17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 676/5900/24
провадження № 61-9359св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Швець О. Д. від 02 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 03 червня 2025 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. 03 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту утримання дітей, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Свої вимоги заявник мотивував тим, що 19 липня 2024 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про оформлення на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У задоволенні його заяви було відмовлено з посиланням на те, що до заяви не було долучено копій документів, які підтверджують перебування дітей від попереднього шлюбу на його утриманні.
3. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд встановити факт перебування на його утриманні доньок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 для оформлення на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» довідки про відстрочку від призову на військову службу.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
4. Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту утримання дітей залишено без розгляду.
5. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява ОСОБА_1 не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків в утриманні дітей. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків утримання дитини, питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків, водночас може вирішуватись у межах спору про право між батьками дітей за загальним правилом у позовному провадженні.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року залишено без змін.
7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що подана заява про встановлення факту, який має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні/утриманні дітей. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків утримання дитини, питання, ініційоване ОСОБА_1 у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
Узагальнені доводи касаційної скаргита її рух у суді касаційної інстанції
8. 18 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року, справу направити до суду першої інстанції для розгляду заяви по суті.
9. Підставою касаційного оскарженняухвали Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду про застосування норм процесуального права.
10. Згідно з доводами касаційної скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що заявник просив встановити факт одноосібного утримання його дочок. Таких вимог він не порушував, а тому суд дійшов неправильного висновку про залишення його заяви без розгляду, не розглянувши її по суті.
11. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що місцевий суд, обґрунтовуючи наявність спору про право, дійшов неправильного висновку про те, що він фактично просить надати оцінку доказам на підтвердження ухилення матері дітей від їх утримання, оскільки таких доводів його заява не містить. ОСОБА_1 посилається на відсутність спору за його вимогами, а встановлення факту утримання дітей йому потрібно для оформлення довідки про відстрочу від призову на військову службу під час мобілізації.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 676/5900/24.
13. Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2025 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі
з 22 вересня 2007 року, який розірвано рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 26 січня 2022 року у справі № 676/761/22.
15. В шлюбі у них народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_6 .
16. Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 березня 2024 року у справі № 676/2248/22 визначено місце проживання дітей разом з матір'ю ОСОБА_2 .
17. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2024 року рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 березня 2024 року в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_1 про визначення способів участі батька у вихованні дітей скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
18. Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : протягом трьох місяців з часу набрання законної сили рішенням суду у першу та третю п'ятницю місяця з 15-00 год до 17-00 год побачення батька з дітьми проводити за участю фахівця Кам'янець-Подільського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у визначеному цим фахівцем місці з урахуванням стану здоров'я дітей, зайнятості у позашкільних навчальних закладах та за попереднім погодженням з матір'ю дітей ОСОБА_2 ; в подальшому після спливу трьох місяців у першу суботу та третю неділю місяця з 12-00 год до 17-00 год побачення батька з дітьми проводити у громадських місцях, дитячих розважальних закладах з урахуванням стану здоров'я дітей, зайнятості у позашкільних навчальних закладах за згодою дітей і за попереднім погодженням з матір'ю ОСОБА_2 .
19. Судовим наказом Кам'янець-Подільського міськрайонного суду
від 21 січня 2022 року у справі № 676/7654/21 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/2 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 30 грудня 2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Позиція Верховного Суду
20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення.
21. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
22. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
23. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
24. Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 просив встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей. Згідно з його доводами, встановлення цього факту потрібно йому для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення відповідної довідки на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
25. Залишаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту утримання дітей без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керуючись частиною шостою статті 294 ЦПК України, виходив з того, що заява ОСОБА_1 не підлягає судовому розгляду в порядку окремого провадження, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків в утриманні дітей. Встановлення факту одноосібного утримання доньок може мати негативні наслідки для матері дітей ОСОБА_2 .
26. З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій суд касаційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
27. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
28. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
29. У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
30. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
31. В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
32. Схожі критерії визначені у постановах Великої Палати Верховного Суду
в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження
№ 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження
№ 11-150апп23).
33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
34. Такі висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження
№ 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження
№ 14-573цс19).
35. З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.
36. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
37. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб, коли виникає спір про право.
38. Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
39. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
40. Враховуючи положення 121, 141, 150, 151, 157 СК України суди дійшли висновку про те, що подана заява про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох неповнолітніх дітей, місце проживання яких визначено з матір'ю, не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки встановлення такого факту впливає на права та інтереси матері дітей.
41. Однак з такими висновками погодитися у повному обсязі не можна виходячи з наступного.
42. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
43. Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
44. Вжитий у зазначеній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
45. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
46. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ.
47. За частиною першою статті 2 цього Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
48. Частинами першою, п'ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
49. Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ.
50. Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 23 Закону № 2232-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
51. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина перша статті 180 СК України).
52. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).
53. Судами встановлено, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 березня 2024 року у справі № 676/2248/22 визначено місце проживання дітей разом з матір'ю ОСОБА_2 , а постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2024 року визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні дітей.
54. Тобто між колишнім подружжям існував спір щодо участі у вихованні їхніх спільних дітей, визначення їх місця проживання, який вирішений судом.
55. Також судовим наказом Кам'янець-Подільського міськрайонного суду
від 21 січня 2022 року у справі № 676/7654/21 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей.
56. Тобто, між колишнім подружжям вирішено спори щодо участі у вихованні та утриманні їхніх спільних дітей, а заявник звернувся до суду із цією заявою у зв'язку із тим, що йому, як батьку трьох дітей, було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу.
57. За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з тих підстав, що ОСОБА_1 до заяви не було долучено копій документів, які підтверджують перебування дітей на його утриманні (протокол від 30 липня 2024 року № 71). Заявнику було роз'яснено, що рішення комісії може бути оскаржено у судовому порядку.
58. Спірні правовідносини виникли у зв'язку з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_8 , що виразились у відмові в оформленні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та ненаданні довідки про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ.
59. До органів військового управління віднесені: Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
60. Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
61. До повноважень районних ТЦК СП належить оформлення для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та перевірка підстав їх надання, ведення спеціального обліку військовозобов'язаних (пункт 11 Положення).
62. Отже, аналізуючи зміст спірних правовідносин слід дійти висновку, що між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_7 фактично виник публічно-правовий спір щодо відмови в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та видачі довідки про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, як батьку що має трьох дітей, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зокрема в окремому провадженні.
63. Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 жовтня 2024 року у справі №160/17962/23 (провадження № К/990/28282/24).
64. З урахуванням зазначеного висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту утримання дітей є неправильними з огляду на спірні правовідносини, які склалися між заявником та ІНФОРМАЦІЯ_7 з приводу прийняття органом військового управління рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (протокол від 30 липня 2024 року № 71).
65. Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
66. З урахуванням вказаного, суди попередніх інстанцій мали закрити провадження у справі, оскільки спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а спір щодо законності рішення ІНФОРМАЦІЯ_9 підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
67. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
68. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 414 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
69. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
70. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.
Керуючись статтями 255, 400, 402, 406, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року скасувати.
3. Провадження у справі № 676/5900/24 закрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович