19 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6827/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд"
на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 167 837,51 грн,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" (далі - ТОВ "ІБК "Центробуд", позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 167 837,51 грн, з яких: 150 137,51 грн - матеріальна шкода; 4 700,00 грн - витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди; 13 000,00 грн - витрати за надання послуг з проведення транспортно-товарознавчої експертизи.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу позивача було завдано шкоди в розмірі 150 137,51 грн, а також ТОВ "ІБК "Центробуд" понесло витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу в розмірі 4 700,00 грн, та витрати з проведення транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 13 000,00 грн.
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.06.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 22.10.2025, в задоволенні позову відмовив.
4. Суди виходили, зокрема, з того, що позивач документально не довів причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженнями, отриманими під час дорожньо-транспортної пригоди та розміром завданого матеріального збитку.
5. ТОВ "ІБК "Центробуд" через підсистему "Електронний Суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
7. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
8. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
9. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
10. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятистам розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. У частині п'ятій статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
12. Згідно із частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
13. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 910/6827/25) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028 грн.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
15. Предметом позову у цій справі є стягнення 167 837,51 грн. Зазначена сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (302 800,00 грн).
16. Колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути оскаржені в касаційному порядку лише у визначених цим пунктом випадках.
17. Позивач, прагнучи домогтися перегляду Верховним Судом судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мав би довести наявність виключних випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
18. Водночас у поданій касаційній скарзі ТОВ "ІБК "Центробуд" жодним чином не обґрунтовує наявність випадків, передбачених підпунктами "а" - "г" пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
19. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.
20. Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
21. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути переглянуті у касаційному порядку.
22. Позивач, прагнучи домогтися перегляду Верховним Судом судового рішення у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мав би довести наявність виключних випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, проте наведеного не довів, а касаційна скарга зводиться до незгоди відповідача із результатом розгляду справи.
23. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень, адже скаржник не довів наявність виключних випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути предметом перегляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
24. Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також застосування низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
25. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
26. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ІБК "Центробуд" на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/6827/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова