Доманівський районний суд Миколаївської області
вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/1314/25
Іменем України
18.12.2025смт. Доманівка
Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області Єгорова Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Доманівка адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого водієм СГК "Бучацький екопродукт",
за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП,
На розгляд Доманівського районного суду Миколаївської області 26.11.2025 надійшов протокол серії ЕПР1 №518998 від 21.11.2025 відносно ОСОБА_1 , про вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
З протоколу вбачається,що 21.11.2025 о 00:36год., ОСОБА_1 , в с.Доманівка, по вулиці Пастера, керував т/з ВАЗ -2107,д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння. Огляд на стан алкогольного сп"яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою алкотесту "Драгер 6810" результат 1.62 проміле , тест 1870. Вказане зафіксовано на технічний засіб.Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 а ПДР України , за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєному визнав частково , пояснивши суду, що дійсно 21 листопада 2025 він вживав із сусідом спиртні напої. Коли він прийшов додому, йому необхідно було нарубати топором дров, що обігріти приміщення житлового будинку. У нього на утриманні четверо неповнолітніх дітей, а дружина на даний час тимчасово поїхала до батьків в іншу місцевість,тому він виховує та утримужє дітей самостійно. В ході порубки дров, він покалічив ногу, отримав рубану рану правої стопи. При отриманні травми йому необхідно було їхати до лікарні, але в піздній час із с.Мостове в смт.Доманівку ніхто їхати не побажав. Він вимушено сів за кермо і поїхав в лікарню для отримання термінової медичної допомоги. В с.Мостове лікарня відсутня. Приїхавши в лікарню, йому надали медичну допомогу і госпіталізувати до лікарні, однак йому потрібно було влаштувати дітей, які залишилися вдома самі і тому він відпросився додому, щоб вранці повернутися до лікарні. По дорозі його зупинили працівники поліції, які склали на нього протокол. Він їм показав документи , які отримав в лікарні, показав ногу, на якій отримав травму, але працівники поліції склали протокол. ОСОБА_2 наголошує, що розуміє, що перебуваючи в стані сп"яніння він не повинен був керувати транспортом, але у нього була крайня необхїідність отримати медичну допомогу, так як рана стопи була рубана, необхідно було накласти шви, це впливало на його стан здоров"я..
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності заст. 130 ч. 1 КУпАП, суд приходить до наступного висновку.
В порядкустатті 280 КпАП Україниорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.245,280 КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст.251 КУпАПдоказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №518998 від 21.11.2025, вбачається, що 21.11.2025 о 00:36год., ОСОБА_1 , в с.Доманівка, по вулиці Пастера, керував т/з ВАЗ -2107,д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння. Огляд на стан алкогольного сп"яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою алкотесту "Драгер 6810" результат 1.62 проміле, що зафіксовано за допомогою нагрудного відео реєстратора.
В судовому засідання ОСОБА_1 пояснив причину керування транспортном в стані алкогольного сп"яніння. посилаючись на крайню необхідність, яка загрожувала його здоров"ю.
Пояснення ОСОБА_1 підтверджуються наданими в судове засідання медичними документами, а саме зворотнім повідомленням КНП "Доманівська багатопрофільна лікарня"Доманівської селищної ради, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 ,20.11.2025 об 00год.був оглянутий лікарем приймального відділення ОСОБА_3 та встановлено діагноз "відкрита рана правої стопи". В приймальному відділенні накладено пов"язку та госпіталізовано 21.11.2025 до лікарні.
Відповідно до епікризу пацієнта ОСОБА_1 , виданий КНП Доманівська БЛ ДСР ОСОБА_1 з 21.11.2025 по 28.11.2025 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом "Відкрита рана правої стопи".
Об'єктом правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і на річковому, транспорті та маломірних судах, а суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу.
Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, щоб усунути небезпеку, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Суд вважає, що крайня необхідність -це суб'єктивне право кожної людини.
Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій (аналогічна правова позиція викладена у постанові суду апеляційної інстанції справа № 755/17908/21 від 23.05.2022 року).
Зважаючи на обставини, які виникли у ОСОБА_1 після отримання травми, виникнення загрози йому здоров"ю у разі не звернення до лікаря, відсутність лікарні у населеному пункті, де він проживає, суд вважає, що ОСОБА_2 діяв в умовах крайньої необхідності, так як вимушений був їхати до лікарні , усвідомлюючи, що існує реальна небезпека його здоров'ю. В даному випадку ОСОБА_1 вимушено порушив охоронювані державою інтереси у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
За таких обставин, ОСОБА_1 діяв з метою усунення небезпеки, яка загрожувала його; ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода у вигляді порушення встановлених правил дорожнього руху є менш значною, ніж відвернена шкода, яка могла настати для його здоров'я у випадку ненадання своєчасної допомоги.Інші особи, які прожтвають з ОСОБА_1 , а саме неповнолітні діти, згідно довідки про склад сім"ї №370 від 15.12.2025, не могли допомогти йому дістатися до лікарні.
Відповідно до змісту статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
При цьому, небезпека яка загрожувала ОСОБА_1 , за даних обставин, не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Факт того, що ОСОБА_1 , діяв в стані крайньої необхідності, повністю доведений дослідженими в суді доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності.
За змістом ст. 17 КУпАПособа, яка діяла у стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного суду від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17).
Враховуючи наведене вище, та те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, суспільно шкідливих наслідків від правопорушення не настало, суд вважає, що ним було вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності.
Згідно з приписами ч. 1 п. 4 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Враховуючи викладене, керуючись ст.8, 24, 221, 276, 247, 283, 252,280, 284Кодексу Українипро адміністративні правопорушення, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП- закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв"язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя :Н. І. Єгорова