441/1598/25 2/441/978/2025
08.12.2025 Городоцький районний суд Львівської області у складі:
головуючого-судді Яворської Н.І.
за участі секретаря судових засідань Цап І.М.
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду у м. Городок Львівської області, за правилами загального позовного провадження, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -
адвокат Мартин В.І. в інтересах ОСОБА_1 11.08.2025 звернулась в суд із позовом до Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Позивач проживав і був зареєстрований із матір'ю на час її смерті. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй майно і зокрема, на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса для прийняття спадщини та 14.03.2025 отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів на означений будинок. В інший спосіб, окрім як звернутись до суду, позивач оформити свої права на спадщину не може, просила позов задовольнити.
Позивач в підготовче засідання не з'явився, 08.12.2025 його представник - адвокат Мартин В.І. подала заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, 21.10.2025 міський голова подав відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги по суті визнав, просив про розгляд справи за відсутності представника міської ради.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд, з урахуванням вимог ч.3 ст.200 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову у підготовчому судовому засіданні з наступних підстав.
Відповідно до статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Як роз'яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (далі - постанова ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20), спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Як роз'яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз'яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.
При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.
Відповідно до статті 563 ЦК УРСР в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах.
Правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні колгоспного двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК УРСР статті 120 - 127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563, якою врегульовано питання спадкування майна колгоспного двору.
Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися безпосередньо до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців.
Згідно ст.ст. 524, 525 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
За вимогами ч.1 ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як вбачається із копій з погосподарських книг за 1980-1995 роки, копії технічного паспорта на будинок від 30.06.2025, довідки Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області № 94 від 04.03.2025, житловий будинок по АДРЕСА_1 належав до суспільної групи «колгоспний двір», ОСОБА_2 до смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була у зареєстрована у означеному будинку, разом із нею проживав та був зареєстрований її син ОСОБА_1 (а.с. 17, 18-28, 30-33).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.9).
Таким чином ОСОБА_1 належить 1/2 частки вищеозначеного будинковолодіння, як члену колгоспного двору та 1/2 - в порядку спадкування після смерті матері.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Голубець І.Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , між тим, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 12 від 14.03.2025 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 з тих підстав, що на вказаний житловий будинок відсутній правовстановлюючий документ.
З огляду на вищенаведене, враховуючи фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин і досліджені судом під час розгляду справи докази, що інших спадкоємців, які б прийняли спадщину або претендували на спадкове майно не встановлено, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтовами і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вирішуючи питання судового збору залишає такий за позивачем.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в цілому право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Яворська Н.І.