Справа № 487/4203/25
Провадження № 2-а/487/62/25
09.12.2025 року м. Миколаїв Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді -Нікітіна Д.Г.,
при секретарі - Марченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області і просить суд скасувати постанову від 08.03.2025 серії ЕНА №4226758 про накладення адміністративного стягнення, винесену Поліцейським відділення поліції №4 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Карпуком Євгеном Ігоровичем, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Поліцейським відділення поліції №4 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Карпуком Євгеном Ігоровичем неправомірно винесено відносно мене постанову про адміністративне правопорушення від 08.03.2025 серії ЕНА №4226758 за ч.1 ст.121-3 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. Оригінал постанови знаходиться у відповідача. Жодним способом мені вказана постанова не вручалась і не надсилалась. Електронний примірник постанови мною отримано в особистому кабінеті виконавчих проваджень після накладення арешту на мої банківські рахунки.
В гр.5 оскаржуваної постанови зазначено, що начебто позивач «керував транспортним засобом, у якого в темну пору доби був неосвітлений задній державний номерний знак, також водій не мав полісу обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.9.в ПДР».
При цьому, два порушення об'єднано на підставі ст. 36 КУпАП в одну справу і штраф винесено саме за ч.1 ст.121-3 КУпАП - «Керування або експлуатація транспортного засобу … з номерним знаком … перевернутим чи неосвітленим, ..», яке передбачає накладення штрафу в розмірі 1190 грн.
Зазначає, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в діях відсутній склад адміністративного правопорушення - перед початком руху позивач перевірив справність всіх ламп освітлення. Позивач не міг передбачити, що під час руху виникне технічна несправність однієї з двох ламп освітлення заднього номерного знаку і не міг це виявити під час руху жодним чином. Це не призвело до будь-яких наслідків. Позивач керував автомобілем з належно освітленими та читабельними номерними знаками зі справною одною із двох ламп освітлення номерних знаків. Виявивши після зауваження інспектора цю несправність однієї лампи, позивач невідкладно в присутності інспектора замінив лампу на місці. До того ж закон передбачає усунення несправності на місці. Водночас інспектора не цікавила безпека дорожнього руху, інспектора цікавило складення постанови для виконання показників у роботі по кількості складених постанов (Розділ ІІ позову); постанову винесено без проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення; фактично на місці зупинки відбулося вручення позивачу відривної квитанції на сплату штрафу
У зв'язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою від 26 червня 2025 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській про скасування постанови ЕНА №4226758 від 08.03.2025.
Ухвалою від 27 серпня 2025 року причини пропуску звернення ОСОБА_1 з позовом до суду визнано неповажними та позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївській області про скасування постанови повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
21 жовтня 2025 року П'ятим апеляційним адміністративним судом постановлено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задавлено, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2025 року скасовано і направленно справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови.
18.11.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки вважає позов безпідставним.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, що 08.03.2025 близько 19 год. 14 хв. поліцейським ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області старшим сержантом поліції Карпуком Євгеном Ігоровичем було виявлено транспортний засіб OPEL ZAFIRA дорожній номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у якого в темну пору доби був неосвітлений задній номерний знак, а також водій вище зазначеного транспортного засобу не мав полісу обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, що підтверджується відомостями з офіційного сайту МТ.СБУ.
У ході спілкування із водієм ОСОБА_1 , відповідно до п.п. 1, 2 ст.1 ст. 35 Закону України « Про Національну поліцію», останньому було роз'яснено причину зупинки та перед складанням адміністративної постанови йому були надані докази вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КупАП, після чого ОСОБА_1 було належним чином ознайомлено з правами, передбаченими ст.ст. 268, 289 КУпАП та ст. 63 Конституції України (що підтверджуєтеся підписом ОСОБА_1 в постанові в пункті «8. Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено.»).
В подальшому, відносно ОСОБА_1 у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, ОСОБА_2 було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4226758 від 08.03.2025, копія якої надана ОСОБА_1 під підпис.
Відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції - частина друга статті 258 КУпАП.
Згідно статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126. Постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 статті 121-3 керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.9.в ПДР передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
- не належить цьому засобу;
- не відповідає вимогам стандартів;
- закріплений не в установленому для цього місці;
- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до Наказу Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 21.12.2019 № 465 «Про прийняття та скасування національних стандартів» вирішено, окрім іншого, прийняти національні стандарти з наданням чинності з 16 березня 2020 року: ДСТУ 4278:2019 Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування. На заміну ДСТУ 4278:2012».
Відповідно до п. 4.1 розділу 4 «Правила застосування» ДСТУ 4278:2019 Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування, кількість знаків на транспортних засобах має бути: на автомобілях два знаки.
Відповідно до п. 4.2 розділу 4 «Правила застосування» вищевказаного ДСТУ знаки на транспортних засобах треба встановлювати лише в передбачених за конструкцією місцях, зазначених виробником.
Відповідно до п. 4.3 знаки не повинні зменшувати кутів переднього та заднього звисів транспортного засобу.
Крім того, зазначені вище вимоги до номерних знаків транспортних засобів затверджено Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166 «Про деякі питання номерних знаків транспортних засобів» у розділі «VIII. Правила застосування знаків».
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, позивач у позовній заяві посилається на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Інспектором при винесені постанови не наведено докази, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, проте станом на час розгляду будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.
Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України №580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України №580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.
Враховуючи викладене, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали відеозйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.
До відзиву не долучене фото або відео транспортного засобу про докази вчинення адміністративного правопорушення.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії ЕНА № 4226758 від 08.03.2025 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі №607/7987/17, від 19.02.2020 у справі № 524/1284/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 02.12.2019 у справі 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.01.2019 у справі №428/2769/17, від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 30.05.2018 у справі №337/3389/16, яка є обов'язковою для врахування в силу приписів ч.5ст.242 КАС України.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.
У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
З матеріалів справи вбачається, що оскарженою постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки він порушив вимоги пункту 2.9 в ПДР.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних належних доказів суду першої інстанції, що могли б довести та підтвердити наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
З огляду на встановлені обставини справи, на виконання ч. 2 ст. 77 КАС України суб'єктами владних повноважень не було доведено суду правомірність спірного рішення, позиція відповідача у даній справі не є доведеною, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами наявності події та складу адміністративного правопорушення,
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4226758 від 08.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАСУ, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Положенням частини 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь Держави підлягає судовий збір в розмірі 484,48 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3, 5, 8, 11, 73-79, 94, 99, 132, 139, 159, 160-163, 229, 241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову від 08.03.2025 серії ЕНА №4226758 про накладення адміністративного стягнення, винесену Поліцейським відділення поліції №4 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Карпуком Євгеном Ігоровичем, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь Держави судовий збір у сумі 484,48 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.Г. Нікітін