Справа № 465/11406/25
Провадження 2-о/465/421/25
Іменем України
18.12.2025 м. Львів
Франківський районний суд міста Львова в складі головуючої судді Кушнір Б.Б., з участю секретаря судового засідання Штокало С.-М. Р., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, -
Представник ОСОБА_1 - адвокат Водопийко Х.Т. звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, згідно якої просить видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 на два місяці, яким заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовує тим, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає заявниця, їх спільна донька із заінтересованою особою - ОСОБА_4 та заінтересована особа - ОСОБА_3 , який на протязі останніх років зловживає спиртними напоями на вчиняє відносно своєї дружини та доньки домашнє насильство. З приводу чого вона неодноразово зверталася за захистом до правоохоронних органів, проте, це не дало жодного результату, продовжує вчиняти домашнє насильство відносно неї, тому заявниця змушена звернутись до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Ухвалою судді від 16.12.2025 прийнято до розгляду заяву і призначено судове засідання з участю учасників справи.
Заявниця та її представник - адвокат Водопийко Х.Т. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеним у заяві. Просять заяву задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду заяви, що відповідно до ч.2 ст.350-5 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Заслухавши пояснення заявниці та її представника, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення, з таких підстав.
Як установлено судом, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтв про одруження серії НОМЕР_1 від 03.06.2000.
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до п.п. 3, 7, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно з ч.2 та ч.3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Особа, яка постраждала від домашнього насильства-особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник-особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі Україні про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
В свою чергу, як унормовано ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Крім того, згідно зі ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.ч.1, 5, 6, 7ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд України у постанові від 12.04.2022, по справі №753/4405/20, зауважив, що під час вирішення питань про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, якими формами домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
На підтвердження зазначених фактів представником заявника надано наступні докази (копії доказів): постанову Франківського районного суду м.Львова від 08.07.2025 у справі №465/3800/25; постанову Франківського районного суду м.Львова від 24.11.2025 у справі №465/9396/25; постанову Франківського районного суду м.Львова від 24.11.2025 у справі №465/9838/25 та протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №992245 від 21.11.2025.
З наявною інформацією у постановах, ОСОБА_3 судом було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушення, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8, ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень зазначені постанови в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрали законної сили, а отже, в силу вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов'язковими для врахування судом під час розгляду даної справи.
Суд також зауважує, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.
Оцінюючи вищенаведені докази, суд констатує, що заявниця ОСОБА_1 зазнала зі сторони заінтересованої особи ОСОБА_3 домашнього насильства у формі психологічного насильства, а відтак, наявні обґрунтовані ризики продовження вчинення заінтересованою особою насильства відносно заявника у майбутньому та настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_3 , вчиняє домашнє насильство щодо заявниці.
Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власності особі, яка вчинила домашнє насильство.
Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону.
Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.
Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов'язаним із позитивними обов'язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄКПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 ЄКПЛ.
Суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, - не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.
За правилами ст. 350-5 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Суд зауважує, що вирішуючи питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, провадження № 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, провадження № 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20, від 09 лютого 2022 року у справі № 607/10853/21, провадження № 61-20491св21.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
За висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 28.04.2020 у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Враховуючи викладене, з метою запобігання та протидії психологічному та фізичному насильству, що має місце з боку заінтересованої особи по відношенню до заявника, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог заявниці частково.
На думку суду видача обмежувального припису повинна забезпечити дієвий, ефективний та невідкладний захист заявниці від домашнього насильства та буде сприяти недопущенню повторних випадків такого насильства, а інтереси жертви домашнього насильства у даній конкретній ситуації переважають над інтересами кривдника.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що ОСОБА_3 неодноразово порушив вимоги обмежувального припису, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно заявниці та їх доньки, про що свідчать докази, долучені до заяви, відтак не висловлює щирого каяття щодо своєї поведінки, про що свідчать дії останнього, тому міститься високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту постраждалої особи, необхідно видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 на строк 2 (два) місяці, шляхом заборони йому перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, оскарження не зупиняє його виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 ЦПК України, про видачу обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 293, 294, 350-1, 350-2, 350-5, 350-6, 350-8, 353, 354 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» -
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити.
Видати обмежувальний припис у вигляді заходу тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на нього на строк 2 (два) місяці обов'язок: заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи про видачу обмежувального припису - віднести на рахунок держави.
Повідомити про прийняте рішення Львівське районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області для взяття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно якого видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення 18.12.2025.
Суддя Кушнір Б.Б.