Справа № 944/1605/24 Головуючий у 1 інстанції: Матвіїв І.М.
Провадження № 22-ц/811/114/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
19 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БІЗПОЗИКА" заборгованість за договором №102658-КС-002 про надання кредиту від 24.04.2023, що становить 54 577,60 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 24.04.2023 між ТОВ "БІЗПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено договір №102658-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію". Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ "БІЗПОЗИКА" надає позичальниці грошові кошти у розмірі 19000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1.15159869 процентів за кожен день користування кредитом. Сторони в п.3 договору кредиту, погоджено "Графік платежів", відповідно до котрого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів. ТОВ "БІЗПОЗИКА" свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальниці грошові кошти в розмірі 19000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 (котрий позичальницею вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу боржниця лише частково сплатила заборгованість за договором №102658-КС-002 про надання кредиту, розрахунок та розмір якої зазначені у розрахунку заборгованості за договором №102658-КС-002 позичальниці ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором. Відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором №327023-КС-002 на загальну суму 16278,92 грн. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у неї станом на 11.03.2024 утворилась заборгованість за договором №102658-КС-002 про надання кредиту у розмірі 54577,60 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 17825,22 грн; суми прострочених платежів по процентах 36752,38 грн; суми прострочених платежів за комісією 0,00 грн.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за кредитним договором №102658-КС-002 від 24.04.2023 у розмірі 54577,60 грн 60 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що розрахунок заборгованості не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Отже, висновок суду про те, що розмір заборгованості перед позивачем підтверджується розрахунком заборгованості, є необгрунтованим. Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Таким чином, від суми боргу необхідно відрахувати суми сплаченої нею комісії за надання кредиту. Також, судом в порушення норм матеріального права проігноровано той факт, що зі змісту ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. Крім того, як зазначає позивач у позові, нею на виконання умов кредитного договору здійснено часткову оплату за кредитом на загальну суму 16 278.91 гривень, хоча позивачем не надано суду інформації куди саме (яку частину коштів позивач зарахував на погашення тіла кредиту та на погашення відстків за кредитом та інших платежів), вказана інформація відсутня як в наданому позивачем розрахунку заборгованості, так і в наданій позивачем довідці про стан заборгованості.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Судом встановлено, що 24.04.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено договір №102658-КС-002 про надання кредиту. Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до договору про надання кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Термін дії договору до 09.10.2023.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1.15159869 процентів за кожен день користування кредитом.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 19000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника станом на 11.03.2024 утворилась заборгованість за договором №102658-КС-002 про надання кредиту, у розмірі 54577,60 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 17825,22 грн; суми прострочених платежів по процентах - 36752,38 грн.
Відповідно до п.п. 4.2.2.2. п. 4.2. договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі передбачені договором про надання кредиту до закінчення терміну його дії.
Згідно з п.п. 4.3.1.3. п. 4.3. договору, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі їх нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором.
Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання кредитного договору електронним цифровим підписом, однак остання в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором №102658-КС-002 від 24.04.2023 у розмірі 54577,60 грн 60 коп.
Апелянт вказує на те, що вона незгідна з розрахунками позивача, однак відповідач клопотання про призначення судової економічної експертизи не заявляла та не спростував наданий розрахунок заборгованості, надавши власний розрахунок заборгованості, тому такі доводи не заслуговують на увагу.
Доводи апелянта про те, що нарахування процентів за спірними договором не грунтуються на умовах договору та є несправедливими не беруться до уваги, оскільки проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до умов договору, в якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а поданий позивачем розрахунок заборгованості не спростований відповідачем. Вказані умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.
Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування процентів за кредитом здійснювалось поза межами строку кредитування є безпідставним, оскільки як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не змінювалася, тобто проценти за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору (після 09.10.2023) не нараховувались.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 2.5. кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 2 500,00 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.
Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
За таких обставин, сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 2500 грн, що не суперечить наведеним вище вимогам закону.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:19.12.2025.
Головуючий
Судді