18 грудня 2025 року
м. Київ
Cправа № 922/1909/23 (922/4494/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
представники учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" - Тетеря С. І., Кравець О. І.;
ліквідатор ФГ "Бурейчак" - арбітражний керуючий Саутенко С. О.;
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" - Крайз О. І., Чоломбитько Ю. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (вх. № 4565/2024)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024
у складі колегії суддів: Россолова В. В. - головуючий, Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.
та на рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024
у складі судді Аюпової Р. М.
у справі № 922/1909/23 (922/4494/23)
за позовом Фермерського господарства "Бурейчак" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Саутенка С. О.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт"; 2) Agromino A/S
про стягнення коштів у розмірі 13 807 248 грн,
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. Ліквідатор ФГ "Бурейчак" - арбітражний керуючий Саутенко С. О. у межах справи про банкрутство звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" (далі - ТОВ "Вовчанський КХП") 13 807 248,00 грн збитків.
2. На обґрунтування позову зазначено, що ліквідатору ФГ "Бурейчак" стало відомо, що у відповідача зберігалося належне боржнику майно - зерно пшениці 4 класу у обсязі 2 380,560 тонн. Однак у квітні 2023 року відповідач незаконно відчужив його на користь третіх осіб, у зв'язку з чим позивач як поклажодавець на підставі статті 951 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заявив вимогу про відшкодування ринкової вартості спірного майна.
3. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на те, що, на його думку, позивачем не доведено правових підстав для стягнення з відповідача заявленої ним суми збитків. Відповідач заперечував факт прийняття на зберігання від ФГ "Бурейчак" зерна. Крім того, відповідач вважав, що якщо зерно і було передано на зберігання, то його класність не відповідає 4 класу, як про те зазначає позивач та при проведені експертного дослідження позивача не було враховано базис поставки при реалізації зерна пшениці та той факт, що якість зерна за період перебування у відповідача знизилась з 4 класу до некласного, а тому розмір збитків за зерно 4 класу, повинен складати 6 137 820 грн.
Обставини справи
4. У провадженні Господарського суду Харківської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 922/1909/23 про банкрутство Фермерського господарства "Бурейчак" (далі - ФГ "Бурейчак").
5. Розмір визнаних Господарським судом Харківської області вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (далі - ТОВ "ТБ "Новаагро") до боржника - ФГ "Бурейчак" становить 6 274 792, 38 грн, які виникли у зв'язку з укладанням між ТОВ "ТБ "Новаагро" (покупець за договором) та ФГ "Бурейчак" (постачальник за договором) договору поставки № 0302ПФ від 03.02.2022.
6. Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець оплатити і прийняти товар, а саме пшеницю у кількості 837,414 тонн (± 5 % на вибір покупця) загальною вартістю 5 526 928,88 грн (разом з ПДВ) на умовах CPT - елеватор ТОВ "АПК "Новаагро" (Харківська обл., Великобурлуцький район, смт Великий Бурлук) згідно з "Інкотермс-2010".
7. 21.02.2022 між сторонами на забезпечення виконання договору було укладено Аграрну розписку.
8. Відповідно до пункту 5 Аграрної розписки зазначено, що в забезпечення зобов'язань за Аграрною розпискою ФГ "Бурейчак" передає в заставу майбутній врожай пшениці озимої з земельних ділянок у межах Вовчанського району Харківської області. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 837,414 тон, що буде вирощена на земельних ділянках, розташованих у Чугуївському (колишньому - Вовчанському) районі Харківської області.
9. На виконання умов договору ТОВ "ТБ "Новаагро" було перераховано на користь ФГ "Бурейчак" попередню оплату у загальному розмірі 5 000 000,00 грн.
10. ФГ "Бурейчак" у встановлений строк товар не передало.
11. У зв'язку з невиконанням зобов'язань з повернення попередньої оплати ТОВ "ТБ "Новаагро" звернувся до суду з відповідним позовом.
12. 06.12.2022 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення у справі № 922/1367/22 про стягнення з ФГ "Бурейчак" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" 5 000 000,00 грн попередньої оплати, 498 630,14 грн штрафу, 497 095,89 грн процентів річних та 89 936,09 грн судового збору.
13. На виконання рішення видано накази і відкрито виконавчі провадження.
14. У межах виконавчого провадження №71515182 від 07.04.2023 представник ФГ "Бурейчак" - головний бухгалтер ОСОБА_3 надала декларацію про доходи та майно юридичної особи, в якій зазначено, що майно боржника знаходиться на зберіганні у ТОВ "Вовчанський КХП", а саме: озима пшениця врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380,56 тонн.
15. У межах виконавчого провадження боржником - ФГ "Бурейчак" надано довідку щодо наявності на балансі озимої пшениці у кількості 2 380,560 тонн балансовою вартістю 6 870 296,16 грн, яка знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ "Вовчанський КХП".
16. Починаючи з 24.02.2022 Вовчанська міська територіальна громада Чугуївського району Харківської області перебувала в тимчасовій окупації, а починаючи з 16.07.2022 виробничі складські приміщення ТОВ "Вовчанський КХП" були захоплені разом із підприємством місцевою окупаційною адміністрацією країни-агресора та до 11.09.2022 перебувало в окупації, а з 11.09.2022 - перебуває в зоні активних бойових дій, що підтверджується довідкою Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області №206 від 27.02.2023.
17. 21.07.2022, у зв'язку із фізичним захопленням збройними формуваннями Російської Федерації, виробничих потужностей, ТОВ "Вовчанський КХП" з 22.07.2022 була призупинена господарська діяльність.
18. Наказом директора ТОВ "Вовчанський КХП" № 1-21/07/22 від 21.07.2022 "Про призупинення діяльності підприємства" доручено з 22 липня 2022 року призупинити будь-яку господарську діяльність на території ТОВ "Вовчанський КХП" до можливості відновити роботу ТОВ "Вовчанський КХП", але на строк не більше ніж період дії воєнного стану або до моменту припинення тимчасової окупації Вовчанської міської територіальної громади (в залежності від того, яка подія відбудиться пізніше); під час призупинення діяльності ТОВ "Вовчанський КХП" звільнити працівників від обов'язку бути присутніми на віддалених робочих місцях та на робочих місцях на території підприємства; за можливості директору. ОСОБА_1 забезпечити доведення змісту цього наказу до працівників за допомогою менеджерів або електронної пошти.
19. 15.09.2022 після звільнення Збройними Силами України території Вовчанської міської територіальної громади та міста Вовчанськ, з 16.09.2022 було частково відновлено господарську діяльність ТОВ "Вовчанський КХП".
20. Як зазначав відповідач, після відновлення господарської діяльності підприємство виявило на своїх складах близько 20 000 тонн зерна, що йому не належало, частина з якого була повернута його власникам. Водночас щодо 4 223,340 тонн виявленої пшениці не вдалося знайти власника, оскільки щодо нього були відсутні документи на підтвердження права власності на неї.
21. 15.03.2023 відповідачем було прийнято рішення єдиного учасника ТОВ "Вовчанський КХП" №15/03/23 та на його виконання - наказ ТОВ "Вовчанський КХП" №01-16/03/22 від 16.03.2023 про реалізацію третім особам зерна пшениці невстановленої належності у орієнтовній кількості 4 223,340 тонн.
22. На підставі договорів поставки сільськогосподарської продукції №VEL-140423-TEX від 14.04.2023, №VEL-190423-TEX від 19.04.2023, №VEL-260423-TEX від 26.04.2023 відповідач відчужив ТОВ "Трайгон-експорт" зерно пшениці в загальному обсязі 2 360,7 тонн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
23. 04.04.2024 рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/1909/23 (922/4494/23) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Вовчанський КХП" на користь ФГ "Бурейчак" збитки у розмірі 13 807 248,00 грн, стягнуто з ФГ "Бурейчак" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 207 108,72 грн, стягнуто з ТОВ "Вовчанський КХП" на користь ФГ "Бурейчак" витрати зі сплати судового збору у розмірі 207 108,72 грн.
24. 12.06.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) залишено без змін.
25. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про те, що позивачем не було надано документів на підтвердження наявності будь-яких письмових договорів, укладених між ФГ "Бурейчак" як власником зерна та ТОВ "Вовчанський КХП" як зерновим складом щодо зберігання зерна та складських документів на зерно. Проте, за сукупності наявних у справі доказів суди дійшли висновку, що між сторонами склалися правовідносини за договором зберігання зерна.
26. Суди вважали встановленою обставину, що у серпні 2022 року ФГ "Бурейчак" ввезло на територію ТОВ "Вовчанський КХП" зерно пшениці у обсязі 2 380,560 тонн, яке відповідач, як склад в розумінні пункту 15 частини першої статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна", прийняв на зберігання. У зв'язку з чим, у відповідача виник обов'язок щодо належного збереження цього зерна та повернення у відповідних кількості та якості.
27. Однак, за встановлених обставин незаконного відчуження відповідачем належного позивачу майна, суди висновували, що відповідач як зберігач зерна зобов'язаний відшкодувати позивачу завдані збитки.
28. Щодо обсягу зерна пшениці, вартість якого, за висновками судів, має бути відшкодована відповідачем позивачу, суди виходили зі встановленого факту незаконного відчуження, утримання та неповернення ФГ "Бурейчак" зерна: озимої пшениці врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380,56 тонн.
29. Щодо якості спірної пшениці суди зазначили, що обов'язок зберігача - повернути річ, яка була передана на зберігання такої самої якості, у зв'язку з чим вважали, розмір збитків має бути розрахований виходячи з ціни пшениці 4 класу.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
30. У касаційній скарзі ТОВ "Вовчанський КХП" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі №922/1909/23 (922/4494/23); ухвалити нове судове рішення - про відмову у позові.
31. Підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) скаржником зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
32. 08.07.2024 скаржник подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в яких навів додаткові обґрунтування визначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
33. Ураховуючи, що доповнення до касаційної скарги подані протягом строку на касаційне оскарження, скаржник подав докази надсилання копій відповідних доповнень іншим учасникам справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність врахування цих доповнень.
34. ТОВ "Вовчанський КХП" зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували:
- висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування статей 11, 509 ЦК України, викладені у постановах від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, від 26.03.2024 у справі № 911/4706/15, від 22.03.2023 у справі № 201/13098/16, від 23.11.2022 у справі № 754/11830/19 про те, що особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов'язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов'язків, зокрема правочин;
- висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.3, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, викладених у постановах від 17.03.2020 у справі № 914/384/19, від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18, від 03.07.2023 у справі № 380/8592/21, від 28.02.2024 у справі № 280/546/22 про те, що обов'язковими реквізитами будь-якого первинного документа є підписи уповноважених осіб учасників господарської операції, а їх відсутність є істотним недоліком;
- висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування норм статей 11, 202, 203, 509 ЦК України, викладених у постановах від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 11.06.2024 у справі № 506/242/22, від 26.03.2024 у справі № 911/4706/15, від 12.03.2024 у справі № 922/5102/21, від 20.09.2023 у справі № 910/23621/17 про те, що у разі, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином не набуваються, а правовідносини за ним не виникають;
- висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постановах від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 14.03.2024 у справі № 904/2003/23, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, що певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу);
- висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 76-79, 86 ГПК України, викладені у постановах від 07.03.2023 року у cправі № 922/3289/21, від 01.12.2022 року у cправі № 910/13769/21, що стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
35. За доводами скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування:
- норм статті 957 ЦК України, статей 24, 26, 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" в умовах дії воєнного стану, а саме щодо того, чи можуть у цей період не застосовуватися вказані норми, а факти передачі зерна на складське зберігання підтверджуватися іншим доказом, ніж складський документ (як це передбачено вказаними нормами);
- статей 11, 509, 957 ЦК України, статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", а саме щодо того, чи може в умовах дії воєнного стану у зернового складу виникати зобов'язання зі зберігання зерна у випадку, якщо ним не укладався договір складського зберігання зерна, а зерно було завезене на склад третіми особами у період тимчасової окупації і призупинення складом господарської діяльності, а також призупинення ним дії трудових договорів з усіма працівниками.
36. ТОВ "Вовчанський КХП" у касаційній скарзі та доповненнях до неї зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- дійшли висновку про наявність у позивача права власності на спірне майно, оскільки за відсутності належних та допустимих доказів, оскільки у матеріалах справи відсутні документи, складені відповідно до приписів статей 24, 26, 37 "Про зерно та ринок зерна в Україні", надані позивачем товарно-транспортні накладні не підписані з боку відповідача, містять суперечливі дані, а тому неправильно застосувати статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 2.3, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункт 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні; складені позивачем в односторонньому порядку декларація про доходи та товарно-транспортні накладні не є достовірними доказами у розумінні положень статті 78 ГПК України;
- не врахували встановлених у постанові від 17.07.2023 у справі № 922/1909/23 преюдиційних обставин;
- проігнорували те, що ТОВ "Вовчанський КХП" не могло у липні-серпні 2022 року прийняти на зберігання спірне зерно з огляду на призупинення діяльності внаслідок незаконного захоплення товариства 16.07.2022 збройними формування Російської Федерації;
- залишили поза увагою судові рішення у кримінальному провадженні щодо засновника ФГ "Бурейчак", який був призначений окупаційною владою тимчасовим адміністратором сільськогосподарських підприємств, власники яких виїхали на підконтрольну Україні територію, а відтак і не врахували неможливості достеменно встановити походження спірного зерна (його власника);
- дійшли помилкового висновку про визнання з боку відповідача факту належності позивачу спірного зерна, оскільки неправильно застосували частину першу статті 75 ГПК України;
- безпідставно встановили незаконність відчуження відповідачем спірного зерна без доручення власника, не застосувавши приписи статті 1158 ЦК України;
- неправильно здійснили розрахунок завданих збитків у розмірі ринкової вартості пшениці 4 класу.
37. Крім того, скаржник зазначає, що суди попередній інстанцій не дослідили наявні у справі докази, встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів, необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про признання судової почеркознавчої та технічної експертизи, а в ухваленні оскаржуваного рішення брав участь суддя, якому було заявлено обґрунтований відвід.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
38. У відзиві ліквідатор ФГ "Бурейчак" - арбітражний керуючий Саутенко С. О. просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. Зазначає про те, що враховуючи факт передання позивачем зерна пшениці, подальше виставлення рахунку за зберігання зерна, статус відповідача як зернового складу у розумінні Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами правовідносин зберігання та правильно визначили розмір завданих збитків позивачу. Вважає необґрунтованими доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1158 ЦК України, що регулює недоговірні зобов'язання, та про упередженість судді Аюпової Р. М. під час розгляду справи у суді першої інстанції.
39. У відзиві ТОВ "ТБ "Новаагро" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. ТОВ "ТБ "Новаагро" не погоджується з аргументами касаційної скарги, вважає що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Наголошує, що дії відповідача щодо виставлення позивачу рахунків за зберігання зерна та наявні в матеріалах справи внутрішні накази відповідача, в яких останній ймовірним власником пшениці зазначає саме ФГ "Бурейчак", свідчать відповідач вважає власником спірного зерна саме ФГ "Бурейчак". Щодо решти доводів касаційної скарги позиція ТОВ "ТБ "Новаагро" є тотожною позиції арбітражного керуючого Саутенка С. О.
В. Касаційне провадження
40. 28.06.2024 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) за касаційною скаргою ТОВ "Вовчанський КХП" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024; призначено касаційну скаргу до розгляду у судовому засіданні; зупинено виконання рішення оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
41. 28.11.2024 ухвалою Верховного Суду зупинено зазначене касаційне провадження до завершення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
42. Підставою для зупинення касаційного провадження була наявність у цій справі питання, зокрема, щодо правової кваліфікації спірних правовідносин, що виникли після 24.02.2022, у період перебування міста Вовчанськ у тимчасовій окупації, зокрема, можливості застосування до цих правовідносин приписів статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
43. У справі № 908/1162/23 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішувала питання щодо можливості/неможливості поширення норм статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані починаючи з 24.02.2022, за обставин відсутності окремого рішення Кабінету міністрів України щодо таких територій, передбаченого частинами першими зазначених статей та питання відступу від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону.
44. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 оприлюднено (забезпечено надання загального доступу) 08.10.2025.
45. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 підтримала висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України. При цьому об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду inter alia не робила інших висновків щодо нікчемності виконавчих документів, складених сторонами договору за період, який припадає на період окупації міста Мелітополь Запорізької області, аніж ті, які було викладено у справі № 910/9680/23.
46. 14.10.2025 у зв'язку з усуненням обставин, що викликали зупинення касаційного провадження, Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі № 922/1909/23 (922/4494/23), призначив справу до розгляду на 20.11.2025 та встановив учасникам справи строк на подання письмових пояснень з врахуванням висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23
47. Після поновлення касаційного провадження у цій справі від позивача, відповідача та третьої особи ТОВ "ТБ "Новаагро" надійшли письмові пояснення.
48. 20.11.2025 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.12.2025.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
49. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
50. За частинами другою, третьою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
51. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
52. Позивач стверджував, що у відповідача зберігалося належне боржнику майно - зерно пшениці 4 класу у обсязі 2 380,560 тонн, однак відповідач незаконно відчужив його на користь третіх осіб, у зв'язку з чим позивач як поклажодавець на підставі статті 951 ЦК України заявив вимогу про відшкодування ринкової вартості спірного майна.
53. У свою чергу, відповідач заперечував як факт укладення з боржником договору зберігання зерна, так і факт отримання від останнього зерна у вказаних позивачем кількості та якості.
Щодо наявності між сторонами договірних відносин
54. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
55. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
56. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц та низці інших постанов, на які посилається скаржник, зазначено, що особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов'язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов'язків, зокрема правочин.
57. Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
58. Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
59. За змістом частини першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
60. Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
61. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
62. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
63. У статті 951 ЦК України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
64. Згідно з частиною першою статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
65. Правовідносини за договором зберігання зерна є видом зберігання майна, які врегульовані не тільки загальними положеннями ЦК України, а й спеціальним законом.
66. У статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що: зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.
67. Відповідно до частин першої - четвертої статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
68. Приписами статті 26 вказаного Закону передбачено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна, зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.
69. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачою власнику зерна складського документа.
70. Зерно доставляють на елеватор автомобільним, залізничним чи водним транспортом. На кожну операцію приймання поклажодавцем надається товарно - транспортну накладну (ТТН), залізничну накладну або коносамент.
71. Якщо ТТН не надано, складається акт, в якому зазначають найменування поклажодавця, номер автомашини, вид зерна, установлену масу вантажу і вид надходження. Якість зерна обов'язково перевіряють виробничою технологічною лабораторією елеватора. Зерно оприбутковується за фактичною кількістю, встановленою зважуванням, і за якістю. Якість визначає лабораторія елеватора і оформлює картку аналізу зерна (форма № 47).
72. Також у лабораторії заповнюють журнали форми № 3ХС-49, форми № 59, форми № 51. У кінці оперативної доби всі документи передають у бухгалтерію, де на їх підставі оформляють у двох примірниках реєстри форми № 3ХС-4 чи № 3ХС-5. Для визначення якості прийнятого зерна за середньодобовим зразком застосовують форму реєстру № 3ХС-3. Якщо визначають якість кожної окремої партії - № 3ХС-4.
73. На підставі складених реєстрів елеватор у двох примірниках оформляє і складські документи на зерно: складські свідоцтва чи квитанцію. Перші примірники реєстрів і другі примірники складських документів залишають у бухгалтерії елеватора, а другі примірники реєстрів і перші примірники складських документів видають поклажодавцям. Як в реєстрах, так і в складських документах, окрім фактичної маси, наводять так звану залікову масу зерна. Її застосовують для розрахунків за зерно, в тому числі для заставних закупівель.
74. Залікова маса зерна - це фізична маса зернової культури, крім кукурудзи в качанах, зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки у зерні, що зазначені у договорі складського зберігання зерна.
75. Маса автомобіля до розвантаження (брутто), після (тара) і фактична фізична маса прийнятого зерна (нетто) записується комірником елеватора, а якість - лаборантом, безпосередньо в товаросупровідні документи, надані перевізником поклажодавця, ТТН тощо. Один примірник такого документа залишається на елеваторі, інші з підписом комірника, вагаря повертають перевізникові. Усі дані комірник заносить у журнал зважування вантажів (форма № 3ХС-28).
76. Отже, передача-приймання зерна здійснюється за спеціально встановленою процедурою, що включає приймання зерна зерновим складом із визначення його кількісних та якісних показників, обов'язковий аналіз якості зерна, оформлення складських документів на зерно.
77. У справі відсутні підписаний між сторонами договір зберігання та будь-які видані власнику зерна складські документи.
78. За доводами позивача, ФГ "Бурейчак" передало відповідачу на зберігання зерно у період з 27.07.2022 до 22.08.2022 на підтвердження цих обставин позивач надав складені ФГ "Бурейчак" в односторонньому порядку за вказаний період товарно-транспортні накладні, які не містять підпису уповноваженої особи ТОВ "Вовчанський КХП" на прийняття товару або печатку ТОВ "Вовчанський КХП".
79. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідні накладні не підлягають розгляду в якості прямих доказів існування між сторонами договірних правовідносин щодо прийняття та зберігання зерна. Проте, за висновком цього суду, зазначені накладні можуть виступати непрямими (опосередкованими) доказами на підтвердження такої обставини.
80. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що сукупність досліджених у справі доказів та позиції сторін цього спору, свідчать про укладення між сторонами договору зберігання зерна пшениці у обсязі 2 380,56 тонн, а тому, за висновком судів, до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми права, які регулюють зобов'язальні правовідносини за договором зберігання зерна.
81. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, з 16.07.2022 виробничі складські приміщення відповідача були захоплені разом із підприємством місцевою окупаційною адміністрацією країни-агресора та до 11.09.2022 перебували в окупації, а з 11.09.2022 перебувають в зоні активних бойових дій, що підтверджується довідкою Вовчанської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області № 206 від 27.02.2023.
82. Наказом директора ТОВ "Вовчанський КХП" №1-21/07/22 від 21.07.2022 "Про призупинення діяльності підприємства" доручено з 22 липня 2022 року призупинити будь-яку господарську діяльність на території ТОВ "Вовчанський КХІ" до можливості відновити роботу ТОВ "Вовчанський КХІ", але на строк не більше ніж період дії воєнного стану або до моменту припинення тимчасової окупації Вовчанської міської територіальної громади (в залежності від того, яка подія відбудиться пізніше); під час призупинення діяльності ТОВ "Вовчанський КХП" звільнити працівників від обов'язку бути присутніми на віддалених робочих місцях та на робочих місцях на території підприємства; за можливості директору. ОСОБА_1 забезпечити доведення змісту цього наказу до працівників за допомогою менеджерів або електронної пошти.
83. Окрім того, згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
84. Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями (частина перша статті 13 Закону № 1207-VII)
85. Чинна редакція Закону № 1207-VII містить диференціацію правового режиму тимчасово окупованих територій України в контексті здійснення на них економічної діяльності та переміщення товарів, робіт та послуг (статті 13 та 13-1 Закону 1207-VII, а саме:
- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються просто в силу приписів абзацу першого частини першої кожної з вказаних статей;
- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються лише у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України ці правила (тобто визначений ними правовий режим) поширені на такі тимчасово-окуповані території.
86. Це розмежування запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", який набрав чинності 20.03.2022 шляхом доповнення статей 13, 13-1 Закону). Цим самим законом доповнено абзац другий частини третьої статті 4 Закону № 1207-VII.
87. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, висновки якої підлягають врахуванню у цій справі згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України, зазначила, що відповідно до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
88. У період з 24.02.2022 до 12.09.2022 Вовчанська міська територіальна громада Чугуївського району Харківської області разом з містом Вовчанськ перебувала під тимчасовою окупацією Російської Федерації, що було підтверджено шляхом їх включення до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які Перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
89. Отже, оскільки стверджувана позивачем передача зерна на склади відповідача відбувалася починаючи з 27.07.2022, тобто після захоплення виробничих складських приміщень відповідача разом із підприємством місцевою окупаційною адміністрацією країни-агресора, а також після зупинення будь-якої господарської діяльності на території підприємства, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності між сторонами договірних правовідносин щодо зберігання зерна - пшениці 4 класу в обсязі 2 380,560 тонн.
90. За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що у судів були відсутні підстави для визнання встановленими обставин укладення між сторонами договору зберігання зерна. Водночас, на думку суду касаційного суду, спірні відносини можуть за наявності доказів фактичного знаходження майна, належного позивачеві, у володінні відповідача кваліфікуватися за главою 83 ЦК України, але така кваліфікація у даному випадку вимагає дослідження наявних у справі доказів у цьому світлі та надання можливості сторонами спору надати свої доводи та міркування з цього питання.
91. При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування норм статей 11, 202, 203, 509 ЦК України, викладені у постановах від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 11.06.2024 у справі № 506/242/22, від 26.03.2024 у справі № 911/4706/15, від 12.03.2024 у справі № 922/5102/21, від 20.09.2023 у справі № 910/23621/17, оскільки вони виокремлені з контексту судових рішень і за встановленими обставинами справи, наведені у відзиві, не є подібними до справи, що переглядається.
Щодо обставин належності спірного зерна ФГ "Бурейчак"
92. Як встановлено судами та визнається самим відповідачем, 15.09.2022 після звільнення Збройними Силами України території Вовчанської міської територіальної громади та міста Вовчанськ, з 16.09.2022 було частково відновлено господарську діяльність ТОВ "Вовчанський КХП".
93. Як зазначав відповідач, після відновлення господарської діяльності підприємство виявило на своїх складах близько 20 000 тонн зерна, що йому не належало, частина з якого була повернута його власникам. Водночас щодо 4 223,340 тонн виявленої пшениці не вдалося знайти власника, оскільки щодо нього були відсутні документи на підтвердження права власності на неї.
94. 15.03.2023 відповідачем було прийнято рішення єдиного учасника ТОВ "Вовчанський КХП" №15/03/23 та на його виконання - наказ ТОВ "Вовчанський КХП" №01-16/03/22 від 16.03.2023 про реалізацію третім особам зерна пшениці невстановленої належності у орієнтовній кількості 4 223,340 тонн.
95. На підставі договорів поставки сільськогосподарської продукції №VEL-140423-TEX від 14.04.2023, №VEL-190423-TEX від 19.04.2023, №VEL-260423-TEX від 26.04.2023 відповідач відчужив ТОВ "Трайгон-експорт" зерно пшениці в загальному обсязі 2 360,7 тонн.
96. На підтвердження обставини виникнення правовідносин щодо зберігання та факту передання на зберігання пшениці у кількості 2380, 560 тонн ТОВ "Вовчанський КХП" позивач надав наступні документи:
97. А) декларацію про доходи та майно боржника юридичної особи, відповідно до якої вказана кількість зерна знаходиться на зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" та товаро-транспортні накладні;
98. Б) копію ухвали Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі № 922/1909/23, якою накладено арешт на зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" (ідентифікаційний код 40698807, місцезнаходження: 62512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Землянки, вулиця Східна, будинок 33) та перебуває на зберіганні ТОВ "Вовчанський КХП" (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська обл., місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42); зобов'язано ТОВ "Вовчанський КХП" (ідентифікаційний код 31690744, місцезнаходження: 62501, Харківська обл., місто Вовчанськ, вулиця Ігнатьєва, будинок 42) передати зерно (озиму пшеницю) у кількості 2380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" (ідентифікаційний код 40698807, місцезнаходження: 62512, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Землянки, вулиця Східна, будинок 33) на зберігання ТОВ "ТБ "Новаагро" (ідентифікаційний код 39820081, місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, 66) за адресою Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вулиця ім. В.Вєсіча, 1 та/або Харківська область, Чугуївський район, с-ще Залізниче, провулок Перемоги, 1 та/або Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Індустріальна, 12.
99. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2022 у справі № 922/1367/22 задоволено позов ТОВ "ТБ "Новаагро" до ФГ "Бурейчак"; стягнуто 5 000 000, 00 грн попередньої оплати, 498 630, 14 грн штрафу, 497 095, 89 грн процентів річних.
100. На виконання рішень видано накази і відкрито виконавчі провадження №71515182 та №71515245.
101. У межах виконавчого провадження № 71515182 від 07.04.2023 представник ФГ "Бурейчак" - головний бухгалтер ОСОБА_3 надала декларацію про доходи та майно юридичної особи, в якій зазначено, що майно боржника знаходиться на зберіганні у ТОВ "Вовчанський КХП", а саме: озима пшениця врожаю 2022 року в загальній кількості 2 380,56 тонн.
102. У межах виконавчого провадження боржником - ФГ "Бурейчак" надано довідку, з якої вбачається, що на балансі у останнього знаходиться озима пшениця у кількості 2 380,560 тонн балансовою вартістю 6 870 296,16 грн, який знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів".
103. 29.05.2023 ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі № 922/1909/23 про банкрутство ФГ "Бурейчак". Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "ТБ "Новаагро" у сумі 6 274 792, 38 грн.
104. 04.07.2023 ініціюючий кредитор звернувся до суду із заявою, в якій просив суд вжити заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на зерно (озиму пшеницю) у кількості 2 380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" та перебуває на зберіганні ТОВ "Вовчанський КХП; зобов'язати ТОВ "Вовчанський КХП" передати зерно (озиму пшеницю) у кількості 2 380,560 тонн врожаю 2022 року, яке належить ФГ "Бурейчак" на зберігання ТОВ "ТБ "Новаагро".
105. 17.07.2023 ухвалою Господарського суду Харківської області від у справі № 922/1909/23 заяву ТОВ "ТБ "Новаагро" про забезпечення вимог кредиторів задоволено. Надалі така ухвала була скасована постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 922/1909/23.
106. Суд апеляційної інстанції врахував позицію керівника ФГ "Бурейчак", викладена у справі № 922/1909/23 щодо спірного зерна, відображену у декларації про доходи та майно боржника юридичної особи, відповідно до якої вказана кількість зерна знаходиться на зберіганні ТОВ "Вовчанський КХП".
107. В) копію ухвали Київського районного суду м. Харкова від 17.11.2022 у справі №953/5919/22, якою накладено арешт на пшеницю приблизною масою 2 525,320 т, яка зберігається у ТОВ "Вовчанський КХП" шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
108. З наданої копії ухвали суди встановили існування станом на дату винесення процесуального документу суду спору щодо особи власника зерна, яке зберігається у ТОВ "Вовчанський КХП".
109. Г) товарно-транспортні накладні № 1 від 27.07.2022, № 2 від 27.07.2022, № 3 від 30.07.2022, № 4 від 29.07.2022, № 5 від 31.07.2022, № 6 від 27.07.2022, № 7 від 29.07.2022, № 8 від 29.07.2022, № 9 від 30.07.2022, № 10 від 30.07.2022, № 11 від 30.07.2022, № 12 від 31.07.2022, № 13 від 31.07.2022, № 15 від 01.08.2022, № 18 від 31.07.2022, № 23 від 31.07.2022, № 24 від 31.07.2022, № 25 від 31.07.2022, № 26 від 01.08.2022, №27 від 01.08.2022, № 28 від 02.08.2022, № 29 від 02.08.2022, №30 від 02.08.2022, №31 від 03.08.2022, № 32 від 03.08.2022, №33 від 03.08.2022, №34 від 03.08.2022, №35 від 03.08.2022, №36 від 04.08.2022, №37 від 04.08.2022, № 38 від 04.08.2022, № 39 від 04.08.2022, № 40 від 04.08.2022, №41 від 05.08.2022, № 42 від 05.08.2022, №43 від 05.08.2022, № 44 від 05.08.2022, № 45 від 05.08.2022, № 46 від 05.08.2022, № 47 від 08.08.2022, № 48 від 08.08.2022, № 49 від 08.08.2022, № 50 від 09.08.2022, №51 від 09.08.2022, № 52 від 09.08.2022, № 53 від 10.08.2022, №54 від 10.08.2022, № 55 від 10.08.2022, № 56 від 10.08.2022, № 57 від 10.08.2022, № 58 від 11.08.2022, № 59 від 11.08.2022, №60 від 11.08.2022, № 61 від 11.08.2022, № 62 від 12.08.2022, № 63 від 12.08.2022, № 64 від 12.08.2022, № 65 від 12.08.2022, № 66 від 12.08.2022, № 67 від 12.08.2022, № 68 від 15.08.2022, №.69 від 15.08.2022, № 70 від 15.08.2022, № 71 від 15.08.2022, № 72 від 16.08.2022, № 73 від 16.08.2022, № 74 від 16.08.2022, № 75 від 17.08.2022, № 76 від 17.08.2022, № 77 від 17.08.2022, № 78 від 17.08.2022, № 79 від 18.08.2022, № 80 від 18.08.2022, № 81 від 18.08.2022, № 82 від 18.08.2022, № 83 18.08.2022, № 86 від 19.08.2022, № 84 від 18.08.2022, № 85 від 19.08.2022, № 87 від 19.08.2022, № 88 від 22.08.2022, № 89 від 22.08.2022, № 90 від 22.08.2022, № 92 від 22.08.2022, які відображають інформацію про передання відповідачу зерна - пшениці у кількості 2380,560 тонн.
110. Суд апеляційної інстанції встановив, що зазначені товарно-транспортні накладні складені лише в односторонньому порядку, не містять підпису уповноваженої особи ТОВ "Вовчанський КХП" на прийняття товару або печатку ТОВ "Вовчанський КХП" (відсутні усі необхідні реквізити первинних документів згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88), а тому за висновком цього суду, відповідні накладні не підлягають розгляду в якості прямих доказів існування між сторонами договірних правовідносин щодо прийняття та зберігання зерна пшениці.
111. Ґ) накази ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів":
- № 18/04/23-1 від 18.04.2023 яким було видано розпорядження провести переоформлення переведеної пшениці в нестандартну в кількості 150 000 фізичної ваги з Невідомого власника - Бурейчак ФГ на ТОВ "Вовчанський КХП" з фактичними показниками якості на час переоформлення;
- № 19/04/23-1 від 19.04.2023 яким було видано розпорядження провести переоформлення переведеної пшениці в нестандартну в кількості 999 500 фізичної ваги з Невідомого власника (Бурейчак ФГ) на ТОВ "Вовчанський КХП" з фактичними показниками якості на час переоформлення;
- № 26/04/23-1 від 26.04.2023 яким було видано розпорядження провести переоформлення переведеної пшениці в нестандартну в кількості 111 700 кг фізичної ваги з Невідомого власника (Бурейчак ФГ) на ТОВ "Вовчанський КХП" з фактичними показниками якості на час переоформлення.
112. Суди виходили з того, що заперечуючи факт належності ФГ "Бурейчак" спірного зерна пшениці, відповідач не надав жодних доказів, які підтверджували його належність безпосередньо самому відповідачу або ж іншим особам.
113. При цьому, за висновками судів, загальна поведінка ТОВ "Вовчанський КХП" при формуванні своїх внутрішніх документів свідчить про те, що сам відповідач схильний вважати, що спірне зерно належить саме ФГ "Бурейчак".
114. Судами також встановлено, що 07.02.2024 до Господарського суду Харківської області надано повідомлення слідчого відділу УСБУ у Харківській, в якому зазначено, що слідчим відділом проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022220000003018 від 27.09.2022, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 Кримінального кодексу України. Також зазначено, що в ході досудового розслідування, ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 03.03.2023 у справі № 953/7755/22 накладено арешт на сільськогосподарську культуру - пшеницю загальною масою 2 155 тонн 560 кг, що знаходилась на зберіганні у ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", шляхом встановлення заборони користування, відчуження та розпорядження майном.
115. Суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних судових рішень виходили з того, що ТОВ "Вовчанський КХП" також не надано доказів та пояснень, які б свідчили про явну необґрунтованість позиції позивача, керуючись при цьому таким стандартом доказування як "вірогідність доказів".
116. Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
117. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
118. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
119. Верховний Суд у постановах від 07.03.2023 у справі № 922/3289/21 та від 01.12.2022 у cправі № 910/13769/21, на які посилається скаржник, зазначив, що стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності. Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
120. Так, формуючи висновок про належність позивачу спірного зерна ФГ "Бурейчак" суди врахували:
- складені самим ФГ "Бурейчак" документи: товарно-транспортні накладні, що не містили ні підпису, ні печатки працівників відповідача про отримання спірного зерна, декларацію про майновий стан ФГ "Бурейчак", довідки ФГ "Бурейчак" у виконавчих провадженнях, позицію керівника ФГ "Бурейчак";
- судові рішення у інших справах (господарських та кримінальних), якими накладалися арешти на спірне зерно;
- внутрішні документи відповідача - накази про переведення пшениці в нестандартну з Невідомого власника - Бурейчак ФГ.
121. Суд апеляційної інстанції встановив відсутність у справі первинних документів, що підтверджують факт спірної поставки позивачем зерна на склади відповідача. Встановив, що жоден з цих доказів прямо не підтверджує обставини належності позивачу спірного майна, однак їх сукупність та суперечлива позиція самого відповідача дала підстави для висновку суду про належність спірного зерна позивачу та факт його поставки на склади відповідача, а відтак і обґрунтованість вимог позивача.
122. Водночас суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки усім наданим учасниками справи доказам та доводам, викладеним ними під час розгляду справи, що свідчить про недотримання судами вимог статей 79, 86, 236, 269 ГПК України щодо оцінки наявних у справі доказів, всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
123. Так, зазначаючи про можливість врахування ухвали Господарського суду Харківської області від у справі № 922/1909/23, якою задоволено заяву ТОВ "ТБ "Новаагро" про забезпечення вимог кредиторів, суд апеляційної інстанції не врахував, що ця ухвала була скасована постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 922/1909/23. Тож суд апеляційної інстанції помилково вважав за можливе враховувати встановлені у цій ухвалі обставини, які прямо чи опосередковано підтверджують обставини належності позивачу спірного зерна.
124. Водночас необґрунтованими є посилання скаржника на преюдиційність обставин щодо неналежності позивачу спірного зерна, встановлених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 922/1909/23, та їх не врахування судами попередніх інстанцій, оскільки у межах вказаного провадження вирішувалася питання наявності підстав для вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство ФГ "Бурейчак". Підставою ж для скасування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення вимог кредиторів стало те, що під час постановлення такої ухвали судом не встановлені обставини щодо наявності зерна боржника у відповідній кількості та обставини його перебування у ТОВ "Вовчанський КХП".
125. Як встановлено судами, жоден наявний у справі доказ достеменно не підтверджував факту належності спірного зерна позивачу.
126. За правилами оцінки доказів, наведеними у статті 86 ГПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
127. Суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що оцінка доказів у їх сукупності означає перевірку їх взаємного зв'язку, узгодженості та достатності, однак суд не може визнати певну обставину доведеною, якщо жоден із них не підтверджує існування цього факту, оскільки сукупність доказів не є самостійним доказом.
128. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що позиції судів щодо належності спірного майна позивачу здебільшого ґрунтувалася на суперечливій, на думку судів, позиції відповідача при формуванні своїх внутрішніх документів. За висновками судів, відповідач схильний вважати, що спірне зерно належить саме ФГ "Бурейчак".
129. Проте, стосовно змісту внутрішніх документів відповідача, то суди не надали належної оцінки доводам відповідача щодо обставин діяльності керівника ФГ "Бурейчак" у період перебування міста Вовчанськ у тимчасовій окупації.
130. Так, на обґрунтування обставини відображення у внутрішніх документах посилання на ФГ "Бурейчак" у частині належності спірного зерна, відповідач пояснював, що після закінчення тимчасової окупації Вовчанської міської територіальної громади, у відповідача існувало припущення, що спірне зерно пшениці може належати позивачу. Зазначене зумовлене тим, що у межах кримінального провадження № 22022220000003018 від 27.09.2022, у період окупації працівники ФГ "Бурейчак" за вказівкою його засновника ОСОБА_2 завозили пшеницю на територію ТОВ "Вовчанський КХП". Однак Товариство не мало підстав достовірно вважати позивача власником спірного зерна пшениці через те, що, як було підтверджено у межах кримінального провадження № 22022220000003018 від 27.09.2022, "… ОСОБА_2 незаконно був призначений окупаційною владою тимчасовим адміністратором сільськогосподарських підприємств, власники які виїхали на підконтрольну територію України, що, в свою чергу, свідчить про те, що останній мав змогу збирати врожай з полів підприємств, які йому не належать" .
131. 28.02.2024 відповідачем надані до суду першої інстанції додаткові письмові пояснення стосовно наданих слідчим відділом УСБУ в Харківській області доказів, в яких зазначив, що у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000003018 від 27.09.2022 суд констатував неможливість встановити, кому належить зерно пшениці, завезене у період тимчасової окупації ФГ "Бурейчак" до ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", у т.ч. на підставі товарно-транспортних накладних, на які посилається ліквідатор ФГ "Бурейчак" в обґрунтування позовних вимог. Відповідно, тільки з матеріалів кримінального провадження № 22022220000003018 від 27.09.2022 вбачається, що власником цього зерна можуть щонайменше бути ФГ "Бурейчак", ТОВ "Трайгон" або ТОВ "Дмитрович" або це зерно взагалі могло бути вивезене до Російської Федерації. Отже, на думку відповідача, суд не може на підставі матеріалів цього кримінального провадження та товарно-транспортних накладних достовірно встановити, що власником спірного зерна пшениці, яке відчужило ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів", є позивач, і, як наслідок, стягнути на його користь збитки, нібито завдані цим відчуженням.
132. Колегія суддів погоджується із скаржником, що суди не надали оцінки зазначеним доводам, а також доказам, на які посилався відповідач на підтвердження цих обставин. А відтак дійшли передчасних висновків щодо належності саме ФГ "Бурейчак" спірного зерна пшениці.
133. Колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними усі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування.
134. З огляду на необхідність дослідження доказів та встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, передчасними є доводи скаржника про неправильне судами статті 1158 ЦК України та неправильності розрахунку завданих збитків у розмірі ринкової вартості пшениці 4 класу.
Щодо доводів касаційної скарги про необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи
135. У судах першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Вовчанський КХП" заявляло клопотання про призначення у справі комплексної судово почеркознавчої та технічної експертизи документів - наявних у справі товарно-транспортних накладних. На вирішення почеркознавчої експертизи відповідач просив поставити питання: чи виконано підписи у товарно-транспортних накладних у графі "здав (відповідальна особа вантажовідправника)" Бурейчаком Віталієм Івановичем чи іншою особою, а на вирішення технічної - чи нанесені відписки ФГ "Бурейчак" печатки на оригіналах товарно-транспортних накладних у той час, яким датовані ці документи, чи відповідає вік записів, підписів, відбитків печаток, тексту в оригіналах товарно-транспортних накладних зазначеним у них датах тощо.
136. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
137. Частиною першою статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
138. Вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.
139. У цій справі позовні вимоги обґрунтовані незаконним продажем, утриманням та неповерненням ТОВ "Вовчанський КХП" переданого на зберігання та належного на праві власності ФГ "Бурейчак" зерна пшениці 4 класу в обсязі 2 380,560 тонн.
140. ТОВ "Вовчанський КХП" заперечує обставину прийняття спірного майна від ФГ "Бурейчак" на зберігання.
141. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що метою подання ТОВ "Вовчанський КХП" зазначеного клопотання є доведення неналежності наданих позивачем товарно-транспортних накладних як доказу у справі на підтвердження обставини передання відповідачу зерна - пшениці у кількості 2380,56 тон, для неможливості дослідження та прийняття судом їх судом під час розгляду спору по суті.
142. Суд апеляційної інстанції встановив істотні недоліки цих документів, а саме: товарно-транспортні накладні складені лише в односторонньому порядку, не містять підпису уповноваженої особи ТОВ "Вовчанський КХП" на прийняття товару або печатку Товариства, а тому виходив з того, що останні не підлягають розгляду в контексті прямих доказів отримання відповідачем від ФГ "Бурейчак" на зберігання зерна - пшениці у кількості 2380,560 тон.
143. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обставина підтвердження або спростування ідентичності підписів уповноважених осіб ФГ "Бурейчак" та печатки ФГ "Бурейчак", за умови неналежності їх складення як первинної документації для фіксування господарської операції, не є визначальним при дослідженні судом такого доказу на предмет його належності, допустимості, достовірності та вірогідності в розумінні вимог ГПК України. А відтак у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судово почеркознавчої та технічної експертизи документів.
Щодо доводів касаційної скарги про наявність підстав для відводу судді
144. Скаржник вважає, що справа була розглянута в суді першої інстанції суддею Аюповою Р.М., щодо якої були наявні підстави для відводу, який необґрунтовано був відхилений.
145. Як вбачається із матеріалів справи, у суді першої інстанції відповідач заявив відвід судді Аюповій Р.М., яка розглянула цю справу.
146. Заявлений відвід мотивований наявністю, як вважає відповідач, фактів (обставин), що викликають сумнів у неупередженості ставлення судді до відповідача та його представника, та те, що суддя дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову ФГ "Бурейчак" ще до початку розгляду справи по суті, дослідження наявних матеріалів справи і виходу до нарадчої кімнати.
147. За доводами скаржника, суддя висловила свою оцінку щодо обставин належності позивачу спірного зерна пшениці, які є підставою його позову у цій справі, висловила низку критичних зауважень на адресу ТОВ "Вовчанський КХП" та її представника, оцінила поведінку товариства як недобросовісну, посилаючись на те, що воно до відкриття провадження у цій справі нібито визнавало факт належності спірного зерна пшениці позивачу у складених ним документах, копії яких наявні у матеріалах справи. У касаційній скарзі наведені уривки висловлювань судді у ході судових засідань суду першої інстанції.
148. Розглянувши заяву про відвід судді Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/1909/23 (922/4493/23), суддя Яризько В.О. зазначив, що викладені у заяві доводи щодо необ'єктивності та упередженості судді Аюпової Р.М. ґрунтуються на власних переконаннях і враженнях заявника та зводяться суто до незгоди з процесуальними діями під час розгляду справи № 922/1909/23 (922/4494/23), що не може бути підставою для відводу в силу частини четвертої статті 35 ГПК України.
149. У зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" адвоката Світлани Тетері про відвід судді Аюпової Р. М. від розгляду справи № 922/1909/23 (922/4494/23).
150. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
151. Відповідно до положень частин другої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
152. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
153. У рішенні ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (№ 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
154. Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що суддя Аюпова Р. М. виявила упередженість щодо відповідача та його представника.
155. Касаційний суд погоджується з судом апеляційної інстанції проте, що висловлені суддею Аюповою Р.М. формулювання та запитання стосувались з'ясування суддею позицій сторін у справі, спірних обставин спору, обставин, які визнаються або заперечуються сторонами, та доказової бази у справі. Суд апеляційної інстанції встановив, що суддею Аюповою Р.М. не зазначено жодного висловлювання, яке може бути розцінене в якості суб'єктивного ставлення до сторони спору, або таке, що не відповідало б загальним засадам процесуального права або загальним засадам справедливості, етики і моралі.
156. Так, ТОВ "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" надає свою суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді під час ведення судового засідання по справі № 922/1909/23 (922/4494/23), що не може свідчити про упереджене ставлення судді Аюпової Р.М. до відповідача та його представника.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
157. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
158. Згідно з пунктам 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
159. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК).
160. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
161. Під час нового розгляду справи судам слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
В. Розподіл судових витрат
162. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1909/23 (922/4494/23) скасувати.
3. Справу № 922/1909/23 (922/4494/23) направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
К. Огороднік