19 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 761/39546/24
провадження № 61-15497ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року (повний текст постанови складений 10 червня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Укрспецзв'язок», Державної адміністрації служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ОСОБА_1 08 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року.
На підставі касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що касаційна скарга та додані до неї матеріалів, подані з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження.
Оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена 28 травня 2025 року. Повний текст постанови складений 10 червня 2025 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 направлена до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 08 грудня 2025 року.Тобто з пропуском, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 10 липня 2025 року.
У клопотанні, яке додане до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження. Щодо підстав для поновлення строку зазначає те, що суддею Синельниковим Є. В. порушені положення Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», у зв'язку з чим сума судового збору в розмірі 30 280 грн була повернута йому на підставі ухвали Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року.
Окрім цього, повідомляє, що подальші ухвали судді Коротенка Є. В. та Червинської М. Є., які були винесені суддями на його неодноразово подані касаційні скарги, правотворчо ґрунтувались на ухвалах судді Синельникова Є. В. від 15 липня 2025 року та від 08 серпня 2025 року, які ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. від 30 жовтня 2025 року повернення йому судового збору визнані неправомірними.
Поряд з цим вважає, що ухвали Верховного Суду у справі № 761/39546/24, які у складі суддів Касаційного цивільного суду були винесені після ухвали від 15 липня 2025 року суддями Синельниковим Є. В., Коротенком Є. В. та Червинською М. Є. не містять достовірних відомостей та ґрунтуються на фактах, які не відповідають дійсності.
Свої доводи стосовно неправомірності вищезазначених ухвал суддів Синельникова Є. В., Коротенка Є. В. та Червинської М. Є. навів у заяві «До матеріалів судової справи № 761/39546/24» від 24 листопада 2025 року, поданої до Касаційного цивільного суду 24 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд-ЄСІТС» разом з Додатками 1-12.
Враховуючи пояснення, які надав у заяві від 24 листопада 2025 року звертає увагу на те, що не міг вплинути на виправлення процесуальних порушень, яких на самому початку подання касаційної скарги припустився шановний ним суддя Синельников В. Є., помилившись у підрахуванні розміру судового збору, який він сплатив суду, а після того - виснувавши в ухвалі від 08 серпня 2025 року те, що ним нібито не надіслано учасникам суду касаційну скаргу, подану до Касаційного цивільного суду 30 липня 2025 року.
Не мав можливості втручатись у діяльність вищезгаданих суддів та не міг змусити працівників суду належним чином перевіряти відомості, на які судді Синельников Є. В., Коротенко Є. В. та Червинська М. Є. послались у своїх ухвалах як на фактичні обставини.
У заяві від 24 листопада 2025 року зазначив, обставини, які призвели до переривання процесуального терміну, відведеного на касаційного оскарження, вбачає зі свого боку непереборними, оскільки ці обставини створювались недостовірними ухвалами суддів, що і було підтверджено ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року у порядку повернення йому судового збору за його заявою від 21 жовтня 2025 року.
Також звертає увагу на те, що вищенаведені ухвали Верховного Суду у складі суддів Касаційного цивільного суду почергово оскаржувались ним у Вищій раді правосуддя, що призвело до неодноразового призначення декількох складів суду та відповідно, до затягування процесуального терміну на касаційне оскарження, яке не залежало від нього, а тому з його боку було непереборним.
Тому, одразу після повернення йому судового збору знову звернувся з касаційною скаргою до Касаційного цивільного суду, на яку було винесено ухвалу Верховного Суду від 03 грудня 2025 року.
Беручи до уваги правові обґрунтування пункту 6 та висновки, зазначені в пункті 10 ухвали Верховного Суду від 03 грудня 2025 року, виправив обставини, які стали причиною повернення йому касаційної скарги від 24 листопада 2025 року та на підставі уточненої касаційної скарги від 08 грудня 2025 року просить суд відновити його право на звернення до касаційного суду і відкрити касаційне провадження у справі № 761/39546/24.
Зважає на те, що відповідно до вимог пункту 21 ухвали Верховного Суду від 18 листопада 2025 року на рахунок Касаційного цивільного суду 28 листопада 2025 року ним було сплачено судовий збір у розмірі 24 224 грн, просить йому не повертати, як це передбачено пунктом 2) частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а зарахувати сплачений судовий збір у якості забезпечення на здійснення судочинства у порядку розгляду касаційної скарги від 08 грудня 2025 року, поданої до Касаційного цивільного суду через підсистему «Електронний суд-ЄСІТС».
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У частині третій статті 390 ЦПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме сплатити судовий збір, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), зазначити інших учасників справи і конкретизувати прохальну частину касаційної скарги і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи та зазначити усіх осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року повернуто, оскільки станом на 08 серпня 2025 року ухвала Верховного Суду від 15 липня 2025 року не виконана.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, зареєстровану 20 серпня 2025 року за вх. № 26141/0/220-25, повернуто заявнику. Клопотання ОСОБА_1 (зареєстроване 18 серпня 2025 року за вх. № 1527/1/215-25) повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року повернуто, оскільки у поданій касаційній скарзі використовувалися образливі висловлювання, які є недопустимими під час написання ділових документів, виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, відображають зневажливе ставлення до судової гілки влади, надає особисту характеристику суддям, оцінку їхній професійній діяльності, що неприпустимо при оформленні скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази поважності причин його пропуску, сплатити судовий збір, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), зазначити інших учасників справи і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи та зазначити усіх осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року повернуто, оскільки станом на 16 жовтня 2025 року ухвала Верховного Суду від 12 вересня 2025 року не виконана.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази поважності причин його пропуску, сплатити судовий збір, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), зазначити інших учасників справи і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи та зазначити усіх осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року визнано неподаними та повернуто, оскільки заявником недоліки касаційної скарги усунено частково.
Однак, вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтовує та не надає доказів того, що направлення касаційної скарги ОСОБА_1 до Верховного Суду повторно позбавило йогоможливості станом на 08 грудня 2025 року виконати ухвалу Верховного Суду від 15 липня 2025 року, від 12 вересня 2025 рокута 18 листопада 2025 року, якими залишено його касаційні скарги залишено без руху.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій вказати поважність причин пропуску строку та надати належні докази (документи), які підтверджуватимуть поважність причин пропуску строку.
На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, у порушення пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено її клопотання (прохальну частину касаційної скарги) з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
ОСОБА_1 необхідно конкретизувати прохальну частину касаційної скарги та викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статі 409 ЦПК України.
Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати уточнену редакцію касаційної скарги та її копії разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, зокрема, і для вищевказаної особиабо надати докази відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар