Справа № 466/10401/25
Провадження № 3/466/3418/25
18 грудня 2025 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Едер П. Т. з участю представнкиа потерпілої адвоката Фис У. М. розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
06.11.2025 близько 12:30 год., за місцем проживання АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинив психологічне домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображав її нецензурними словами, погрожував їй фізичною розправою, чим заподіяв шкоду її психологічному здоров'ю. Таким чином гр. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судові засіданні призначені на 04.12.2025 та 18.12.2025 особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представник адвокат Шипілов О. В. не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
02.12.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступило клопотання представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвоката Шипілова О. В., у якому просив відкласти розгляд справи №466/10401/25, який призначено на 04.12.2025 року до моменту вирішення пов'язаного питання в іншому судовому провадженні у справі №380/23006/25; у разі розгляду справи №466/10401/25 у судовому засіданні 04 грудня 2025 року закрити провадження у ній у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
18.12.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступило клопотання представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвоката Шипілова О. В., у якому просив відкласти розгляд справи №466/10401/25, який призначено на 18.12.2025 року до моменту вирішення пов'язаного питання в іншому судовому провадженні у справі №380/23006/25; у разі розгляду справи №466/10401/25 у судовому засіданні 18 грудня 2025 року закрити провадження у ній у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Суд неодноразово сприяв ОСОБА_1 у реалізації його законних прав, зокрема на захист та відкладення розгляду у справі з поважних причин.
Однак, враховуючи вищевстановлені обставини та зважаючи на строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає, що клопотання представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвоката Шипілова О. В. про відкладення судового засідання, яке призначено на 18.12.2025 о 09:35 год., є безпідставним та поданим до суду з метою затягуванням строків розгляду справи, а також щодо пов'язаного питання про оскарження термінового заборонного припису стосовно кривдника від 06.11.2025 року серії АА №612115, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання, оскільки даний припис не пов'язаний із справою про притягнення ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зокрема, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (пункт 69).
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді й утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені Законом для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , оскільки останній був присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлений про те, що протокол буде розглядатися в Шевченківському районному суді м. Львова та повідомлений судом про дату та час судового засідання.
У судовому засіданні представник потерпілої адвокат Фис У. М. просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а також підтримала подану письмову заяву, у якій просила суд винести постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно своєї дружини ОСОБА_2 06.11.25р.
Заслухавши пояснення представника потерпілої, дослідивши матеріали справи, приходжу наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Розглянувши справу на підставі досліджених доказів орган (посадова особа) відповідно до ст.283 КУпАП виносить постанову.
Вина ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні стверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, що знаходяться в матеріалах адміністративної справи, зокрема: даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 481824 від 06.11.2025, заявою потерпілої ОСОБА_2 , письмовим поясненнями ОСОБА_1 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА № 612115,
За диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Вважаю, що дії гр. ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він своїми умисними діями вчинив домашнє насильство, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілій.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Дослідивши матеріали справи, із врахуванням особи ОСОБА_1 вважаю, що вина останнього доведена, дії за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП кваліфіковані вірно, тому до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
У відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 340 (триста сорок гривень 00 копійок) в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду.
Суддя П. Т. Едер