18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 679/570/25
провадження № 61-15236ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянувши касаційну скаргупредставниці ОСОБА_1 - адвокатки Котюк Тетяни Анатоліївни, на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утриманні дитини,-
Обставини справи
1. У квітні 2025 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду з цим позовом, вказував, що з 07 серпня 2004 року вони з ОСОБА_1 перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області
від 18 травня 2012 року. У шлюбі в них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 червня
2012 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки в розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 травня
2012 року і до її повноліття.
З 06 жовтня 2022 року донька ОСОБА_3 пішла від матері та стала проживати з позивачем і знаходиться на його утриманні. Отже, на цей час відсутні законні підстави для продовження стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання доньки, яка проживає саме з позивачем та перебуває на його утриманні.
У той же час, до 01 травня 2025 року відповідачка повертала отримані аліменти, перераховуючи їх на картку доньки, а в подальшому припинила повертати аліменти.
Тому з врахуванням цих обставин ОСОБА_2 просив припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки, звільнити його від сплати аліментів з 01 травня 2025 року. Також просив стягнути аліменти з відповідачки у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) відповідачки, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду.
2. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.
Припинено з 01 травня 2025 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , що стягуються на підставі рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області № 2/2211/435/2012 від 06 червня 2012 року.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/7 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
3. Оскаржуючи таке рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького апеляційного суду.
4. Постановою від 28 жовтня 2025 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2025 року - без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
5. 29 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 , у інтересах якої діє представниця - адвокатка Котюк Т. А., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позові.
6. Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилалася на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо того, що тимчасове перебування дитини з одним з батьків не може бути підставою для припинення аліментів, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/18561/16-ц. Також судами не враховано висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21.
7. ОСОБА_1 зазначала, що судами попередніх інстанцій не враховано думку дитини, не допитано психолога доньки та не надано оцінки обставинам справи у сукупності з іншими доказами.
Позиція Верховного Суду
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
9. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
11. Оскільки у цій справі предметом позову є вимоги про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів, то відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України є вимогами в малозначній справі.
12. Відтак, справа є малозначною, а оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
13. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України.
14. Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
15. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України.
16. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
17. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
18. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
19. Відмова у відкритті касаційного провадження у справі, яка не підлягає касаційному оскарженню, відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
20. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
21. З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі.
22. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19,
пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - адвокатки Котюк Тетяни Анатоліївни, на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утриманні дитини.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара