18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 214/4507/15-ц
провадження № 61-15514ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»(далі - АТ «Укрексімбанк», банк) звернулося до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначено, що за кредитним договором № 5707С66 від 18 червня2007 року ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 34 490 швейцарських франків зі строком погашення 16 червня 2028 року. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за зазначеним кредитним договором, банком з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18 червня 2007 року укладено договори поруки № 5707Р76, № 5707Р75, за якими останні зобов'язалися перед позивачем солідарно з боржником відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору. ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконує, через що станом на 09 червня 2015 року наявна заборгованість у сумі
22258,84 швейцарських франків, проценти за кредитом у розмірі 679,11 швейцарських франків, 2534,64 грн пені за прострочення основного боргу, 1046,27 грн пені за прострочення процентів, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.
Відповідач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
АТ «Укрексімбанк» було заявлено клопотання про заміну відповідача ОСОБА_1 на його спадкоємців: ОСОБА_4 , 1972 року народження (дружина), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька), посилаючись на те, що останні постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
23 квітня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, якою відмовив АТ «Укрексімбанк» у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_5 , померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, послалися на відсутність доказів того, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1
09 грудня 2025 року АТ «Укрексімбанк»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд», в якій просить скасувати ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким заяву про залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_5 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (стаття 55 ЦПК України).
Процедура спадкування регулюється нормами чинного законодавства і має чітко визначений порядок. Вона охоплює підстави для набуття спадщини, умови, строки її прийняття, а також наслідки у випадку її неприйняття.
Відповідно до статей 1216-1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Здійснюється воно за заповітом або за законом.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (статті 1223, 1258 ЦК).
Відповідно до статті 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 1268 ЦК).
У відповідності до частин першої, другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК).
У разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК).
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника. Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, провадження № 14-37цс20, вказано, що «суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами».
За змістом положень статті 55 ЦПК України суд має вирішити питання процесуального правонаступництва під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Визначальним при вирішенні питання про залучення правонаступників до участі в справі є встановлення, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, та чи відомі особи, які прийняли спадщину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 760/9496/21 (провадження № 61-10690св22)).
Заміна будь-якого учасника справи судом не носить виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу, зокрема для своєчасного розгляду і вирішення справи з метою ефективного захисту оспорюваних прав сторони.
Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що докази прийняття ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_1 відсутні, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про заміну відповідача ОСОБА_1 на його спадкоємців.
У частині четвертій статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов