16 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/83/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс"
про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Верховному Суді при розгляді касаційної скарги Приватного підприємства "DIQ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025, рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025
у справі № 922/83/25
за позовом Приватного підприємства "DIQ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс"
про стягнення коштів, розірвання договорів, повернення майна
Постановою Верховного Суду від 11.11.2025 касаційну скаргу Приватного підприємства "DIQ" (далі - ПП "DIQ"; позивач) залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 (в оскаржуваній частині) та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 - без змін.
07.11.2025 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" (далі - ТОВ "Альфа Лабсервіс"; відповідач) надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Верховному Суді при розгляді вказаної касаційної скарги ПП "DIQ", в якій просило стягнути з позивача на користь відповідача 20 000, 00 грн цих витрат. До відповідного клопотання долучив докази понесення цих витрат.
Позивач звернувся до Верховного Суду із заявою, в якій просить відмовити у стягненні з ПП "DIQ" на користь ТОВ "Альфа Лабсервіс" заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає про їх неспівмірність з наданими послугами відповідачу у Верховному Суду та що вони є передбачуваними (зокрема, акт № 111 про надання правничої допомоги за договором від 05.09.2025 № 2025/09/01, на який посилається відповідач, складений 05.11.2025).
Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2025 призначено заяву ТОВ "Альфа Лабсервіс" до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши відповідну заяву ТОВ "Консалт-Буд 2011", врахувавши заперечення позивача, колегія суддів дійшла таких висновків.
Законодавець у п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Гл. 8 розд. I ГПК України регулює інститут судових витрат.
За загальним правилом, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (див. також п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Статтею 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).
Згідно з ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Відповідно до норм цього Закону:
- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 цього Закону);
- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19 цього Закону);
- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у п. 164 постанови від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 виснувала, що одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні в справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" від 25.03.1999 та "Єчюс проти Литви" від 31.07.2000).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у рішенні в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" від 23.01.2014 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п.п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
У п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Верховний Суд у постанові від 06.02.2023 у справі № 41/1-10 виснував, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 цього Кодексу, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як убачається із матеріалів справи, відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначав про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу та наводився попередній (орієнтовний) розрахунок цих витрат у сумі 20 000,00 грн, а 07.11.2025 ним до Верховного Суду була подана відповідна заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Верховному Суді, до якої долучено відповідні документи.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції відповідач надав такі документи:
- договір про надання правничої допомоги від 05.09.2025 № 2025/09/01, за умовами якого ТОВ "Альфа Лабсервіс" (клієнт) доручає, а Адвокатське об'єднання "Роланд" (далі - АО "Роланд"; АО) зобов'язується надавати правничу допомогу у формах, в обсягах та на умовах, передбачених цим договором, в порядку, встановленим чинним законодавством, а клієнт - приймати та оплатити її. Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 цього договору АО надає правничу допомогу і здійснює захист інтересів клієнта у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду під час оскарження ПП "DIQ" рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025, додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025, постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 922/83/25; правнича допомога за цим договором включає, зокрема: підготовку відзиву на касаційну скаргу ПП "DIQ" на вказані вище судові рішення у справі № 922/83/25; відправлення процесуальних документів сторонам у справі та до суду; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях у справі (в тому числі у режимі відеоконференцзв'язку); підготовка та подання інших необхідних процесуальних документів: клопотань; заяв; звернень; скарг; письмових пояснень; заперечень тощо. У п.п. 3.1, 3.2.1 цього договору його сторони досягли згоди, що винагорода (гонорар) АО згідно з цим договором складає 20 000,00 грн, яку клієнт сплачує протягом 5 календарних днів з моменту укладення цього договору на підставі рахунку АО;
- акт про надання правничої допомоги від 05.11.2025 № 111 до договору від 05.09.2025 № 2025/09//01, в якому наведений перелік наданих відповідачу послуг у Верховному Суді вказаним АО, а саме: 1. Підготовка і подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025, додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025, постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 922/83/25. Зазначено, що загальна вартість послуг за цим актом складає 20 000,00 грн;
- рахунок на оплату від 08.09.2025 № 64;
- платіжну інструкцію від 10.09.2025 № 2809 про сплату 20 000,00 грн (в призначені платежу якої зазначено: "плата за надання правничої допомоги згідно з рахунку від 08.09.2025 № 64");
- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.09.2025 серія № АХ1290913, виданий АО "Роланд" на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.09.2025 № 2025/09/01 адвокату Сільченко Тетяні Іванівні (далі - Сільченко Т. І.) для надання правничої допомоги у Касаційному господарському суді ТОВ "Альфа Лабсервіс".
Матеріали справи також містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Сільченко Т. І. від 21.12.2016 № 2058.
Проаналізувавши доводи заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, дослідивши надані ним документи на підтвердження цих витрат, колегія зазначає, що ними підтверджується надання АО "Роланд" (адвокатом Сільченко Т. І.) відповідачу послуг з професійної правничої допомоги у Верховному Суді при перегляді цієї справи. Так, з аналізу вказаних вище документів, а також матеріалів справи вбачається, що адвокатом Сільченко Т. І. було підготовлено і подано відзив на касаційну скаргу; цей адвокат брав участь у судовому засіданні 11.11.2025, підтримуючи правову позицію відповідача у суді. Разом з тим, взявши до уваги клопотання позивача, керуючись ст. 126 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена відповідачем сума (20 000, 00 грн) цих витрат є завищеною, неспівмірною із складністю справи, враховуючи, зокрема те, що правова позиція відповідача була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, один і той же адвокат представляв інтереси відповідача при розгляді цієї справи у всіх трьох інстанціях, тобто адвокат був обізнаний з предметом, обставинами цієї справи, а також нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин. Крім того колегія суддів вважає, що підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу, який зводиться до підтримки висновків судів попередніх інстанції не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи для цього адвоката.
Отже, врахувавши результати розгляду справи у Верховному Суді, надавши оцінку співмірності розміру цих витрат зі складністю справи та об'ємом наданих правових послуг відповідачу у Верховному Суді, колегія суддів дійшла висновку про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн та стягнення їх з позивача на користь відповідача. На підставі наявних у матеріалах справи документів колегія суддів встановила, що витрати у відповідній сумі відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, є співмірними з наданими послугами відповідачу у Верховному Суді.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/83/25 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "DIQ" (код ЄДРПОУ 31340625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" (код ЄДРПОУ 35944210) 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
У решті задоволення заяви відмовити.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.