Справа № 308/18719/25
1-кс/308/7093/25
18 грудня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні відомості про яке 03.11.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022130000000655, за підозрою громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, про арешт майна,-
Старший слідчий в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області підполковник юстиції ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні відомості про яке 03.11.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022130000000655, за підозрою громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що: у ході здійснення досудового розслідування встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квітні-травні 2022 року (точної дати досудовим слідством не встановлено, але це не пізніше травня 2022 року), будучи головним бухгалтером ФГ «Риск», перебуваючи в окупованому російськими військами с. Невське Сватівського р-ну Луганської обл. (у відповідності до постанови Верховної Ради України від 19.09.2024 № 3984-ІХ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів», село Невське Сватівського району перейменоване на село Балка Журавка), діючи умисно, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями РФ, маючи відповідний досвід роботи, прийняла пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб з числа представників збройних формувань РФ та/або представників окупаційної адміністрації окупованої території та добровільно зайняла керівну посаду начальника відділу забезпечення життєдіяльності села Невське Адміністрації Кремінського району т.зв. «ЛНР» - мовою оригіналу «начальник отдела обеспечения жизнедеятельности села Невское Администрации Кременского района ЛНР», пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах місцевого самоврядування, створених окупаційною військовою адміністрацією РФ на вказаній тимчасово окупованій території.
Обійнявши посаду начальника відділу забезпечення життєдіяльності села Невського, ОСОБА_5 , у відповідності до розпорядження окупаційної адміністрації, а саме т.зв. Адміністрації Кремінського району «ЛНР» (куди входить с. Невське), виконувала наступні організаційно-розпорядчі функції, зокрема вона: забезпечувала виконання завдань, покладених на відділ забезпечення життєдіяльності с. Невського (далі - відділ); здійснювала контроль та координувала діяльність відділу; розподіляла обов'язки між своїми підлеглими; організовувала та контролювала в рамках своєї компетенції виконання конституції та законів «ЛНР», актів голови «ЛНР», уряду «ЛНР», міністерств та інших вищих виконавчих органів державної влади «ЛНР», власних розпоряджень на відповідній території; ініціювала проведення службових перевірок відносно державних цивільних службовців, які вчиняли дисциплінарні проступки; взаємодіяла з іншими структурними підрозділами Адміністрації; забезпечувала дотримання державними цивільними службовцями відділу посадових регламентів, правил внутрішнього трудового розпорядку, а також порядку роботи зі службовими документами; вирішувала, у відповідності із законодавством «ЛНР» про державну цивільну службу, питання пов'язані із проходженням державної цивільної служби у відділі; подавала голові Адміністрації Кремінного району щорічний план роботи і показними діяльності відділу; виконувала інші функції, надані їй законодавством або за дорученням голови Адміністрації Кремінного району в межах його компетенції.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_5 , продовжуючи виконання свого злочинного задуму, спрямованого на надання країні агресору РФ та її представникам допомоги з метою завдання шкоди Україні, виконуючи організаційно-розпорядчі функції окупаційного відділу забезпечення життєдіяльності села Невське Адміністрації Кремінського району т.зв. «ЛНР», співпрацювала з представниками органів окупаційної влади РФ, військовослужбовцями російських окупаційних військ та т.зв. «народною міліцією «ЛНР» та сприяла їм в незаконному захопленні державної влади на території України, з метою подальшого їх становлення та легалізації. Зокрема, ОСОБА_5 з початку окупації населеного пункту Невське (теперішня назва - Балка Журавка), а саме з 04.03.2022, почала активно співпрацювати з російськими окупаційними військами та т.зв. «народною міліцією «ЛНР», а саме остання сприяла російським військовим у розселені в покинутих будинках населеного пункту, надавала останнім відомості стосовно мешканців, які причетні до військової служби з ЗСУ, разом з російськими військовими роздавала т.зв. «гуманітарну допомогу» для мешканців с. Невське, під час чого остання наголошувала, що вона виконує функції сільського голови, а також наголошувала на тому, що населення Невського буде жити при «ЛНР» та увійде до складу РФ. Окрім того, ОСОБА_5 пропагувала діяльність органів влади псевдореспубліки, називаючи її «визволителями». Вказані функції, тобто начальника відділу забезпечення життєдіяльності села Невське Адміністрації Кремінського району т.зв. «ЛНР», ОСОБА_5 виконувала по вересень 2022 року, після чого виїхала до тимчасово окупованого РФ м. Кремінна Луганської обл., де і перебуває по теперішній час, веде антиукраїнську, проросійську пропагандистську діяльність.
У клопотанні вказано, що таким чином, ОСОБА_5 , добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 5 ст. 111-1 КК України.
При цьому слідчий зазначає, що у разі, якщо вина ОСОБА_5 буде доведена, то їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
У клопотанні зазначено, що у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 є (має право власності на наступні об'єкти речового права): співвласником (розмір частки 1/4) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 29536457; власником (розмір частки 1/1) житлового будинку, з будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 33688555, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав.
При обґрунтуванні клопотання слідчий покликається на положення ч. 1 ст. 170 КПК України, ч.. 2 ст.170, п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
У клопотанні вказано на те, що враховуючи викладене, з метою забезпечення збереження вказаних вище речових доказів, запобігання можливості їх подальшого приховування чи знищення, керуючись ст.ст. 40, 98, 131-132, 170-172 КПК України, слідчий просить слідчого суддю: зклопотання і винести ухвалу про арешт майна, а саме: частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 29536457 та житлового будинку, з будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 33688555, які належать на праві приватної власності громадянці України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Слідчий у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, при цьому через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_5 без його участі, зазначає, що клопотання підтримує, просить задоволити.
Власник майна на розгляд клопотання не з'явилася про час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином. Разом із тим, від її захисника надійшла заява про розгляд клопотання за її відсутності.
Відповідно до ч.1 ст. 172 клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Так, слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що неприбуття у судове засідання вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області, за процесуального керівництва прокурорів Закарпатської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 03.11.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022130000000655, за підозрою громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У ході здійснення досудового розслідування встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квітні-травні 2022 року (точної дати досудовим слідством не встановлено, але це не пізніше травня 2022 року), будучи головним бухгалтером ФГ «Риск», перебуваючи в окупованому російськими військами с. Невське Сватівського р-ну Луганської обл. (у відповідності до постанови Верховної Ради України від 19.09.2024 № 3984-ІХ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів», село Невське Сватівського району перейменоване на село Балка Журавка), діючи умисно, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями РФ, маючи відповідний досвід роботи, прийняла пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб з числа представників збройних формувань РФ та/або представників окупаційної адміністрації окупованої території та добровільно зайняла керівну посаду начальника відділу забезпечення життєдіяльності села Невське Адміністрації Кремінського району т.зв. «ЛНР» - мовою оригіналу «начальник отдела обеспечения жизнедеятельности села Невское Администрации Кременского района ЛНР», пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах місцевого самоврядування, створених окупаційною військовою адміністрацією РФ на вказаній тимчасово окупованій території.
Обійнявши посаду начальника відділу забезпечення життєдіяльності села Невського, ОСОБА_5 , у відповідності до розпорядження окупаційної адміністрації, а саме т.зв. Адміністрації Кремінського району «ЛНР» (куди входить с. Невське), виконувала наступні організаційно-розпорядчі функції, зокрема вона: забезпечувала виконання завдань, покладених на відділ забезпечення життєдіяльності с. Невського (далі - відділ); здійснювала контроль та координувала діяльність відділу; розподіляла обов'язки між своїми підлеглими; організовувала та контролювала в рамках своєї компетенції виконання конституції та законів «ЛНР», актів голови «ЛНР», уряду «ЛНР», міністерств та інших вищих виконавчих органів державної влади «ЛНР», власних розпоряджень на відповідній території; ініціювала проведення службових перевірок відносно державних цивільних службовців, які вчиняли дисциплінарні проступки; взаємодіяла з іншими структурними підрозділами Адміністрації; забезпечувала дотримання державними цивільними службовцями відділу посадових регламентів, правил внутрішнього трудового розпорядку, а також порядку роботи зі службовими документами; вирішувала, у відповідності із законодавством «ЛНР» про державну цивільну службу, питання пов'язані із проходженням державної цивільної служби у відділі; подавала голові Адміністрації Кремінного району щорічний план роботи і показними діяльності відділу; виконувала інші функції, надані їй законодавством або за дорученням голови Адміністрації Кремінного району в межах його компетенції.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_5 , продовжуючи виконання свого злочинного задуму, спрямованого на надання країні агресору РФ та її представникам допомоги з метою завдання шкоди Україні, виконуючи організаційно-розпорядчі функції окупаційного відділу забезпечення життєдіяльності села Невське Адміністрації Кремінського району т.зв. «ЛНР», співпрацювала з представниками органів окупаційної влади РФ, військовослужбовцями російських окупаційних військ та т.зв. «народною міліцією «ЛНР» та сприяла їм в незаконному захопленні державної влади на території України, з метою подальшого їх становлення та легалізації. Зокрема, ОСОБА_5 з початку окупації населеного пункту Невське (теперішня назва - Балка Журавка), а саме з 04.03.2022, почала активно співпрацювати з російськими окупаційними військами та т.зв. «народною міліцією «ЛНР», а саме остання сприяла російським військовим у розселені в покинутих будинках населеного пункту, надавала останнім відомості стосовно мешканців, які причетні до військової служби з ЗСУ, разом з російськими військовими роздавала т.зв. «гуманітарну допомогу» для мешканців с. Невське, під час чого остання наголошувала, що вона виконує функції сільського голови, а також наголошувала на тому, що населення Невського буде жити при «ЛНР» та увійде до складу РФ. Окрім того, ОСОБА_5 пропагувала діяльність органів влади псевдореспубліки, називаючи її «визволителями». Вказані функції, тобто начальника відділу забезпечення життєдіяльності села Невське Адміністрації Кремінського району т.зв. «ЛНР», ОСОБА_5 виконувала по вересень 2022 року, після чого виїхала до тимчасово окупованого РФ м. Кремінна Луганської обл., де і перебуває по теперішній час, веде антиукраїнську, проросійську пропагандистську діяльність.
Таким чином, ОСОБА_5 , добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У разі, якщо вина ОСОБА_5 буде доведена, то їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 (має зареєстроване право власності на наступні об'єкти речового права): (розмір частки 1/4) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 29536457; є власником (розмір частки 1/1) житлового будинку, з будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 33688555, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав.
Ухвалою слідчого судді від 17.12.2025, надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді від 17.12.2025, відносно підозрюваної ОСОБА_5 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Згідно п. 7 ч.2 ст. 131 КПК України, заходами забезпечення кримінального провадження є: арешт майна;
Відповідно до ч. 5 ч.6 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч.ч. 1,2,5, 10,11,12 ст. 170 КПК України, аештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя вважає, що слідчим в клопотанні наведено достатньо аргументів що свідчать про існування сукупності підстав вважати, що майно на яке слідчий просить накласти арешт, підлягає можливій конфіскації, як виду покарання.
Таким чином, на переконання слідчого судді, у клопотанні доведено необхідність такого арешту, з вище зазначених підстав.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, підозра є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту майна, враховує можливість його конфіскації, в разі визнання підозрюваної винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.
Слідчий суддя переконаний, що на даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до п.п.1,3,5 ч.2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У даному випадку на переконання слідчого судді, матеріалами клопотання надано в достатній мірі доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , у вчиненні нею кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України. Виходячи із вказаного, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, слідчий приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобовязує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
При розгляді клопотання, слідчим суддею враховується положення ч.4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна, для його власника та враховуючи потреби досудового розслідування щодо втручання у права та інтереси власників майна на даному етапі кримінального провадження, слідчий суддя вважає вірним застосовувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, та вважає, що заборона розпорядження (відчуження) вказаним нерухомим майном забезпечить його збереження та не призведе до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження останніх, без позбавлення права користування та володіння ними.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для арешту майна, враховує можливість його конфіскації, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та задоволення клопотання.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що разом із тим, власники або володільці майна мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту одразу ж після зникнення підстав для застосування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке 03.11.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022130000000655, за підозрою громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна,- задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме: частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 29536457 та житлового будинку, з будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 33688555, які належать на праві приватної власності громадянці України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1