15 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 337/5034/18
провадження № 51-4613ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 .
Обставини справи
1. Оскарженим вироком, залишеним без змін апеляційним судом,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м. Запоріжжя,
засуджено за частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України (КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади на строк 2 роки.
На підставі статті 75 КК суд звільнив ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням і визначив іспитовий строк тривалістю 2 роки та поклав на нього виконання обов'язків, передбачених статті 76 КК.
Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, на строк 2 роки, підлягає реальному виконанню.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 - задоволено частково. Стягнуто із Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на його користь моральну шкоду у розмірі 30000 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України - відмовлено.
2. Суд визнав доведеним, що 08 серпня 2018 року ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи на службі та при виконанні своїх службових обов'язків, знаходячись на чергуванні у складі екіпажу управління патрульної поліції в Запорізькій області разом з інспектором ОСОБА_7 близько 22:30 прибули на виклик щодо сімейної сварки за адресою АДРЕСА_1 . Двері квартири відчинив ОСОБА_8 , який пояснив, що дійсно мав місце сімейний конфлікт між ним та його матір'ю ОСОБА_9 , але останньої на цей час немає в квартирі. Пізніше, близько 22:56 ОСОБА_8 нецензурно лаючись почав вимагати від поліцейських залишити квартиру, в цей час у патрульного поліцейського ОСОБА_6 виник умисел на перевищення службових повноважень, він спочатку виштовхав ОСОБА_8 з квартири в загальний коридор на 3 поверсі та збив останнього з ніг, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу. В подальшому патрульний поліцейський ОСОБА_6 наніс декілька ударів руками в тулуб та обличчя потерпілого, спричинивши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 3 тижні. Окрім того, ОСОБА_6 , продовжуючи перевищувати службові повноваження, до лежачого на підлозі ОСОБА_8 застосував кайданки, завдавши останньому фізичного болю та ображаючи його особисту гідність, залишив його лежати на підлозі близько 20 хвилин.
У подальшому, усвідомивши незаконність своїх дій, патрульний поліцейський ОСОБА_6 звільнив ОСОБА_8 від кайданок та покинув місце події.
Крім того, ОСОБА_6 , знаходячись при виконанні своїх службових обов'язків 10 грудня 2018 року під час чергування у складі екіпажу патрульної поліції разом з інспектором ОСОБА_7 , для охорони громадського порядку у Хортицькому районі міста Запоріжжя, прибули на виклик за повідомленням про бійку у кафе «Дар'я», яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр-т. Ювілейний, 26 «б», після чого доставили учасників конфлікту ОСОБА_4 та ОСОБА_10 до приміщення відділення поліції для складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
В подальшому, ОСОБА_4 , перебуваючи в коридорі біля чергової частини відділення поліції в грубій формі із застосуванням ненормативної лексики, почав вимагати від патрульних поліцейських пояснень причин його перебування у відділенні поліції, при цьому особисто звертався до патрульного поліцейського ОСОБА_6 , який доставляв його до відділення. На що ОСОБА_6 спочатку штовхнув ОСОБА_4 та схопив останнього двома руками за шию, чим завдав фізичного болю та образив особисту гідність останнього, після чого поліцейський схопив ОСОБА_4 руками за тулуб та наніс удари руками, а також лобною частиною голови в обличчя потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні.
Доводи касаційної скарги
3. У касаційній скарзі представник потерпілого просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років та повністю задовільнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 на суму 1 000 000 грн.
4. Він вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням положень статті 75 КК не відповідає тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, внаслідок м?якості.
5. Крім цього, стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували обставини вчинення правопорушення, цінність суспільних відносин, на які здійснено посягання, а також необґрунтовано відмовили у задоволенні позову потерпілого у повному обсязі, задовільнивши його частково.
Оцінка суду
6. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, Суд вирішив відмовити у відкритті касаційного провадження.
7. Згідно з частиною 2 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.
8. На обґрунтування своєї позиції щодо м'якості призначеного покарання засудженому, представник потерпілого зазначає, що суд, обираючи покарання ОСОБА_6 із застосуванням вимог статті 75 КК, не повною мірою врахував особу винного, обставини вчинення кримінального правопорушення та тяжкість вчиненого злочину, які мають значення для призначення більш суворого покарання.
9. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що районний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, надали таку оцінку обставинам вчинення злочину, індивідуальним рисам особи засудженого та іншим обставинам справи, з якою не погоджується потерпілий.
10. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
11. Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
12. Статтею 75 КК визначено, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
13. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, призначаючи покарання ОСОБА_6 обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким у сфері службової і професійної діяльності, проте тяжких наслідків від даного злочину не настало. Обидва епізоди мали місце під час вчинення ОСОБА_6 заходів із припинення протиправних дій з боку потерпілих, які перебували у стані алкогольного сп'яніння та становили реальну загрозу для оточуючих їх громадян. І лише завдяки діям наряду поліції, до складу якого входив зокрема і ОСОБА_6 , було захищено законні права і свободи інших громадян (зокрема матері і батька потерпілого ОСОБА_8 , відвідувачів кафе «Дар'я» за епізодом з потерпілим ОСОБА_4 ). Крім того, щодо потерпілого ОСОБА_4 за фактом його протиправної діяльності було складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення дрібного хуліганства. В подальшому провадження у адміністративній справі щодо нього за статтею 173 КУпАП було закрито лише у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а не через відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.
14. З урахуванням усіх обставин справи у їх сукупності, вищенаведених даних про особу ОСОБА_6 , суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до статті 75 КК, поклавши на нього обов'язки, передбачені статтею 76 цього ж Кодексу.
15. Апеляційний суд, переглянувши вирок районного суду ствердив про правильність прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вказаний вирок без змін в частині призначеного покарання, зазначивши в ухвалі підстави ухвалення такого судового рішення.
16. Також Суд вважає необґрунтованими і доводи касаційної скарги щодо несправедливого вирішення судом цивільного позову.
17. Відповідно до вимог частини 5 статті 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
18. Суд першої інстанції, частково задовольнивши позов потерпілого ОСОБА_4 , при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди врахував характер правопорушення, ступінь вини засудженого, який завдав тілесне ушкодження потерпілому, яке певним чином позначилось на зовнішньому вигляді потерпілого, що заподіяло йому душевні страждання, з прямим умислом, після чого погрожував потерпілому фізичною розправою.
19. Рішення щодо цивільного позову прийнято з урахуванням вимог статей 128, 129 КПК та згідно положень статей 23, 1167, 1172, 1174 Цивільного кодексу України. Розмір моральної шкоди визначено з дотриманням вимог чинного законодавства.
20. Апеляційний суд, переглянувши вирок районного суду, погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову, навівши відповідні мотиви.
21. Суд не має підстав ставити під сумнів вказані висновки судів попередніх інстанцій.
22. З огляду на викладене, касаційна скарга не містять доводів, які свідчать про необхідність відкриття провадження і перевірки його матеріалів, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги представника потерпілого немає.
На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3