18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 461/5197/22
провадження № 61-15710ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від
02 липня 2025 року, ухвалу Галицького районного суду міста Львова від
04 серпня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року у справі за заявою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року у справі за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди,
У жовтні 2022 року Фермерське господарство Бурки В. В. (далі - ФГ
Бурки В. В.) звернулося до суду з позовом Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, у якій просило стягнути з Львівської обласної прокуратури на його користь кошти в сумі 100 000 000 грн, із яких: 97 000 000 грн на відшкодування майнової шкоди (не доодержаних доходів); 3 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті приниження честі, гідності, ділової репутації.
23 листопада 2022 року Галицький районний суд міста Львова постановив ухвалу, залишену без змін постановою Львівського апеляційного суд від
02 травня 2023 року, якою клопотання представника Львівської обласної прокуратури про закриття провадження у справі задовольнив. Провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Роз'яснив позивачу, що розгляд справи відноситься до юрисдикції господарського суду.
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ФГ Бурки В. В. до Львівської обласної прокуратури про відшкодування майнової та моральної шкоди не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатись в порядку господарського судочинства.
Верховний Суд постановою від 15 листопада 2023 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 травня 2023 року залишив без змін.
29 травня 2025 року ФГ Бурки В. В. звернулося до суду з заявою про перегляд ухвали Галицького районного суду міста Львова від 23 листопада 2022 року у справі №461/5197/22 за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви заявник покликався на те, що ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 23 листопада 2022 року провадження у справі
№ 461/5197/22 закрито, оскільки така підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Разом з тим, відповідно до листа Львівської обласної прокуратури від 22 травня 2025 року, жодних договорів (цивільно-правових угод) з ФГ Бурки В. В. Львівська обласна прокуратура не укладала, господарської діяльності з зазначеним суб'єктом підприємницької діяльності не здійснювала.
Обставини, зазначені в листі Львівської обласної прокуратури від 22 травня 2025 року, заявник вважав нововиявленими та такими, що спростовують висновки суду, викладені в ухвалі Галицького районного суду м. Львова від
23 листопада 2022 року.
02 липня 2025 року Галицький районний суд міста Львова постановив ухвалу, якою відмовив ФГ Бурки В. В. у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Галицького районного суду міста Львова від 23 листопада 2022 року у справі №461/5197/22.
14 липня 2025 року ФГ Бурки В. В. повторно звернулося до суду з заявою про перегляд ухвали Галицького районного суду міста Львова від 23 листопада 2022 року у справі №461/5197/22 за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви заявник покликався на те, що ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 23 листопада 2022 року провадження у справі було закрито з підстав, що така підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Разом з тим, згідно листа Львівської обласної прокуратури від 20 червня 2025 року, жодних договорів (цивільно-правових угод) з ФГ
Бурки В. В. Львівська обласна прокуратура не укладала, господарської діяльності з зазначеним суб'єктом підприємницької діяльності не здійснювала. Обставини, зазначені в листі Львівської обласної прокуратури від 20 червня 2025 року, вважав нововиявленими та такими, що спростовують висновки суду, викладені в ухвалі Галицького районного суду міста Львова від 23 листопада 2022 року про підвідомчість спору господарському суду.
04 серпня 2025 року Галицький районний суд міста Львова постановив ухвалу, якою відмовив ФГ Бурки В. В. у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Галицького районного суду міста Львова від 23 листопада 2022 року у справі №461/5197/22.
Львівський апеляційний суд постановою від 12 грудня 2025 року ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 02 липня 2025 року та ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 04 серпня 2025 року залишив без змін.
14 грудня 2025 року ФГ Бурки В. В. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд», у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 02 липня 2025 року, ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 04 серпня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року та передати справу для нового розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з'ясуванні судом обставин у справі.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 320/8219/15-ц (провадження № 61-14068ск21), від 14 вересня 2021 року у справі № 200/15603/15-ц (провадження № 61-14168ск21), від
14 лютого 2022 року у справі № 500/3720/14 (провадження № 61-19398ск21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначила, що нововиявлені обставини треба підтверджувати фактичними даними (доказами), щов установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Встановивши, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не спростовують факти, покладені в основу судового рішення і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, та у розумінні статті 423 ЦПК України такими не являються, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень вбачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржених судових рішень, тому у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
У касаційній скарзі міститься клопотання про внесення Верховним Судом
до Конституційного Суду України подання щодо:
тлумачення статей 8, 55, 124 Конституції України, а саме про те, чи зобов'язані суди на підставі вимог статей 8, 55, 124 Конституції України розглянути по суті заяву про перегляд ухвали про відмову у відкритті провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами;
конституційності постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами».
Відповідно до частини шостої статті 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій. Уніфікація процесуальних норм забезпечується Верховним Судом, зокрема, шляхом формування висновків щодо застосування відповідних норм права.
Верховний Суд не встановив підстав, визначених частиною шостою статті 10 ЦПК України, для внесення подання до Конституційного Суду України щодо тлумачення положень статей 8, 55, 124 Конституції України, тому відповідне клопотання задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також не вбачає підстав для внесення Верховним Судом конституційного подання щодо конституційності постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», оскільки Законом України «Про Конституційний Суд України» визначено, що конституційне подання може бути подано відносно визнання акта (його окремих положень) неконституційним; офіційного тлумачення Конституції України.
Актами, які можуть бути предметом розгляду щодо відповідності Конституції України, є: закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до вказаного переліку не віднесені, а тому не є тими актами, щодо яких можливо звернутися з конституційним поданням.
Керуючись статтею394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича у задоволенні клопотання про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення статей 8, 55, 124 Конституції України та конституційності постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами».
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 02 липня 2025 року, ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 04 серпня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року у справі за заявою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд ухвали Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року у справі за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди за нововиявленими обставинами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов