17 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10898/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України та Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 (колегія суддів: Тищенко О. В. - головуючий, Гончаров С. А., Сибіга О. М.)
за позовом Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київська обласна державна адміністрація (Київська обласна військова адміністрація)
про визнання протиправними та скасування наказів
за участю:
позивача: Романюк І. М. (адвокат)
відповідача: Субота О. В. (самопредставництво)
третьої особи, на стороні позивача: Теплюк Г. М.
третьої особи, на стороні відповідача: Новицька А. О. (самопредставництво)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області (далі - Рада) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Мінюста від 01.01.2024 № 3/5 ?Про задоволення скарги Київської обласної військової адміністрації від 09.10.2023 № 9346/01/31.02.01/2023?;
- визнати протиправним та скасувати наказ Мінюста від 01.01.2024 № 4/5 ?Про задоволення скарги Київської обласної військової адміністрації від 09.10.2023 № 10168/01/31.02.01/2023?.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані накази є незаконними, оскільки прийняті на порушення вимог законодавства, якими порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 (суддя Ягічева Н. І.), у задоволенні позову відмовлено.
2.2 Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів тих обставин з якими пов'язував свої вимоги, оскільки спірні накази прийняті без порушення вимог чинного законодавства, що виключає правові підстави для їх скасування.
2.3 Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025, вказане рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено повністю.
2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки задоволення оспорюваними наказами відповідних скарг становить втручання в право на мирне володіння Радою майном комунальної власності (земельними ділянками) в особі відповідної територіальної громади. При цьому апеляційний суд констатував, що позивачем обрано належні та ефективні способи захисту порушених прав у спірних правовідносинах.
3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Мінюст просить скасувати вказану постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги Мінюст посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник на обґрунтування касаційної скарги з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначив про те, що:
- апеляційний суд неправильно застосував приписи статті 45 ГПК України щодо визначення належного складу відповідачів у даній справі без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/15770/21;
- суд апеляційної інстанції застосував приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/4706/15 (911/1626/21), від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 08.05.2024 у справі № 910/13905/21.
Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 24 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ та частини першої статті 117 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах.
3.3. У касаційній скарзі Київська обласна державна адміністрація (Київська обласна військова адміністрація) (далі - Адміністрація) просить скасувати наведену постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.4. На обґрунтування касаційної скарги Адміністрація посилалася на те, що оскаржувані постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник вказує, що:
- апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування статті 45 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 17.04.2024 у справі № 910/15770/21;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 117 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах;
- оскаржувана постанова апеляційного суду безпосередньо впливає на права та законні інтереси Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс", що не були залучені до участі у справі.
3.5. Рада у відзивах на касаційні скарги просить закрити касаційне провадження за цими скаргами на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що рішенням Ради від 16.12.2022 №/4333 "Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки" вирішено зареєструвати у Державному реєстрі речових прав право комунальної власності за Радою на земельні ділянки згідно Додатків № 1, № 2 до даного рішення. Уповноважити Іванківську селищну голову Свириденко Т. Д. від імені Ради в установленому порядку відповідно до законодавства провести державну реєстрацію права комунальної власності на сформовані земельні ділянки до пункту 1 даного рішення.
4.2. Згідно вказаного рішення було здійснено реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки на території Іванківської територіальної громади Вишгородського району Київської області з метою забезпечення ефективного використання земель. До переліку земельних ділянок перелічених у додатках до вказаного рішення входили і земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222080700:03:015:0026, 3222080700:01:005:0101, 3222080700:01:008:0002, 3222080700:01:008:0003.
4.3. На підставі зазначеного рішення, приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галиною Михайлівною (далі - Нотаріус) прийняті рішення від 16.03.2023 № 66813708, № 66811812, № 66812475 про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки в особі органу місцевого самоврядування Ради.
4.4. Також встановлено, що не погоджуючись з вказаним рішенням приватного нотаріуса, Адміністрацією подано скаргу від 19.09.2023 № 9346/01/31.02.01/2023 до центральної колегії Мінюста з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції.
4.5. Згідно з висновком центральної колегії Мінюста з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції вирішено визнати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювати виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Мінюстом рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, а скаргу задовольнити.
4.6. На підставі цього висновку, 01.01.2024 Мінюстом прийнято наказ № 4/5, яким задоволено скаргу Адміністрації від 19.09.2023 № 9346/01/31.02.01/2023 та визнано прийнятими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення Нотаріуса від 16.03.2023 № 66813708, № 66812639, № 66811812, № 66812475.
4.7. Рішенням Ради від 18.01.2023 №ІІІ-41/4361 "Про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки" вирішено зареєструвати у Державному реєстрі речових прав право комунальної власності за Радою на земельні ділянки згідно Додатків № 1, № 2 до даного рішення. Уповноважити Іванківську селищну голову Свириденко Т.Д. від імені Ради в установленому порядку відповідно до законодавства провести державну реєстрацію права комунальної власності на сформовані земельні ділянки до пункту 1 даного рішення.
4.8. Згідно вказаного рішення було здійснено реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки на території Іванківської територіальної громади Вишгородського району Київської області з метою забезпечення ефективного використання земель.
4.9. На підставі наведеного рішення Ради, Нотаріусом прийняті рішення від 15.03.2023 за № 66788988, № 66785731, № 66785444, № 66786427, № 66785294, № 66785579, № 66786536, № 66788079, № 66787640, № 66784539, № 66784916, № 66786170, № 66786309, № 66786004, від 16.03.2023 № 66809171, № 66810664, № 66813092, № 66813352, № 66812789, № 66813246, № 66813608, № 66813462, № 66811512, від 21.03.2023 № 66866891, № 66862410, № 66867022, № 66866726, № 66866249, № 66865912, № 66866432, № 66863779, № 66866585, від 22.03.2023 № 66880331, № 66881164, № 66881265, № 66881380, № 66881507, № 66881041, № 66880920 про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки в особі органу місцевого самоврядування Ради.
4.10. Не погоджуючись з вказаним рішенням Нотаріуса, Адміністрацією подано скаргу від 19.09.2023 № 9346/01/31.02.01/2023 до центральної колегії Мінюста з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції.
4.11. Згідно висновку центральної колегії Мінюста з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції вирішено визнати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав прийнятим з порушенням Закону та анулювати виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, а скаргу задовольнити.
4.12. Наказом Мінюста від 01.01.2024 № 3/5 задоволено скаргу Адміністрації від 19.09.2023 № 9346/01/31.02.01/2023 та визнано прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення Нотаріуса від 15.03.2023 №№ 66788988, 66785731, 66785444, 66786427, 66785294, 66785579, 66786536, 66788079, 66787640, 66784539, 66784916, 66786170, 66786309, 66786004, від 16.03.2023 №№ 66809171, 66810664, 66813092, 66813352, 66812789, 66813246, 66813608, 66813462, 66811512, від 21.03.2023 №№ 66866891, 66862410, 66867022, 66866726, 66866249, 66865912, 66866432, 66863779, 66866585, від 22.03.2023 №№ 66880331, 66881164, 66881265, 66881380, 66881507, 66881041, 66880920.
4.13. У зв'язку з прийнятими наказами, реєстрація земельних ділянок у комунальну власність в особі органу місцевого самоврядування Ради була скасована.
4.14. Також встановлено, що Адміністрація вказувала, що вона є власником цим земельних ділянок лісогосподарського призначення, а рішення Ради є протиправними, оскільки земельні ділянки лісогосподарського призначення є державною власністю, та не можуть бути передані у комунальну власність в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX, окрім як за її рішенням, яких вона щодо поділу земельних ділянок та передачі їх у комунальну власність не приймала.
4.15. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, що викладені у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.16. Колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, на яку посилаються заявники касаційних скарг, де переглядалась постанова апеляційного суду, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Герман-Агро" та ТОВ "Еконива" до Мінюсту про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту від 15.10.2021 № 3707/5 "Про задоволення скарги"; зобов'язання відповідача вчинити дії.
4.17. Підставою для передачі справи № 910/2546/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду була наявність різної практики Великої Палати стосовно складу відповідачів і способів захисту прав у справах про оскарження наказів Мінюсту за скаргами на реєстраційні дії державних реєстраторів.
4.18. Як зазначено колегією суддів у cправі № 911/341/22 (постанова від 05.11.2025), у справі № 910/2546/22, вирішуючи питання щодо складу сторін спору та визначення відповідачів у цій категорії справ (за вимогою про скасування наказу Мінюсту), Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від власних висновків, викладених у постанові від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, про те, що: спір про скасування наказу Мінюсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстроване аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі. Участь Мін'юсту та державного реєстратора як співвідповідачів (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
4.19. Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідачем у такій категорії справ має бути особа, за скаргою якої Мінюст скасував рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно позивача, адже у цьому випадку існує спір саме між скаржником і позивачем, оскільки скаржник, звертаючись зі скаргою, тим самим оспорює наявність у позивача відповідного права.
4.20. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду виснувала, що Мінюст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права (пункт 9.27 постанови від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
4.21. Оцінюючи належність способу захисту у цій категорії справ, Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.48 постанови від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 зауважила, що за змістом абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.
4.22. Крім того, чинний абзац третій частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін'юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Мін'юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
4.23. Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.
4.24. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголосила, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.
4.25. У справі, що переглядається, Рада оспорює накази Мінюсту, зокрема, через те, що вона правомірно набула право власності на спірні земельні ділянки, в той час як Адміністрація, яка вважає себе власником цієї землі в силу вимог законодавства.
4.26. За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі. Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
4.27. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).
4.28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2).
4.29. Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, пункті 37 постанови від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
4.30. Таким чином, відповідачем у цій справі за вимогами Ради, спрямованими на її володіння земельними ділянками, є Адміністрація, право власності якої оспорюється, а не лише сам Мінюст.
4.31. Необхідність залучення Адміністрації як відповідача за вимогами про скасування наказів Мінюсту відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
4.32. Водночас у справі, що переглядається, Рада правом залучити Адміністрацію співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористалася та послідовно наполягала на необхідності задоволення позовних вимог самим лише Мінюстом. Отже, помилково визначений склад сторін у цій справі є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
4.33. Відтак у задоволенні таких вимог суду першої інстанції належало відмовити з підстав помилковості визначення Радою складу сторін у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, чого зроблено судами не було.
4.34. За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті це судове рішення залишити без змін.
4.35. Таким чином, доводи Мінюста та Адміністрації, які викладені у касаційних скаргах знайшли своє часткове підтвердження, що є підставою для часткового задоволення касаційних скарг.
4.36. З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Верховний Суд не дає оцінки іншим доводам касаційних скарг (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 105 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22).
4.37. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
4.38. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
4.39. Отже, оскаржену у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення місцевого господарського суду належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 311, 315, 317 ГПК України,
Касаційні скарги Міністерства юстиції України та Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 у справі № 910/10898/24 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов