Справа №: 148/3032/25
Провадження №: 3/148/1238/25
18 грудня 2025 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганич С.В. розглянув матеріали, які надійшли з Тульчинського РВП ГУ НП у Вінницькій області про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , притягується до адміністративної відповідальності за порушення ст.ст.122-4, 124, 130 ч.1 КУпАП,
20.11.2025о 16:15 водій ОСОБА_1 в м. Тульчині по вул.. Ростислава Покиньчереди керуючи автомобілем «ВАЗ2107»,д/н НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з препаркованим автомобілем «Фольксваген» д/н НОМЕР_2 , внаслідок чого т/з отримали механічні пошкодження.
20.11.2025о 16:15 водій ОСОБА_1 в м. Тульчині по вул.. Ростислава Покиньчереди керуючи автомобілем «ВАЗ2107»,д/н НОМЕР_1 та будучи причетним до ДТП залишив місце пригоди не повідомивши органи поліції.
20.11.2025о 16:15 водій ОСОБА_1 в м. Тульчині по вул.. Ростислава Покиньчереди керував автомобілем «ВАЗ2107»,д/н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Освідування на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою алкотестера «Драгер».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП передбачена за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Статтею 130 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
Вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4, ст. 130 ч.1 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518586 від 20.11.2025 (а.с.21), який за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518611 від 20.11.2025 (а.с.43), який за змістом відповідає вимогам 256 КУпАП, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518586 від 20.11.2025 (а.с.2), який за змістом відповідає вимогам 256 КУпАП, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП;
- фототаблицею з місця ДТП (а.с.33,34), на яких зазначено місце розташування транспортних засобів;
- письмові пояснення (а.с.4,5);
- чеком алкотестера «Драгер», який показав вміст алкоголю 2,53% у ОСОБА_1 (а.с.7) ;
- СD диском з відеозаписом, який належить Тульчинському РВП ГУНП у Вінницькій області (а.с.13).
Надані до суду протоколи про адміністративні правопорушення, на переконання суду відповідають вимогам ст.. 256 КУпАП, оскільки в них зазначено наявні у ОСОБА_1 порушення ст.ст. 122-4, 124, 130 ч.1 КУпАП. Окрім того, в поясненнях ОСОБА_1 , що долучені до матеріалів справи останній не заперечує факт скоєних ним правопорушень та вину свою визнає.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зазначена у протоколах інформація співпадає з обставинами, зафіксованими та долучених до протоколу відео файлах з нагрудних камер працівників поліції, зокрема на оглянутому відеозаписі відзнятому на місці події, який відповідає вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт скоєного ним ДТП в стані алкогольного сп'яніння.
Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 266 ч. 2 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення".
Згідно постанови КМУ «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 №1306 учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.10 «а» ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: a) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до пунктів другого, четвертого, шостого розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до тексту вказаної Інструкції, саме поліцейському надано право визначати підозру про те, чи перебуває водій в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Згідно п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, поліцейський направляє його до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Аналізуючи вищенаведені факти, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, у їх сукупності та взаємозв'язку, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушеь передбачених ст.ст. 122-4, 124, 130 ч.1 КУпАП повністю доведена і сумніву не викликає.
Отже, дослідивши усі матеріали справи, суд дійшов до висновку, що правопорушник вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124, 130 ч.1 КУпАП і повинен нести передбачену законом відповідальність.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення.
При розгляді справи суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 34 КУпАП, не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 35 КУпАП, не встановлено.
Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст.. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.. 36 ч.2 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
За таких обставин, на підставі ст. 36 КУпАП шляхом поглинення менш серйозного адміністративного стягнення більш серйозним, слід призначити адміністративне стягнення, в межах санкції ст. 130 ч.1 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України та ст.. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, беручи до уваги, що ОСОБА_1 будучи особою, яка вчинила правопорушення за ст.ст. 122-4, 124, 130 ч.1 КУпАП, що створює потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб, суд вважає що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливо шляхом призначення покарання у вигляді штрафу з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на один рік, яке є необхідним і достатнім, та, згідно ст.. 23 КУпАП, відповідає меті адміністративного стягнення.
Згідно копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 виданого Управлінням соціального захисту населення Тульчинської РДА ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір'у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Так, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема, звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 36, 122-4, 124, 130 ч.1, 245, 256, 283, 287, 289 КпАП України, суддя,-
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 визнати винним в скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 124, 122-4, 130 ч.1 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень ( Рахунок UA418999980313080149000002001, Отримувач ГУК у Вінницькій обл./Він. обл./21081300, Код отримувача 37979858, Банк отримувача Казначейство України (ел.адм..подат.) з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.307,308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцем знаходженням майна. Відповідно до вимог ст. 308 ч.2 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя: