Cправа № 127/38697/25
Провадження № 1-кс/127/14907/25
Іменем України
10 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 62025240040005030 внесеного до ЄРДР 19.11.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Мізяківські Хутори, Вінницького району Вінницької області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання старшого слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..
Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 62025240040005030 від 19.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 102 від 11.04.2025, солдат ОСОБА_4 , вважається таким, що прибув та облікований як тимчасово прикомандирований військовослужбовець, на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 №7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 №6837.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_7 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби, військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , 16.04.2025, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування базового табору військової частини НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби до 10.05.2025.
Так, будучи підозрюваним у кримінальному провадженні № 62025240040002249 від 19.05.2025 солдат ОСОБА_4 повідомив, що бажає продовжити проходження військової служби у військовій часині НОМЕР_2 , на що отримав згоду від командира зазначеної частини. Враховуючи вище наведене 15.07.2025 Тростянецьким районним судом Вінницької області постановлено ухвалу (справа №147/1118/25), якою ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України звільнено та зобов'язано останнього невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.
Всупереч вимогам ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області, яка набрала законної сили 23.07.2025, 26.07.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому в ході досудового розслідування місці, солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, без поважних причин, в умовах воєнного стану, до розташування військової частини НОМЕР_2 не прибув, таким чином не з'явившись до місця несення служби без поважних причин та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 03.12.2025, коли був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Крім того, солдат ОСОБА_4 будучи ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 15.07.2025 (справа №147/1118/25), яка набрала законної сили 23.07.2025 року, звільненим від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407, на підставі ч. 1 ст. 401 КК України та якою, останнього зобов'язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної ухвали суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання ухвали суду щодо прибуття до військової частини НОМЕР_2 , маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 26.07.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому в ході досудового розслідування місці, солдат ОСОБА_4 , без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_2 не прибув, таким чином не з'явившись до місця несення служби та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
З огляду на вищеописані обставини, а також беручи до уваги наявність здобутих доказів, які в сукупності є достатніми для прийняття відповідного рішення:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Мізяківські Хутори, Вінницького району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, -
повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у нез'явленні вчасно на службу військовослужбовцем (крім строкової служби), без поважних причин тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану та умисному невиконанні ухвали суду, що набрала законної сили, тобто в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України.
Підозра ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України обґрунтовується наступними доказами: повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування проведеного у військовій частині з додатками, іншими матеріалами кримінального провадження.
При цьому, жодного разу військовослужбовець ОСОБА_4 до органу досудового розслідування не з'явився та про причини не повернення на військову службу не пояснив.
Оскільки в даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є достатні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України, за вчинення яких законом визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, тобто тяжкий злочин, у зв'язку із чим може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, необхідно врахувати ситуацію, яка склалась в Україні, адже підозрюваний, перебуваючи на волі, може розголосити відомі йому відомості, що містять державну таємницю, громадянам та військовослужбовцям інших держав, що може завдати істотної шкоди суверенітету та територіальній цілісності України, а також підірвати боєздатність Збройних Сил України.
Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не ставиться, оскільки лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить в подальшому виконання підозрюваним ОСОБА_4 усіх процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього перешкоджати досудовому розслідуванню.
У відповідності до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 4 п. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_4 , жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК не забезпечить належну поведінку підозрюваного, виконання з ним процесуальних дій та спробам останнього перешкоджати досудовому розслідуванню.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_4 в умовах сьогодення, суспільний осуд, а також враховуючи те, що у зв'язку із тяжкістю вчиненого злочину, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, керуючись ст. 40, 131, 132, 177, 183 КПК України, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, слідчому судді пояснила, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, військовослужбовець.
Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України - обґрунтована.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, тому, з урахуванням того, що підозрюваний ОСОБА_4 будучи звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, повторно залишив військову частину, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 19 години 05 хвилин 05 лютого 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 05 лютого 2026 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_8