18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 925/632/19
провадження № 12-26гс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_19 ,
представників:
позивача (Фермерського господарства «Петраківське») ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (в режимі відеоконференції)
Офісу Генерального прокурора ОСОБА_22
розглянула у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 від участі у розгляді
касаційної скарги Фермерського господарства «Петраківське»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 13 травня 2024 року
у складі судді ОСОБА_23
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2024 року
у складі колегії суддів ОСОБА_24 (головуючої), ОСОБА_25 , ОСОБА_26
за позовом Фермерського господарства «Петраківське»
до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (замінено на Калинопільську селищну раду)
за участю Черкаської обласної прокуратури
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,
У 2019 році Фермерське господарство «Петраківське» (далі - ФГ «Петраківське») звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (замінено на правонаступника - Катеринопільську селищну раду) про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення вказаного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах в запропонованій позивачем редакції.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2019 року, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 червня 2022 року, позов задоволено повністю.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 липня 2022 року частково задоволено заяву ФГ «Петраківське» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з Катеринопільської селищної ради на користь ФГ «Петраківське» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2022 року (головуючий суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ) постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 червня 2022 року, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 липня 2022 року і рішення Господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2019 року у справі № 925/632/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Ухвалою від 16 лютого 2023 року Господарський суд Черкаської області з урахуванням уточнень позивача щодо заявлених позовних вимог закрив провадження в частині вимоги про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди землі.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19 травня 2024 року, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2024 року, у позові ФГ «Петраківське» відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанції, ФГ «Петраківське» звернулось до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ці рішення, просило скасувати їх та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ «Петраківське», а ухвалою від 16 квітня 2025 року передано справу № 925/632/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Справу № 925/632/19 (провадження № 12-26гс25) було прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
18 грудня 2025 року суддя Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 заявив самовідвід від участі у розгляді справи № 925/632/19 (провадження № 12-26гс25), який мотивував тим, що брав участь у її розгляді у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за результатом якого ним було висловлено позицію у справі та прийнято постанову від 21 вересня 2022 року, якою цю справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ця обставина може викликати сумнів у сторін та стороннього спостерігача у його неупередженості або об'єктивності. Водночас, суддя ОСОБА_1 зазначив, що не має сумнівів у власній неупередженості та об'єктивності.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо самовідводу зазначеного судді від розгляду справи, виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частиною шостою статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається ОСОБА_29 .
Згідно з частиною першою статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Положеннями частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» ЄСПЛ відзначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Згідно з практикою ЄСПЛ у разі застосування об'єктивного підходу до з'ясування упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу загалом. Так само й у вирішенні питання щодо з'ясування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у виді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
Щодо суб'єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази для іншого висновку.
Наведені суддею Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 обставини не підтверджують наявність фактів, які можуть ставити під сумнів його неупередженість, безсторонність та необ'єктивне ставлення до учасників справи, чи про зацікавленість у несправедливому вирішенні справи.
Інших підстав для відводу судді, передбачених статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду не встановила.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає обґрунтованих підстав для задоволення заяви судді ОСОБА_1 про самовідвід.
Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
Заяву судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 про самовідвід від участі у розгляді справи № 925/632/19 (провадження № 12-26гс25) залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_11
ОСОБА_4 ОСОБА_12
ОСОБА_5 ОСОБА_13
ОСОБА_6 ОСОБА_14
ОСОБА_30 ОСОБА_15
ОСОБА_8 ОСОБА_16
ОСОБА_9 ОСОБА_17
ОСОБА_10 ОСОБА_18