Справа №462/3537/24 Головуючий у 1 інстанції:Пилип'юк Г. М.
Провадження №22-ц/811/294/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
19 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Чиж Л.М.,
за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , його представниці ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , його представниці ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Пилип'юк Г.М. від 05 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, -
рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів - відмовлено.
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Зазначає, що суд першої інстанції не надав належного значення тому факту, що враховуючи, що ціна договору становить 83 000 доларів США (згідно із п. 2.1). позивач сплатив 42,17% домовленої ціни спірного нерухомого майна. Отже, значна частина суми, яка мала бути передана за основним договором, була сплачена згідно із умовами попереднього договору. Цей факт свідчить про безумовний намір відповідача укласти основний договір. Зазначає, що не погоджується з висновками суду про те, що основний договір не був укладений з вини позивача - ОСОБА_1 . Звертає увагу на те, що судом не було досліджено тієї обставини, що у позивача не було можливості виконати своє зобов'язання укласти основний договір не пізніше 23.04.2022 з огляду на обставини, які не залежали від позивача, адже житловий будинок, який входив до предмету основного договору не був завершений, а право власності на нього не було зареєстровано. Вказує, що хоч сторони у попередньому договорі і назвали спірний платіж забезпечувальним, за своєю правовою природою він був авансом, а не завдатком. Зазначає, що аванс не має забезпечувальної функції, якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові. Факт неукладення сторонами основного договору у строк, визначений попереднім договором, є порушенням зобов'язання. Вважає, що забезпечувальний платіж, який сплачено позивачем відповідно до умов попереднього договору, є авансом та підлягає поверненню у зв'язку з тим, що основний договір не було укладено у строки, визначені попереднім договором.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представниці на підтримання апеляційної скарги, відповідача та його представниці - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, а також цивільної справи №462/3251/22, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, апеляційної скарги, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 6, 15, 16, 546, 626, 628, 629, 635 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17, постанову Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі №462/3251/22 та відмовляючи у задоволені позову, - виходив з того, що 23.04.2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кваснікевич Л. І. Відповідно до умов такого договору, сторони мали у майбутньому укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,03 га, кадастровий номер 4610165500:05:001:1145, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку, який знаходиться на зазначеній земельній ділянці, не пізніше 23.04.2022 року. В рахунок належних за основним договором платежів на підтвердження зобов'язання і забезпечення його виконання з метою забезпечення реалізації своїх дійсних намірів щодо купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки та своєї платіжної спроможності, відповідач за домовленістю сторін сплатив позивачу гроші в сумі 982 247 (дев'ятсот вісімдесят дві тисячі двісті сорок сім) грн., що становить еквівалент 35 000 дол. США за офіційним курсом НБУ на день платежу, до підписання попереднього договору. Дану суму сторони договору розцінили як забезпечувальний платіж в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу. У строк, передбачений у п. 2.2. попереднього договору, а саме до 23.04.2022 року основний договір купівлі-продажу не було укладено сторонами. Згідно з п. 2.3 в рахунок належних за основним договором платежів на підтвердження зобов'язання і забезпечення його виконання з метою забезпечення реалізації своїх дійсних намірів щодо купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки та своєї платіжної спроможності ОСОБА_1 за домовленістю сторін, сплатив ОСОБА_7 гроші в сумі 982 247 гривень, що становить еквівалент 35000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день платежу (курс НБУ 1 долар США = 28,0642 гривень), до підписання попереднього договору. Сторони погодили, що зазначена сума розцінюється ними у договорі як забезпечувальний платіж в рахунок майбутнього договору. Як вбачається із п. 4.1. попереднього договору у разі коли основний договір не відбудеться з вини ОСОБА_3 або у разі відмови від його укладення ОСОБА_8 , або через невиконання ним зобов'язань за цим договором, ОСОБА_9 зобов'язується повернути ОСОБА_1 суму забезпечувального платежу, вказану у п. 2.3. цього договору. Положеннями п. 4.2. передбачено, що у разі відмови ОСОБА_1 від укладення основного договору або невиконання ним зобов'язань за цим договором, сума забезпечувального платежу, вказана у пункті 2.3 цього договору ОСОБА_1 не повертається і залишається у ОСОБА_10 . Як вбачається із постанови Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 462/3251/22, яка міститься в матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні прав власника житла та виселення № 462/3251/22, витребуваної та оглянутої у судовому засіданні судом першої інстанції за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Петельки О. О., було встановлено, що після настання обумовленого попереднім договором терміну укладення основного договору, а саме 23 квітня 2022 року, відповідач відмовився укласти основний договір, посилаючись на відсутність у нього коштів з огляду на запровадження воєнного стану, що вважає форс-мажорними обставинами, і продовжує проживати в спірному житлі і на час розгляду справи. Також судом було встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за попереднім договором щодо укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку належним чином не були виконані в обумовлений строк. Матеріали справи не містять доказів того, що після прийняття 19 квітня 2022 року Кабінетом Міністрів України постанови № 480 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану», якою відновлено функціонування Державних реєстрів, що вказувалось відповідачем в якості об'єктивної причини неможливості виконання взятих на себе зобов'язань, існували інші обставини непереборної сили, які спричинили неможливість належного виконання ОСОБА_1 зобов'язання, та причинно-наслідковий зв'язок між ними. Суд зазначав, що не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі № 320/4938/17). З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість покликання представника позивача на те, що основний договір не був укладений з вини відповідача. Встановивши відсутність порушень з боку відповідача умов попереднього договору та допущення позивачем порушень такого, що встановлено відповідними рішеннями суду, у відповідача відсутній обов'язок повернути отриману суму забезпечувального платежу, оскільки у нього наявне право на застосування до позивача відповідальності, що передбачено підпунктом 4.2 попереднього договору. У даному договорі чітко встановлено відповідальність сторін за порушення строків оплати шляхом залишення у відповідача суми коштів, яка була сплачена позивачем як забезпечувальний платіж. Попередній договір на момент виникнення права відповідача на застосування такої санкції був чинним, не визнавався недійсним повністю чи частково, нікчемність такого договору не встановлена. Тому позивач втратив право на повернення суми забезпечувального платежу в розмірі 35 000 доларів США через те, що ці кошти були стягнуті з нього через порушення умов попереднього договору, що призвело до неукладення основного договору з вини ОСОБА_1 . Надання покупцю, який порушив умови договору, додаткового захисту порушує розумний баланс між захистом інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору (постраждалої сторони), а не тієї, яка порушила договір (порушника). Виходячи з вищенаведеного, слід прийти до висновку, що грошові кошти сплачені позивачем на виконання п. 2.3 Попереднього договору за своєю правовою природою є санкцією (відповідальністю), яка була передбачена Сторонами за взаємною згодою, задля належного виконання Попереднього договору. Сторони не висловили жодних зауважень, жодних заперечень щодо кожної з умов правочину на дату укладання Попереднього договору. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені судом без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи; висновки суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими, - не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, в якому просив:
- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 35 000 доларів США у гривнях за офіційним курсом долара США на день ухвалення рішення.
В обґрунтування позову зазначав, що 23.04.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено попередній договір,метою якого було зобов'язання укладення у майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,03га, кадастровий номер 4610165500:05:001:1145, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку,який знаходиться на вказаній ділянці. Вказував, що за цим договором ОСОБА_1 повинен виступати покупцем. ОСОБА_1 сплатив частину коштів у рахунок купівлі-продажу будинку та земельної ділянки під час укладення попереднього договору. Так,у попередньому договорі було зафіксовано сплату позивачем 982247,00грн.,що становить еквівалент 35000доларів США у якості забезпечувального платежу за основним договором. Сторони зобов'язались укласти основний договір не пізніше 23.04.2022 року. Однак зазначені зобов'язання відповідачем виконані не були, що унеможливило укладення основного договору, також від ОСОБА_3 не надходило жодного повідомлення про час і місце укладення основного договору. 25.03.2024 року позивачем було надіслано лист ОСОБА_7 з проханням вказати час і місце укладення основного договору, передбаченого попереднім договором від 23.04.2021 року та надати підтвердження виконання розділу 3 попереднього договору від 23.04.2021 року, проте ОСОБА_9 відмовився отримувати даний лист та 11.04.2024 року лист було повернуто відправнику. Зі сторони відповідача зобов'язання передбачені попереднім договором виконані не були, що унеможливило укладення основного договору та відповідно забезпечувальний платіж, який фактично вважався авансом, підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Попередній договір щодо купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва або майбутнього об'єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором. Будь-які платежі на підтвердження зобов'язання за попереднім договором щодо купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва або майбутнього об'єкта нерухомості, а також встановлення інших фінансових зобов'язань сторін, крім штрафних санкцій, за попереднім договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва або майбутнього об'єкта нерухомості не допускаються.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кваснікевич Л. І. та зареєстровано в реєстрі за №440 (а.с.11-14).
Відповідно до умов такого договору, сторони мали у майбутньому укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,03 га, кадастровий номер - 4610165500:05:001:1145, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку, який знаходиться на зазначеній земельній ділянці, не пізніше 23.04.2022 року.
В рахунок належних за основним договором платежів на підтвердження зобов'язання і забезпечення його виконання з метою забезпечення реалізації своїх дійсних намірів щодо купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки та своєї платіжної спроможності, відповідач за домовленістю сторін сплатив позивачу гроші в сумі 982 247 (дев'ятсот вісімдесят дві тисячі двісті сорок сім) грн., що становить еквівалент 35 000 дол. США за офіційним курсом НБУ на день платежу, до підписання попереднього договору. Дану суму сторони договору розцінили як забезпечувальний платіж в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу
Відповідно до п.2.1. попереднього договору купівлі-продажу, ОСОБА_11 приймає на себе зобов'язання продати, а ОСОБА_1 купити житловий будинок та земельну ділянку за ціною еквівалентною 83000 доларів США з оплатою цієї суми у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день укладення Основного договору купівлі-продажу.
Відповідно до п.2.2. попереднього договору купівлі-продажу, сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити Основний договір не пізніше 23 квітня 2022 року, за умови виготовлення та отримання відповідних документів (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічного паспорта), що посвідчують право власності на житловий будинок та земельну ділянку.
Відповідно до п.2.3. попереднього договору купівлі-продажу, в рахунок належних за Основним договором платежів на підтвердження зобов'язання і забезпечення його виконання з метою забезпечення реалізації своїх дійсних намірів щодо купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки та своєї платіжної спроможності, ОСОБА_1 за домовленістю сторін, сплатив ОСОБА_12 гроші в сумі 982247 гривень, що становить еквівалент 35000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день платежу (курс НАБУ 1 долар США - 28,0642 гривень) до підписання Попереднього договору.
Відповідно до п.2.6. попереднього договору купівлі-продажу, продовження терміну для укладання договору купівлі-продажу допускається за додатковим погодженням питання між сторонами, яке має бути оформлено відповідним договором.
Відповідно до п.3.1. попереднього договору купівлі-продажу, ОСОБА_11 приймає на себе зобов'язання:
- на момент укладення Основного договору мати в наявності всі необхідні документи для відчуження житлового будинку та земельної ділянки;
- зареєструвати право власності на житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- надати документи, що підтверджують право власності на житловий будинок та земельну ділянку, зареєстровані у порядку, визначеному законодавством України;
- одержати та надати витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на житловий будинок та земельну ділянку;
- виготовити та надати Звіт про експертну оцінку житлового будинку та земельної ділянки;
- попередити ОСОБА_1 про всі права на третіх осіб на житловий будинок та земельну ділянку (права наймачів, право застави, право довічного утримання (догляду) тощо), а також про наявність інших обтяжень, що можуть перешкодити укладенню Основного договору;
- попередити ОСОБА_1 про відомі ОСОБА_12 недоліки житлового будинку та земельної ділянки, особливо приховані недоліки, які ОСОБА_1 не міг побачити при огляді Об'єкта;
- не змінювати в односторонньому порядку термін укладення та нотаріального посвідчення Основного договору і умови продажу житлового будинку та земельної ділянки (зокрема, ціну, обов'язки щодо строку звільнення та передачі житлового будинку та земельної ділянки) тощо;
- не погіршувати технічний стан житлового будинку та земельної ділянки, не демонтувати та не замінювати санітарно-технічне та інше обладнання і не вчиняти будь-яких інших дій, що можуть призвести до зниження споживчих якостей житлового будинку та земельної ділянки;
- на момент укладення Основного договору надати ОСОБА_1 довідку про склад сім'ї (про зареєстрованих у житловому будинку осіб);
- нести відповідальність за справжність всіх наданих ОСОБА_1 документів;
- передати житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_1 із придатними до експлуатації комунікаціями (водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання);
- до дня укладення Основного договору, ОСОБА_11 зобов'язується погасити всю заборгованість по сплаті за комунальні послуги, послуги за користування газом, водою, електроенергією та інші платежі, які мають відношення до житлового будинку;
- повідомити ОСОБА_1 не пізніше, ніж за 5 днів про дату та місце укладення Основного договору рекомендованим листом, надісланим на адресу: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.3.2. попереднього договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 приймає на себе зобов'язання:
- не змінювати в односторонньому порядку термін укладення Основного договору та умови купівлі житлового будинку та земельної ділянки (зокрема, ціну, вимоги до терміну звільнення житлового будинку та земельної ділянки тощо);
- мати в наявності нотаріально засвідчену згоду подружжя.
Відповідно до п.4.1. попереднього договору купівлі-продажу, у разі, коли Основний договір не відбудеться з вини ОСОБА_5 або у разі відмови від його укладення ОСОБА_5 , або через невиконання ним зобов'язань за цим договором, ОСОБА_11 зобов'язується повернути ОСОБА_1 суму забезпечувального платежу, вказану у пункті 2.3 цього договору.
Відповідно до п.4.2. попереднього договору купівлі-продажу, у разі відмови ОСОБА_1 від укладення Основного договору або невиконання ним забов'язань за цим договором, сума забезпечувального платежу, вказана у пункті 2.3 цього договору, ОСОБА_1 не повертається і залишається у ОСОБА_5 .
Відтак, з умов попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 21 квітня 2021 року, а саме п.2.2., вбачається що сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити Основний договір до 23 квітня 2022 року включно.
Відповідно, ця дата є визначальною для встановлення факту виконання чи невиконання умов попереднього договору і встановлення вини кожної із сторін у разі не укладення Основного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, кожна із сторін посилається на невиконання іншою стороною умов договору та відповідно вину іншої у її невиконанні.
Дійсно, як вбачається з постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №462/3251/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні прав власника житла та виселення, - на час укладення попереднього договору будинок перебував на стадії будівництва.
Будь-яких доказів про те, що станом на 23 квітня 2022 року будівництво будинку було повністю завершено та такий будинок став відповідним об'єктом нерухомості (на такий було зареєстроване право власності) і міг бути відчужений відповідачем ОСОБА_6 позивачу ОСОБА_1 , - матеріли справи не містять.
Як стверджує ОСОБА_11 та підтверджується матеріалами справи, а саме Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на житловий будинок, загальною площею (кв.м): 138,1, житлова площа (кв.м.): 64,7, кадастровий номер: 4610165500:05:001:1145, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_6 лише 30.06.2022 року.
Як, також, вбачається із змісту постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №462/3251/22, - після прийняття 19 квітня 2022 року Кабінетом Міністрів України постанови №480 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану», якою відновлено функціонування Державних реєстрів, не існувало будь-яких обставин непереборної сили, які могли спричинити невиконання зобов'язань між сторонами.
Відтак, у ОСОБА_5 будь-яких перешкод у завершенні будівництва будинку та реєстрації права власності на будинок за ним до 23 квітня 2022 року (коли сторони домовились укласти Основний договір, відповідно до п.2.2 попереднього договору купівлі-продажу), - не було, що надало б можливість сторонам укласти основний договір. У іншому випадку сторони не могли б укласти договір за відсутності об'єкту нерухомості у вигляді спірного будинку (права власності на спірний будинок).
Доказів протилежного відповідачем не представлено, а судом апеляційної інстанції не здобуто.
Дійсно, як також вбачається з постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №462/3251/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні прав власника житла та виселення, - після настання обумовленого попереднім договором терміну укладення основного договору, відповідач відмовився укласти основний договір, посилаючись на відсутність у нього коштів з огляду на запровадження воєнного стану, що вважає форс-мажорними обставинами, продовжуючи проживати в спірному житлі.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції вказаний абзац протлумачено помилково.
У такому, зокрема, йдеться про відмову відповідача укласти Основний договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки після настання обумовленого попереднім договором терміну (тобто після 23 квітня 2022 року), що фактично правового значення у даному спорі не має, оскільки у такому сторони повинні довести відсутність своєї вини у неукладені Основного договору до 23 квітня 2022 року, а не після цієї дати.
Вказане підтверджує лише те, що після 23 квітня 2022 року між сторонами були певні перемовини щодо можливості укладення Основного договору відповідно до п.2.6 попереднього договору купівлі-продажу, яким встановлено, що продовження терміну для укладання договору купівлі-продажу допускається за додатковим погодженням питання між сторонами, яке має бути оформлено відповідним договором. Однак, відповідної згоди сторони не досягли, що визнає як позивач, так і відповідач.
Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що Основний договір не був укладений між сторонами у передбачений договором термін з вини відповідача, який безпідставно не виконав умови попереднього договору купівлі-продажу у передбачений сторонами строк, а саме не оформив право власності на будинок на себе без поважних причин, чим фактично унеможливив укладення основного договору у визначений сторонами термін.
Доводи відповідача про нефункціонування відповідних реєстрів та бездіяльність органів, до компетенції яких входить здійснення таких дій, будь-якими доказами не підтверджені та навпаки спростовані вказаним вище рішенням Верховного суду та доказами наданими позивачем про функціонування органів ДІАМ у період з 15.03.3022 року по 15.05.2022 року.
Тому, відповідно, ОСОБА_11 повинен повернути забезпечувальний платіж, відповідно до п.4.1. попереднього договору купівлі-продажу, яким встановлено, що коли Основний договір не відбудеться з вини ОСОБА_5 або у разі відмови від його укладення ОСОБА_5 , або через невиконання ним зобов'язань за цим договором, ОСОБА_11 зобов'язується повернути ОСОБА_1 суму забезпечувального платежу, вказану у пункті 2.3 цього договору.
Вказаного судом першої інстанції не враховано, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід вважати обґрунтованими та таку слід задовольнити, судове ж рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі що відповідає гривневому еквіваленту 35000 доларів США за офіційним курсом долара США на час виконання рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання каса ційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 19 грудня 2025 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П.Крайник
М.М. Шандра