Справа № 455/2042/25
Провадження № 1-кп/455/272/2025
Іменем України
18 грудня 2025 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141320000323 від 11.06.2025 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Страшевичі, Старосамбірського району Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, працюючого провідником охорони вагонів ВЛЧД №8 Львівської залізниці, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , будучи особою неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства щодо своєї дружини - ОСОБА_5 , із якою він спільно проживає, пов'язаний спільним побутом і має взаємні права та обов'язки, постановами Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.10.2024, 29.10.2025 та 15.01.2025, вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи за наступних обставин. Так, ОСОБА_4 , у порушення вимог ст.28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, в період часу з 12.09.2024 по 24.10.2024 та 15.01.2025, перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічних страждань на ґрунті неприязних відносин, систематично вчиняв психологічне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, чим принижував честь і гідність та завдав шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_5 . Продовжуючи свої систематичні протиправні дії, умисно та безпричинно, 10.06.2025 приблизно о 21.00 год., ОСОБА_4 перебуваючи по місцю проживання, в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини - ОСОБА_5 психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах у спричиненні фізичного насильства, висловлюваннях нецензурною лайкою в її адресу, приниженні, та призвело до психологічних страждань ОСОБА_5 , а також викликало у потерпілої тривогу, стрес, депресію, неминуче почуття страху, що руйнує життя жінки і впливає на її психоемоційний стан, зниження самооцінки та самореалізації.
Таким чином ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред'явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ст.126-1 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.
Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що він, будучи раніше неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_5 , в черговий раз, 10.06.2025 по місцю проживання в с.Кобло посварився з дружиною, під час сварки обзивав її, погрожував фізичною розправою. У вчиненому щиро розкаюється, усвідомлює неправомірність своїх вчинків, обіцяє більше таких дій не вчиняти, зазначає, що з потерпілою примирився.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить суд справу розглядати у її відсутності, зазначає, що міру покарання просить обрати згідно закону.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ст.126-1 КК України, оскільки він своїми діями вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнається його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом враховується, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце праці, позитивно характеризується за місцем свого проживання, також враховується його стан здоров'я та вік, зокрема те, що обвинувачений є працездатною особою (інвалідності не встановлено), не досяг пенсійного віку.
Крім того, суд враховує обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, які обтяжують відповідальність відповідно до ст.67 КК України.
Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_4 то суд керується тим, що його поведінка в судовому засіданні була адекватною, свої пояснення він надавав послідовно та змістовно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.
Суд також приймає до відома досудову доповідь складену Самбірським районним сектором №1 філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно якої існує середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства у тому числі окремих осіб та орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе.
Також, при призначені покарання суд враховує думку потерпілої ОСОБА_5 , яка у поданій нею до суду заяві просила суд обрати обвинуваченому міру покарання згідно із законом.
Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді обмеження волі на строк в межах санкції ст.126-1 КК України.
Разом із цим, враховуючи особу винного ОСОБА_4 , який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, беручи також до уваги досудову доповідь органу пробації про обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_4 без його ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на строк, який буде достатній для того, щоб він довів своє виправлення, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України.
На думку суду, застосування в даному випадку до обвинуваченого ст.75, 76 КК України в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених обов'язків, під загрозою реального відбування призначеного покарання у випадку порушення умов випробування, буде мати на обвинуваченого більший виховний вплив, ніж реальне відбування покарання.
Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд не вбачає.
Пунктом 5 ч.1 ст. 91-1 КК України передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого може бути покладено, зокрема, такий обов'язок, як направлення для проходження програми для кривдників.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 91-1 КК України такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству»).
Частинами 1, 2 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» регламентовано, що суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Суб'єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2018 №1434 «Про затвердження Типової програми для кривдників» передбачено, що організацію та виконання цієї програми, її проходження кривдниками забезпечують місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
На переконання суду, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, системного характеру таких дій з боку обвинуваченого, застосування такого обмежувального заходу, як програма для кривдників, сприятиме виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров'я потерпілої, а призначене судом покарання та обмежувальні заходи із покладенням обов'язку пройти програму для кривдників, відповідатимуть положенням ст.ст. 50, 65 КК України, у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Тому, суд дійшов висновку, що в інтересах потерпілого від кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, до ОСОБА_4 необхідно застосувати обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1ст. 91-1 КК України, а саме направлення для проходження програми для кривдників, в межах строків визначених частиною третьою вказаної статті, поклавши організацію та забезпечення виконання програми для кривдників на Старосамбірську міську раду Самбірського району Львівської області.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст.349,368-371, 373-376 КПК України суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок пройти програму для кривдників протягом 2 (двох) місяців.
Організацію та забезпечення проходження ОСОБА_4 програми для кривдників покласти на Старосамбірську міську раду Самбірського району Львівської області.
Попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст.390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, зокрема за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1