Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/7267/24
Провадження № 2/332/836/25
Рішення
Іменем України
19 грудня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Яцуна О.С.,
при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Встановив:
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 18.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем було укладено кредитний договір № 43729 про надання фінансового кредиту, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
На виконання умов договору 18.08.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Строк кредиту - 30 днів. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. За використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
17.02.2022 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, зокрема, і за кредитним договором № 43729 від 18.08.2021 відносно боржника ОСОБА_1 .
Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, у зв'язку з чим станом на 25.06.2024 утворилась заборгованість на загальну суму 11 100,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами - 9 100,00 грн.
Позивач, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України та умови кредитного договору, просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 11 100,00 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, через свого представника - адвоката Левицьку Ю.В., подала відзив. Її позиція обґрунтована тим, що: позивачем при зверненні до суду пропущені строки позовної давності; комісія за обслуговування кредитної заборгованості, тобто, оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, що споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, згідно частин 1-2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 9 100,00 грн є завищеною, посилаючись на Закон України «Про споживче кредитування». Відповідач погоджується з тим, що повинна сплачувати проценти, однак не в такому розмірі.
Від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, не приймаючи до уваги доводи, викладені у відзиві. В поясненнях зазначено, що 18.08.2021 ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір, погодилась на умови, визначені п. 1.3, 2.3 щодо нарахування та сплати процентів. За умовами договору не передбачена відповідальність за ст. 625 ЦК України, тобто, нараховані проценти є узгодженими, їх нарахування здійснювалось за кожен день користування кредитом. Долучено розрахунок заборгованості, отриманий від первісного кредитора. Позивачем не пропущені строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом, адже загальний строк позовної давності за кредитним договором становить період 17.02.2022 по 17.02.2025 і з врахуванням карантину, спричиненого гострою респіраторною хворобою COVID-19 та введенням воєнного стану, такі строки були зупинені.
Від представника позивача в додаткових поясненнях зазначено про розгляд справи без участі їх представника.
Від представника відповідача в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.08.2021 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем було укладено кредитний договір № 43729 про надання фінансового кредиту, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (а.с. 14-15).
За умовами вищевказаного договору, сума кредиту складає 2 000,00 грн, строк кредиту - 30 днів. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. За використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
На виконання умов договору 18.08.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою (а.с. 20).
17.02.2022 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, зокрема, і за кредитним договором № 43729 від 18.08.2021 відносно боржника ОСОБА_1 (а.с. 24-25). Вказане також підтверджується Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022 (а.с. 18).
У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку із чим станом на 25.06.2024 утворилась заборгованість на загальну суму 11 100,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами - 9 100,00 грн. Вказане підтверджується копією виписки з особового рахунку відповідача (а.с. 17) та копією розрахунку заборгованості станом на 17.02.2022 (а.с. 96-99).
22.05.2024 за Вих. № б/н позивачем відповідачеві направлено вимогу про виконання зобов'язання за кредитним договором, в якому вказано про сплату заборгованості в розмірі 11 400,00 грн, що виникла станом на 17.02.2022 (на дату відступлення права вимоги) (а.с. 16).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі - Закон), електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону).
Наведене знаходить своє підтвердження у постанові Верховного Суду по справі № 524/5556/19 від 12.01.2021.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Під час розгляду справи встановлено та підтверджується наданими позивачем доказами, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку товариству не повернуті, що свідчить про порушення його прав, тому суд дійшов висновків про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості в частині тіла кредиту в розмірі 2 000,00 грн.
Щодо нарахування процентів суд зазначає наступне.
Як зазначалось раніше, за п. 1.2 строк дії договору становить 30 днів, з 18.08.2021 по 16.09.2021.
У постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Отже, з наведеного випливає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах прав та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, що регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідачеві були надані кредитні кошти, якими вона користувалась лише в період 30тиденного строку кредитування: 18.08.2021 - 16.09.2021.
Доказів на підтвердження тих обставин, що після 16.09.2021 кредитний договір було пролонговано та строк користування кредитом було продовжено, позивачем суду не надано, як і не містять таких доказів матеріали справи, а несплата та/або несвоєчасна сплата позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без наявності волевиявлення сторін, зокрема вчинення відповідних дій.
Вимог щодо нарахування процентів згідно ст. 625 ЦК України, у позові не заявлено.
Таким чином, розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування, що підлягає стягненню з відповідача, складає в загальному розмірі 1 500,00 грн, виходячи з такого розрахунку: 30 днів * (2,5% * 2 000,00 грн).
Щодо строків позовної давності, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
З урахуванням п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, що набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Окрім цього, з початком повномасштабного вторгнення 24.02.2022 рф на територію України законодавець вніс зміни до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме доповнив розділ пунктом 19, 20, яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто, законодавцем було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.
Відповідно до Закону України № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набрав чинності 04.09.2025. Тобто, перебіг строку позовної давності відновлено саме з 04.09.2025 і за наведених вище обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем строки позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не пропущені.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 в рамках справи № 755/13805/16-ц, зазначила, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Тобто, суд відмовляє у задоволенні позову за спливом позовної давності у разі, якщо вимоги є обґрунтованими, але сплинув строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі. У даній же справі суд відмовляє в задоволенні частини позовних вимог не за спливом позовної давності, а по суті, оскільки такі вимоги є необґрунтованими.
Щодо правничої допомоги, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн. На підтвердження понесених витрат надані наступні докази: копії довіреностей від 29.12.2023 та від 30.12.2024 на ім'я адвоката Пархомчука С.В.; копія акта про отримання правової допомоги від 10.02.2025 на загальну суму в розмірі 10 500,00 грн; копія платіжної інструкції № 3 5152 від 10.02.2025 на загальну суму в розмірі 10 500,00 грн; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Пархомчуком С.В.
Відповідач та/або її представник не подали жодних заперечень з приводу неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу, а суд, в свою чергу, не вправі самостійно перебирати на себе обов'язок сторони щодо оспорювання понесених іншою стороною витрат на правничу допомогу.
Разом з цим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягають задоволенню частково, на 31,53%, то розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, що становить 3 310,65 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» задоволені частково, на 31,53%, відповідно, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 763,78 грн.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України
Вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (місцерозташування: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Кредитним договором № 43729 від 18.08.2021 в розмірі 3 500,00 грн, судовий збір в розмірі 763,78 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 310,65 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Суддя О.С. Яцун