в резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу в разі визнання його недійсним, анулювання свідоцтва про право власності в разі задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача, тощо). З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання. Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (пункт 4 частини першої статті 311, пункт 4 частини першої статті 338 ЦПК) 1618-15».
Відтак, доводи позову та апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та такі позов та апеляційну скаргу слід задовольнити.
Оскаржуване ж рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, яким слід оскаржувані рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом №22 від 30.11.2022 року за результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_3 від 27.09.2022 №3-Д-60948-2901, яким погоджено межі земельної ділянки по лініях Б-В та В-Г на АДРЕСА_1 згідно акту встановлення-відновлення меж земельної ділянки та Ухвалу Львівської міської ради від 26.05.2023 року №3403 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:08:009:0322) визнати протиправними та скасувати, як і державну реєстрацію права власності земельної ділянки відповідачки проведену на підставі Ухвали Львівської міської ради від 26.05.2023 року №3403 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок».
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2025 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради - задовольнити.
Рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом №22 від 30.11.2022 за результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_3 від 27.09.2022 №3-Д-60948-2901, яким погоджено межі земельної ділянки по лініях Б-В та В-Г на АДРЕСА_1 згідно акту встановлення-відновлення меж земельної ділянки- визнати протиправним та скасувати.
Ухвалу Львівської міської ради від 26.05.2023 року №3403 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:08:009:0322) - визнати протиправною та скасувати.
Державну реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:08:009:0322 за ОСОБА_3 , проведену на підставі Ухвали Львівської міської ради від 26.05.2023 року №3403 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» - скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 19 грудня 2025 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра