Дата документу 30.10.2025
Справа № 0814/13458/2012
Провадження № 4-с/334/26/25
30 жовтня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі скаргу ОСОБА_1 на рішення посадової особи державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити певні дії, особа, рішення якої оскаржується: в.о. начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яна, стягувач: Акціонерне товариство «МетаБанк», -
01 вересня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Овсієнко Алла Вікторівна, зі скаргою, відповідно до якої просила зобов'язати посадових осіб Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №45985315, виданої 03.06.2015 року державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ Рясною А.С.
В обґрунтування скарги зазначила, що 25.10.2007 року між AT «МетаБанк» та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № 6215005944586А, відповідно до умов якого позичальниця отримала кредит у сумі 175124,00 доларів США, зі сплатою 10% річних та маржинальної надбавки за ставкою 1,44% річних, з кінцевим терміном погашення - 25.10.2012 року. На підставі п.3.2 кредитного договору відсоткову ставку з 30.11.2008 року, було збільшено до 13% річних.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконала, рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18.12.2013 року у справі №0814/13458/2012, позовні вимоги AT «МетаБанк» були задоволені повністю, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь AT «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1192902,25 гривень, а також понесені судові витрати на оплату судового збору - 1708,50 гривень та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250,00 гривень.
19.05.2014 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1192902,25 гривень.
Стягувачем по виконавчому провадженню - AT «МетаБанк» неодноразово пред'являвся виконавчий документ на примусове виконання до Орджонікідзевського ВДВС у м. Запоріжжя (назву змінено на Лівобережний відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Так, 16.01.2015 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №45985315.
03.06.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника.
08.12.2015 року державним виконавцем на підставі пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану.
16.01.2016 року вищезазначений виконавчий документ повторно надійшов до відділу державної виконавчої служби на примусове виконання.
03.02.2016 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 49822253.
29.07.2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
29.07.2022 року державним виконавцем на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану.
05.02.2016 року вищезазначений виконавчий документ повторно надійшов до відділу державної виконавчої служби.
08.02.2016 державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 50071539.
22.02.2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
З 18.04.2023 року вищезазначене виконавче провадження знаходилось на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А., виконавче провадження №71600677.
23.07.2025 року зазначене виконавче провадження було закінчене на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - повне фактичне виконання рішення.
Також, скаржником - ОСОБА_1 була сплачена в повному обсязі основна винагорода приватного виконавця.
Однак, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на все нерухоме майно Закарлюки Наталі Вікторівни був накладений арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, номер 45985315, виданої 03.06.2015 року державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ Рясною А.С.
Згідно повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. нормами чинного законодавства України не передбачено зняття виконавцем, що закінчує виконавче провадження, арештів, що були накладені в рамках інших виконавчих проваджень іншими виконавцями (державними чи приватними), навіть тих арештів, що були накладені при попередньому пред'явлені того самого виконавчого документа, що був виконаний.
01.08.2025 року представник ОСОБА_1 звернулась до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття наявних арештів з майна ОСОБА_1 на підставі повного фактичного виконання рішення суду.
26.08.2025 року представником ОСОБА_1 була отримана відповідь за підписом в.о. начальника відділу Гринь Яни, якою було відмовлено в знятті арештів з майна (коштів) ОСОБА_1 .
Відповідь була аргументована тим, що на підставі частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відсутні підстави для зняття арешту з майна (коштів) ОСОБА_1 , навіть у разі повного фактичного виконання нею своїх зобов'язань.
На підставі частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» відновлення виконавчого провадження можливе лише, якщо постанова про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Скаржник вважає, що дії посадових осіб Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є протиправними, і відповідно підставою скарги є зобов'язання органу державної виконавчої служби здійснити відповідні дії щодо зняття арешт з майна
04.09.2025 року ухвалою судді відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 та призначений судовий розгляд.
22.10.2025 року представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненко А.П. подав до суду заперечення на скаргу, відповідно до яких, просив відмовити у повному обсязі у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
На обґрунтування зазначив, що відповідно до перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження, а також в розділі АСВП «Спецрозділ» на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №45985315 з виконання виконавчого листа №0814/13458/2012 від 19.05.2014 року, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «МетаБанк» заборгованості у розмірі 1192902,25 гривень.
16.01.2015 державним виконавцем було відкрито вищезазначене виконавче провадження. 03.06.2015 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника.
08.12.2015 державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
16.01.2016 вищезазначений виконавчий документ надійшов на виконання до відділу повторно.
03.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкритті виконавчого провадження № 49822253. 29.07.2022 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
29.07.2022 державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
05.02.2016 на адресу відділу надійшов вищезазначений виконавчий документ (дублікат).
08.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50071539.
22.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно виконавчий документ на виконання до відділу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до вищезазначеного у державного виконавця відсутні підстави для скасування постанов про закінчення(повернення виконавчого документу стягувачу).
Частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини а саме:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, виходячи з вищезазначеного у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Овсієнко А.В. в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд скарги без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився.
Представник стягувача AT «МетаБанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 3 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчих листів, виданих судом.
Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Тобто гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних чи приватних виконавців.
Згідно з частиною 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином при розгляді скарги на дії/бездіяльність державних (або приватних) виконавців суд перевіряє лише, чи діяв державний (або приватний) виконавець в межах своїх повноважень, чи відповідали його рішення та дії вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що 18.12.2013 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №0814/13458/2012 задоволено позовні вимоги AT «МетаБанк» до ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь AT «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1192902,25 гривень, а також понесені судові витрати на оплату судового збору - 1708,50 гривень та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250,00 гривень.
19.05.2014 року на виконання рішення, Ленінським районним судом м. Запоріжжя стягувач отримав виконавчий лист №0814/13458/2012 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь AT «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1192902,25 гривень, та понесені судові витрати на оплату судового збору - 1708,50 гривень, інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250,00 гривень.
.З інформації, наданої представником Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельяненко А.П. вбачається, що відповідно до перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження, а також в розділі АСВП «Спецрозділ» на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №45985315 з виконання виконавчого листа №0814/13458/2012 від 19.05.2014 року, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «МетаБанк» заборгованості у розмірі 1192902,25 гривень.
16.01.2015 державним виконавцем було відкрито вищезазначене виконавче провадження. 03.06.2015 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника.
08.12.2015 державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
16.01.2016 вищезазначений виконавчий документ надійшов на виконання до відділу повторно.
03.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкритті виконавчого провадження № 49822253. 29.07.2022 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
29.07.2022 державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
05.02.2016 на адресу відділу надійшов вищезазначений виконавчий документ (дублікат).
08.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50071539.
22.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Повторно виконавчий документ на виконання до відділу не надходив.
З 18.04.2023 року вищезазначене виконавче провадження знаходилось на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А., виконавче провадження №71600677.
23.07.2025 року зазначене виконавче провадження було закінчене на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - повне фактичне виконання рішення. Боржником ОСОБА_1 також була сплачена в повному обсязі основна винагорода приватного виконавця.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на все нерухоме майно ОСОБА_1 був накладений арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, номер 45985315, виданої 03.06.2015 року державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ Рясною А.С.
Згідно повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. нормами чинного законодавства України не передбачено зняття виконавцем, що закінчує виконавче провадження, арештів, що були накладені в рамках інших виконавчих проваджень іншими виконавцями (державними чи приватними), навіть тих арештів, що були накладені при попередньому пред'явлені того самого виконавчого документа, що був виконаний.
01.08.2025 року представник ОСОБА_1 звернулась до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття наявних арештів з майна ОСОБА_2 на підставі повного фактичного виконання рішення суду.
26.08.2025 року представником ОСОБА_1 була отримана відповідь за підписом в.о. начальника відділу Гринь Яни, якою було відмовлено в знятті арештів з майна (коштів) ОСОБА_1 .
Суд враховує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до абз. 5 п. 16 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувану, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувану наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувану (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).
Закарлюкою Н.В. була повністю погашена винагорода приватного виконавця, про що є посилання у постанові про закінчення виконавчого провадження №71600677 від 23.07.2025 року. Витрати виконавчого провадження ОСОБА_1 не сплачувались, але заперечень проти цієї сплати також не було.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Таким чином, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин право реалізаційної та право застосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
У даній правовій ситуації відмова в знятті арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 у завершеному виконавчому провадженні унеможливлює у подальшому здійснення належного захисту майнових прав скаржниці щодо зняття арешту з його майна та реалізації права власності.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61 -18160св19), від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22).
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статтею 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу: у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись статтями: 260, 353, 447-451 ЦПК України, -
Скаргу ОСОБА_1 на рішення посадової особи в.о. начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яни - задовольнити.
Визнати рішення в.о. начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яни щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, номер 45985315, виданої 03.06.2015 року Державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ Рясною А.С. - неправомірними.
Зобов'язати посадових осіб Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, номер 45985315, виданої 03.06.2015 року Державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ Рясною А.С.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії повного тексту ухвали.
Суддя Ісаков Д.О.