19 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 450/5320/24
провадження № 61-15901ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського Михайла Андрійовича, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 січня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкод,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив суд: 1) зобов'язати відповідачів звільнити частину приміщення будинковолодіння АДРЕСА_1 , виділене ОСОБА_1 на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року
у справі № 450/657/19; 2) зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди
ОСОБА_1 у проведенні робіт у даному будинковолодінні, а саме влаштуванні перегородки у приміщенні будинку під літ. «1-1»; влаштуванні перегородки
у приміщенні погребу під літ. «А-1», влаштуванні огорожі по межі виділеної
ОСОБА_1 частини земельної ділянки згаданого будинковолодіння.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 січня
2025 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 27 листопада 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Блонський М. А., шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 січня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 27 листопада 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
1. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду
та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додано документ, що підтверджує сплату судового збору не у повному розмірі передбаченим Законом України «Про судовий збір».
До касаційної скарги додано докази на підтвердження сплати судового збору
у розмірі 1 937,92 грн.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні
до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028,00 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Заявником оскаржуються судові рішення за результатами перегляду двох позовних вимог немайнового характеру, а саме: 1) зобов'язати відповідачів звільнити частину приміщення будинковолодіння; 2) зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди.
Відповідно, з урахуванням предмета спору та прохальної частини касаційної скарги судовий збір підлягав сплаті у розмірі 3 875,84 грн (3 028,00 х 0,4 х 2 х 200% х 0,8).
Таким чином, з урахуванням вже сплаченого судового збору, заявникові необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1 937,92 грн (3 875,84 - 1 937,92).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку
і розмірі.
2. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада
2020 року у справі № 904/3807/19.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі
№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського М. А.,
не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень узагальнено посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), проте не зазначають конкретної норми права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, відповідно, не конкретизують підстави касаційного оскарження судового рішення, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Також, Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що саме по собі зазначення
у якості підстави касаційного скарження пункту 3 частини другої статті 389
ЦПК України у змісті касаційної скарги не є належним виконанням вимог закону щодо обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення.
3. Подана касаційна скарга, також не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 43 ЦПК України визначено, що процесуальні документи
в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний
у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського М. А., сформована у підсистемі «Електронний суд» та останнім до касаційної скарги додано докази на підтвердження направлення копії касаційної скарги до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_4.
Водночас до касаційної скарги не додано доказів направлення копії касаційної скарги у паперовій формі листом з описом вкладення на адреси ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
При цьому Верховний Суд звертає увагу заявника, що частиною шостою
статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
За таких обставин, з урахуванням приписів частини сьомої статті 43 ЦПК України щодо порядку направлення копій документів на адресу учасників справи у разі відсутності в останніх електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність електронного кабінету, заявникові необхідно надати до суду докази надсилання листом з описом вкладення копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно
до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа
у підсистемі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України уразі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського Михайла Андрійовича, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 січня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від27 листопада 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник