18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 554/8671/25
провадження № 61-15320ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 11 липня 2025 року, ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтава від 04 вересня 2025 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей,
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_1 , відповідно до якого просила стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати, пов'язані з хворобою, медичним діагностуванням та лікуванням сина ОСОБА_3 у розмірі 20 654 грн, а також додаткові витрати, пов'язані з навчанням дітей, сина ОСОБА_3 та доньки
ОСОБА_3 у розмірі 7 749 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтава від 13 червня 2025 року відкрито провадження у справі. Вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
09 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції зустрічний позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, відповідно до якого просив зупинити виконання рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 27 травня 2025 року, а також від 09 січня 2024 року «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Також просив суд визначити участь ОСОБА_1 у виховання та спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 систематичними побаченнями, сумісними заняттями та проживанням згідно запропонованого порядку (графіку).
Також 09 липня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив на період розгляду судом його зустрічного позову про усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми визначити участь ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з його дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 систематичними побаченнями, сумісними заняттями та проживанням згідно до запропонованого ним тимчасового порядку (графіку).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 11 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 24 вересня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 вересня
2025 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року, відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми. Роз'яснено ОСОБА_1 право звернутися із цим позовом у загальному порядку. Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто ОСОБА_1
06 грудня 2025 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави
від 11 липня 2025 року, ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтава від 04 вересня 2025 року, постанову Полтавського апеляційного суду
від 24 вересня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 19 листопада 2025 року у справі № 554/8671/25.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Щодо оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Полтави
від 11 липня 2025 року про відмову у забезпеченні позову та постанови Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, визначене пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, за змістом якого учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином ухвала суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України) та постанова апеляційного суду, якою така ухвала залишена без змін, не підлягають касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зауважила, що з огляду на відсутність у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України), неможливим є як касаційне оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін. Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.
Про відсутність підстав для відступлення від вказаних висновків Велика Палата Верховного Суду вказала у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20.
З поданої касаційної скарги вбачається, що заявник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанову апеляційного суду, якою така ухвала була залишена без змін.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу, в цій частині, подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Щодо оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Полтава
від 04 вересня 2025 року про відмову у прийнятті зустрічного позову та постанови Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року
Заявник вважає помилковим висновок судів про повернення зустрічного позову, оскільки первісні й зустрічні позовні вимоги між собою пов'язані, виникають із сімейних відносин, стосуються участі у вихованні та навчанні малолітніх дітей і їх спільний розгляд є доцільним. Вказує, що задоволення зустрічного позову, а саме встановлення графіку побачень та спілкування батька з дітьми не менше 110-120 днів на календарний рік автоматично зменшить витрати матері на дітей, оскільки в той час, коли діти будуть перебувати з батьком, їх життєві потреби не будуть забезпечуватись матір'ю.
Відповідно до частини другої статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність з первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19) вказано, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).
Подаючи первісний позов ОСОБА_2 стверджувала, що нею понесені додаткові витрати на дітей, половину з яких, в загальній сумі 28 403 грн, вона просила стягнути з відповідача.
Водночас предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми та встановлення відповідного графіку їх спілкування і побачень.
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вказав, що вимоги за первісним та зустрічним позовами є різними як за предметом, так і способом захисту прав, які сторони вважають порушеними. При цьому задоволення одного із позовів не виключає задоволення іншого, а їх спільний розгляд призведе до ускладнення справи.
Повернення зустрічного позову не призвело до порушення права
ОСОБА_1 на доступ до суду, оскільки таке повернення не перешкоджає зверненню до суду з позовом на загальних підставах.
Щодо первісного позову, то за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, Шевченківським районним судом м. Полтави 25 листопада 2025 року ухвалене рішення про задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей.
У разі незгоди із цим рішенням суду відповідач має право оскаржити його в апеляційному порядку.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень про відмову у прийнятті зустрічного позов, вбачається, що скарга в цій частині є необґрунтованою, правильне застосування судами норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження в цій частині.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду
м. Полтави від 11 липня 2025 року, ухвалу Шевченківського районного суду
м. Полтава від 04 вересня 2025 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 554/8671/25.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню непідлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников