Доманівський районний суд Миколаївської області
вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/1121/25
Іменем України
17.12.2025смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Кривенко О.В.,
при секретарі Маташнюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 звернувся до Доманівського районного суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА №5551001 від 23.08.2025 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 01.10.2025 року на адресу позивача надійшов лист від другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з якого позивач дізнався, що щодо нього відкрито виконавче провадження на підставі постанови ЕНА № 5551001 від 23.08.2025 року. На місці зупинки копію постанови позивачеві не надавали.
З єдиного державного реєстру виконавчих проваджень позивач дізнався, що 23.08.2025 року щодо нього було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зокрема «здійснював рух на транспортному засобі при цьому не мав права керування таким транспортним засобом, здійснював рух на транспортному засобі при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобами чим порушив вимоги п. 2.1 ч.1 ст. 126 КУпАП, здійснював рух на транспортному засобі при цьому не мав при собі мотошолому чим порушив вимоги п.2.3 г ПДР України, здійснював рух на транспортному засобі який не був зареєстрований в установленому законодавством порядку протягом 15 днів з моменту придбання чим порушив вимоги п.2.9 в ПДР України, ч.6 ст.121 КУпАП».
При спілкуванні з поліцейським мова йшла лише про те, що він випив кухоль пива і керував транспортним засобом але про реєстрацію транспортного засобу, необхідність мотошолома навіть мова не заходила. Коли його зупинили, він поцікавився про причину зупинки. Йому пояснили, що він рухався по вулиці не по прямій.
Позивач пояснив, що об'їздив калюжу, тому що вона глибока і вода могла зашкодити електробатареї. При складанні протоколу за ст. 130 КУпАП у нього запитували про наявність водійських прав, на що позивач відповів, що загалом водійське посвідчення у нього є, але на електровелосипед права не потрібні.
За Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Потужність електродвигуна транспортного засобу позивача складає лише 800 Вт, він обладнаний педалями, а отже не є механічним транспортним засобом.
За таких обставин позивач вважає Постанову серії ЕНА № 5551001 від 23.08.2025 року такою, що винесена з порушеннями його прав, та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 13.10.2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач Головне управління Національної поліції в Миколаївській області через «Електронний Суд» 28.10.2025 р. подав відзив на позов, який прийнято судом, у якому позов не визнав, просив в задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 5551001 від 23.08.2025, відмовити у повному обсязі.
Відзив на позовну заяву обґрунтовано тим, що 23.08.2025 під час несення служби, о 11 год. 14 хв. під час патрулювання околиць с. Прибужжя та Прибузької ОТГ по вул.Акмечетська, Вознесенського району було помічено транспортний засіб Fada Stream без реєстраційного номеру, що порушувало п. 2.9. в Правил дорожнього руху України.
Водій керуючи даним транспортним засобом порушив вимоги п.п 2.3г ПДР, а саме під час руху на мопеді не був в застебнутому мотошоломі, чим порушив ч. 5 ст. 121 КУпАП України (підтверджується наявними відеозаписами). Водієві було роз'яснено причину зупинки та встановлено, що на законну вимогу працівників поліції пред'явити посвідчення водія відповідної категорії не мав, чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР України, ч. 2 ст. 126 КУпАП України, а також даний т.з. Fada Stream не був зареєстрованим або перереєстрованим в Україні в установленому порядку, чим було порушено ч. 6 ст. 121 КУпАП України. Дані правопорушення були об'єднанні згідно ст. 36 КУпАП України.
Під час перевірки водія було виявлено, що транспортним Fada Stream без реєстраційного номеру, керував ОСОБА_1 , який на момент зупинки перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проведено на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою алкотесту "Драгер", результат якого визначений 0.38 проміле, чим ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 130 КУпАП України (підтверджується наявними відеозаписом VID_20251016_164530_386 за тайм-кодом 00:32), якому було винесено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП України та відповідно до постанови Доманівського районного суду Миколаївської області від 16.09.2025 у справі № 475/976/25 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Вказані обставини підтверджуються рапортом від 16.10.2025 наданий поліцейським Гомзяком А.В. відео з відеорєєстратора VID-20251016-WA000 та відео VID_20251016_164530_386 від 23.08.2025 .
Таким чином, ОСОБА_1 не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом порушив п.2.1.а. ПДР України та ч. 1 ст. 126 КУпАП, що і було зафіксоване співробітниками поліції в постанові №5551001 від 23.08.2025
Відповідно до п. 2.13 ПДР України до транспортних засобів категорії А1 відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відповідно до п. 2.13 ПДР України право на керування транспортними засобами, а саме мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А), особам може бути надано з 16-річного віку.
При цьому п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт .
Зазначене свідчить про те, що до категорії А1 належать транспортні засоби з електродвигуном потужністю до 4 кВт , оскільки вони належать до транспортних засобів, а саме електричних колісних транспортних засобів у розумінні Закону № 2956-IX та Закону України Про дорожній рух. На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.
Крім того, відповідно до довідки наданої начальником САП ВВГ Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області № 196268-2025 від 16.10.2025 згідно бази даних інформаційно-аналітичної системи Національної поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. посвідчення водія категорії А1 не отримував.
Отже, на транспортний засіб Fada Stream 800W, реєстраційний номер відсутній, з номінальною потужністю 800 Вт за своїми технічними характеристиками відноситься до транспортних засобів, а саме електричних колісних транспортних засобів, на водіїв яких розповсюджуються дія ПДР, Закону № 2956-IX, Закону України Про дорожній рух, Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
Також ОСОБА_1 не довів, що в постанові ЕНА № 5551001 від 23.08.2025 було допущено помилку, щодо керування транспортним засобом з порушенням вимоги п.п 2.3г ПДР, а саме під час руху на мопеді не був в застебнутому мотошоломі, чим порушив ч. 5 ст. 121 КУпАП України.
уДана позиція Позивача спростовується наявними відеозаписами, на яких не видно мотошолому ані в руках у ОСОБА_1 , ані на самому транспортном засобі.
Враховуючи вищевикладене, вважають позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення необґрунтованим.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Вовчанська Г.С. позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача просив справу розглядати у відсутнсть представника ,просив суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши правову позицію позивача, представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 23.08.2025 року поліцейським відділення поліції №2 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області Гомзяк А.В.. було винесено постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 5551001, за якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених п.2.1 ч.1 ст.126, п.2.3, п. 2.9 ч.6 ст. 121, КУпАП.
Частина 6 ст.121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.
Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у Правилах дорожнього руху та мають наступне значення:
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;
- транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
- мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відповідно до п.2.13 ПДР України до транспортних засобів категорії А1 відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, електровелосипед можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт.
До аналогічного висновку прийшов і Верховний суд у справі № 278/3362/15-к від 01.03.2018 року.
Судом встановлено та підтверджено відеоматеріалами справи, що позивач, під час зупинки його інспектором, керував електровелосипедом, що має потужність менше ніж 3 кВт, а саме 800 Вт.
Позивач не є суб'єктом вчинення правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП, оскільки електричний велосипед Fada STRiM 800W, яким той керував, не є механічним транспортним засобом і не підлягає державній реєстрації, адже має потужність двигуна менше ніж 4 кВт, а саме обладнаний електродвигуном потужністю 800 кВт, а отже він не є механічним транспортним засобом.
Більше того, відповідно до гарантійного талону електричний велосипед Fada STRiM 800W, він має потужність двигуна 800 кВТ.
Оскільки електричний велосипед Fada STRiM 800W, - це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до позивача.
Проте інспектором патрульної поліції не перевірено технічні характеристики двигуна вказаної моделі електровилесопеда. Тобто, інспектором патрульної поліції не перевірено того, чи має електричний велосипед Fada STRiM 800W, потужність електродвигуна більшу ніж 3 кВт і чи належить до механічних транспортних засобів, а також чи являється позивач суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху може нести виключно водій механічного транспортного засобу.
Оскільки електричний велосипед Fada STRiM 800W це транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 .
Таким чином, у відповідності до визначень закріплених у ПДР України електричний велосипед Fada STRiM 800W, потужністю 800 Вт не може визнаватись механічним транспортним засобом та не підлягає державній реєстрації, а особа, яка ним керує, не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електричний велосипед Fada STRiM 800W, не являється.
Системний аналіз вимог ПДР України та «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371) дозволяє стверджувати про те, що не підлягають обов'язковій реєстрації в сервісних центрах МВС всі транспортні засоби обладнанні електричними двигунами потужністю до 3 кВт, номерний знак для таких транспортних засобів не присвоюють.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її відповідно до закону.
Згідно з приписами ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, подібні постанови підлягають скасуванню.
Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі №357/10134/17 від 23.10.2019 року.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вимог закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанов у справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача
складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена 1 ч.6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП, не було надано суду доказів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, судом встановлено, що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративних правопорушень.
Постанови про адміністративне правопорушення, складені відповідачем, не можуть оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належного і допустимого доказу, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б його обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У п.п. 4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 наголошується, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5551001 від 23.08.2025 винесена з порушенням норм адміністративного законодавства та вимог Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України 26.02.2009 року за №77, оскільки в оскаржуваній постанові не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок посадової особи про встановлення факту вчинення правопорушення, відсутнє посилання на фото чи відео фіксацію, що в цілому свідчить про відсутність належного обґрунтування наведених в оскаржуваній постанові та доведеність допустимими доказами обставин, які відповідачем визнані як порушення позивачем ПДР України, та відповідно є складом правопорушення, передбачених ч.6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості застосовується також і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За встановлених судом обставин факт вчинення позивачем правопорушень передбачених ч.6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП, суд вважає недоведеним.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом» (Sevtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
За змістом вимог ст. 62 Конституції України в Україні діє презумпція невинуватості, коли особа вважається невинуватою у вчиненні будь-якого правопорушення, доки її вину не буде доведено в установленому Законом порядку.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 20, 46, 241, 243, 245, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №5551001 від 23.08.2025р про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400 грн у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126, ч.6 ст. 121 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (54001, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, буд. 5, ЄДРПОУ:40108735), за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять ) грн 60 коп та 3000 (три тисячі) грн витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.12.2025 року
Суддя : О. В. Кривенко