19 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 554/4039/24
провадження № 51-4725ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024172060000038 від 03 квітня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, яка полягає у нерозгляді скарги на недотримання розумних строків під час досудового розслідування.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року адвокату ОСОБА_4 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою на указану вище ухвалу слідчого судді.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій вказує на необхідність скасування ухвали Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. На його думку, слідчий суддя не здійснив належного судового контролю за дотриманням розумних строків під час проведення досудового розслідування. Посилаючись правові позиції Верховного Суду України у постанові від 12 жовтня 2017 року у справі № 757/49263/15-к та постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17-к, уважає, що, вирішуючи питання про відкриття провадження, апеляційний суд, не вправі був відмовити у перевірці законності судового рішення, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК, а мав застосувати загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Крім того, у касаційній скарзі адвокат наводить доводи щодо оцінки законності і обґрунтованості ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року, яка відповідно до положень статей 310, 424 КПК не може бути предметом касаційного розгляду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надану копію оскарженого судового рішення, колегія суддів виходить з такого.
Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень, інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначені норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 309 КПК визначено, що під час досудового розслідування в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу.
Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Таким чином, ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність прокурора, яка полягає у нерозгляді скарги на недотримання розумних строків під час досудового розслідуванняу кримінальному провадженні, не входить до визначеного законом переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку.
Що стосується посилання ОСОБА_4 на висновки про застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 757/49263/15-к та постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та 243/6674/17-к, то колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки у цих висновках йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами.
Натомість у цьому провадженні, оскаржена до апеляційного суду ухвала слідчого судді постановлена за результатом розгляду скарги, поданої в порядку ст. 303 КПК, де не передбачено можливості оскарження під час досудового розслідування бездіяльності прокурора, яка полягає у нерозгляді скарги на недотримання розумних строків.
Отже, слідчий суддя, відмовивши у задоволенні скарги на підставі ст. 303 КПК діяв у порядку, визначеному цим Кодексом. Право на оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора забезпечуються положеннями ч. 2 вказаної статті, за змістом якої скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, окрім перелічених у ч. 1, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки, а також рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до приписів ч. 3 ст. 303 КПК, можливе лише під час підготовчого судового засідання.
Отже, суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала слідчого судді, постановлена за результатом розгляду скарги на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні не підлягає перегляду в апеляційному порядку, з огляду на що вмотивовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки матеріалами кримінального провадження. З касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3