09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 537/2944/16-к
провадження № 51-832км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання засудженого захисника захисника прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пирятина Полтавської області, мешканця м. Горішні Плавні Полтавської області,
та його захисника ОСОБА_9 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 08 серпня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_5 засуджено за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.
2. Суд визнав доведеним, що 10 березня 2016 року він, займаючи посаду начальника відділення соціально-психологічної служби Кременчуцької виправної колонії № 69, будучи службовою особою, у своєму робочому кабінеті, розташованому на території установи, висунув вимогу засудженому ОСОБА_10 про надання неправомірної вигоди у сумі 2000 грн за підготовку документів про застосування до останнього умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання і повідомив, що у разі відмови до нього будуть застосовані дисциплінарні стягнення, що унеможливить умовно-дострокове звільнення.
3. 07 квітня 2016 року у тому ж кабінеті засуджений повідомив ОСОБА_10 номер телефону, рахунок якого слід поповнити на 2 000 грн.
4. Мати ОСОБА_10 на його прохання перерахувала гроші на картковий рахунок ОСОБА_11 , яка 07 та 08 квітня 2016 року платежами по 1000 грн поповнила рахунок мобільного телефону, яким користувався засуджений.
5. Апеляційна інстанція вирок залишила без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
6. Сторона захисту, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржені рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
7. Захист вважає, що висновок про наявність у діях засудженого ознаки вимагання неправомірної вигоди є лише припущенням, що ґрунтується на недопустимих доказах, зокрема:
відомостях, що містяться в протоколі негласної слідчої (розшукової) дії (НСРД) від 12 квітня 2016 року, в якому зафіксовано розмову ОСОБА_10 із засудженим, яка відбулася в службовому кабінеті 7 квітня 2016 року, оскільки його письмовий текст не відповідає змісту розмови, зафіксованої на електронному носії її аудіозапису;
відомостях, що містяться в протоколі НСРД від 12 квітня 2016 року де зафіксовано телефонну розмову ОСОБА_10 з його матір'ю 7 квітня 2016 року, оскільки в ухвалі слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 6 квітня 2016 року № 76бт не міститься дозволу на проведення НСРД у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
показаннях свідка ОСОБА_10 , наданих в режимі відеоконференції з Сумським районним судом 28 серпня 2017 року через низьку якість запису та порушення вимог частин 1 та 2 статті 352 КПК.
8. Також сторона захисту посилається на те, що судами не надано належної оцінки заявам ОСОБА_10 до прокуратури Полтавської області та Крюківського районного суду м. Кременчука, про те, що засуджений не вимагав від нього грошових коштів, а діяв він за вказівками та на вимогу оперативного співробітника колонії ОСОБА_12 .
Позиції учасників касаційного розгляду
9. Сторона захисту підтримала доводи касаційних скарг, просила їх задовольнити.
10. Прокурор частково погодився з доводами касаційних скарг захисту, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
12. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього ж Кодексу.
13. Суд зазначає, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. За наявності відповідних доводів сторони Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
14. Як видно з матеріалів справи засуджений як в судах попередніх інстанцій, так і під час касаційного розгляду не заперечував факт надходження на рахунок його мобільного телефону 2000 грн, однак він висував версію, що ці гроші могли бути поверненням частини боргу від його знайомої ОСОБА_13 .
15. Ця версія захисту була переконливо спростована судами попередніх інстанцій. Мотиви її необґрунтованості детально викладені у судових рішеннях з посиланням на досліджені докази.
16. Зокрема, факт обізнаності засудженого про те, що гроші надійшли на його мобільний телефон згідно з попередньою домовленістю із ОСОБА_10 саме у якості хабаря підтверджується результатами НСРД, а також показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_14 та іншими доказами.
17. Відповідно до протоколів НСРД у виді аудіоконтролю від 12 квітня 2016 року ОСОБА_5 у розмовах зі свідком ОСОБА_10 7 та 8 квітня 2016 року зазначив суму та порядок перерахування грошових коштів, неодноразово продиктувавши номер свого мобільного телефону, а згодом підтвердив отримання грошей і готовність документів для їх подачі до суду.
18. Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо недопустимості протоколу НСРД, в якому зафіксовано розмову ОСОБА_10 із засудженим 7 квітня 2016 року, через певні неточності його письмового тексту. Слідчі дії проведено на підставі дозволу слідчого судді, а протокол складено з дотриманням вимог статей 104, 105, 252 КПК.
19. Отже, Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновок суду першої інстанції щодо доведеності отримання засудженим неправомірної вигоди за встановлених фактичних обставин, який був підтриманий і апеляційною інстанцією.
20. Разом із тим доводи касаційних скарг сторони захисту щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є слушними.
21. Відповідно до усталеної судової практики вимагання неправомірної вигоди як кваліфікуюча ознака може бути поставлена у вину лише у тому випадку, якщо винна особа з метою одержання неправомірної вигоди погрожує вчиненням або не вчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає неправомірну вигоду, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх законних інтересів.
22. Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні питання щодо достатності наданих під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою у вчиненні злочину суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
«Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
23. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
24. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
25. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.[1]
26. Висновки судів попередніх інстанцій про наявність вимагання неправомірної вигоди ґрунтуються на тому, що під час зустрічі 10 березня 2016 року засуджений сказав, що у разі відмови ОСОБА_10 від передачі хабаря, до нього будуть застосовані дисциплінарні стягнення, що унеможливить умовно-дострокове звільнення.
27. Разом із тим ці обставини підтверджуються лише показаннями свідка ОСОБА_10 , який під час допиту в суді першої інстанції заявив, що він звернувся до засудженого за вирішенням питання щодо застосування до нього умовно-дострокового звільнення і той натякав на можливість створити проблеми під час підготовки характеризуючих матеріалів у разі ненадходження обумовленої суми грошей.
28. В силу статті 433 КПК Суд не вдається до вирішення питання про достовірність показань свідка, однак за відсутності інших переконливих доказів того, що засуджений умисно створював умови, за яких ОСОБА_10 був вимушений надати йому неправомірну вигоду, вважає, що наявність в діянні засудженого кваліфікуючої ознаки вимагання не доведено поза розумним сумнівом.
29. Виходячи з наведеного вище, Суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення, визнаного доведеним, кваліфікуючу ознаку вимагання неправомірної вигоди, змінити кваліфікацію діяння засудженого на частину 1 статті 368 ККі призначити йому покарання в межах санкції цього закону.
30. Обираючи вид та розмір покарання в межах санкції частини 1 статті 368 КК Суд відповідно до статей 50, 65 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженого. За відсутності пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, Суд, вважає, що достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі.
31. Таким чином, оскаржені судові рішення підлягають зміні, а касаційні скарги сторони захисту - частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 438, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженого та захисника задовольнити частково.
Вирок Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 08 серпня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року щодо ОСОБА_5 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 зчастини 3 на частину 1 статті 368 КК і призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанови від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; від 8 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85238945; від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17 , https://reyestr.court.gov.ua/Review/87365803; від 02 червня 2021 року у справі № 712/5746/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/97495617; від 16 жовтня 2023 року у справі № 212/7057/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114513575; від 06 грудня 2023 року у справі № 639/3154/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/115617701