Єдиний унікальний номер 148/654/24
Номер провадження 2/142/75/25
іменем України
18 грудня 2025 року с-ще Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А,
з участю
секретаря судового засідання Курасевич В.В.,
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто", яке розташоване за адресою: 03124 м. Київ, бульвар Вацлава Гавела,4 до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, та додані до неї матеріали, -
19 квітня 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Тульчинського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто", яке розташоване за адресою: 03124 м. Київ, бульвар Вацлава Гавела,4 до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 41225 грн. Позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та одночсно з позовною заявою подав клопотання про витребування доказів з АТ "КБ"Приватбанк" про те, чи було емітовано платіжну карту на ім'я ОСОБА_1 , надати виписку з карткового рахунку про рух коштів до платіжної карти, що належить ОСОБА_1 , надання інформації про фінансовий номер телефона та знаходження номера телефону в анкетних даних ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суддею 22 квітня 2024 року було направлено запит через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , на що отримано відповідь № 554869 від 22 квітня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
В частині 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Беручи до уваги, що спір підвідомчий суду, дана справа підсудна Піщанському районному суду Вінницької області, позовна заява та додані до неї документи оформлені з дотриманням вимог ст. 175, ст. 177 ЦПК України, не вбачаю підстав, які б перешкоджали прийняттю позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 22 квітня 2024 року постановлено прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ "КБ"Приватбанк" про те, чи було емітовано платіжну карту на ім'я ОСОБА_1 , надати виписку з карткового рахунку про рух коштів до платіжної карти, що належить ОСОБА_1 , надання інформації про фінансовий номер телефона та знаходження номера телефону в анкетних даних ОСОБА_1 ,- відмовити. Клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задовольнити частково. Розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.
26 квітня 2024 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог із -за допущеної описки при розрахунку заборгованості відповідача та заявлено стягнути з Відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» код ЄДРПОУ 43492595, заборгованість за Договором № 230512-61814-1 від 12.05.2023р. станом на 21.03.2024 року у розмірі 31250,00 гривень, яка складається з: 5000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 26250,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 12.05.2023 року по 09.10.2023 року (включно); а також судові витрати у розмірі 2422,40 гривень та 9000 гривень витрат на правову допомогу.
12 червня 2024 року представник відповідача адвокат Пушкарьов О.О. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 12.05.2023 року між Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 230512-61814-1 від 12.05.2023 року. Товариство надає Позичальникові грошові кошти в розмірі 5000 гривень (п'ять тисяч гривень 00 копійок) (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим Договором. Процентна ставка за користування Кредитом становить - 3.5% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277.50%) користування Кредитом у межах строку, визначеного в п.1.3 цього Договору. Погоджена процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та не змінюється протягом строку надання Кредиту. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк надання Кредиту становить 150 днів, з сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1. Строк надання Кредиту може бути подовжений в порядку та на умовах, визначених Правилами та Договором. Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО», (далі - Правила) які розміщені на Сайті monetka.ua, rialto.com.ua. Сума загального розміру кредиту та загальних витрат за Кредитом зазначена в Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору. Товариство здійснює переказ суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить Позичальникові. Розмір та строки сплати Позичальником платежів за цим Договором погоджений сторонами в Додатку №1 до цього Договору. У разі продовження строку користування Кредитом (оформлення пролонгації відповідно до Правил), сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом у розмірі 3.5% в день (річна процентна ставка становить 1277.50%) від суми Кредиту, починаючи з першого дня продовження строку користування Кредитом на період строку її дії. Погоджена процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою на строк продовження користування Кредитом та не змінюється в односторонньому порядку. У випадку порушення строків повернення Кредиту, встановлених цим Договором, Позичальник сплачує Товариству проценти за неправомірне користування грошовими коштами за процентною ставкою - 3.5% (річна процентна ставка становить 1277.50 %) від суми несвоєчасно повернутих грошових коштів переданих Позичальнику за цим Договором за кожний день користування.Нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом (крім випадку, узгодженого Сторонами в пункті 3.8. цього Договору). При цьому проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання Позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб Позичальника, до дня повернення суми Кредиту (його частини), визначеної у пункту 1.1. цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у розділі 7 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за Кредитом. Позичальник здійснює платежі за Договором у розмірі та у строки визначені цим Договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання Позичальником за цим Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Товариства у визначеній черговості. Згідно Додатку №1 до Договору №230512-61814-1 від 12.05.2023 року, сума платежу за розрахунковий період складе 31250.00 грн. Проценти за користування кредитом складуть 26250.00 грн. Реальна річна процентна ставка складе 620776.62 % річних. Загальна вартість кредиту складе 31250.00 грн. З таким розрахунком відповідач не погоджується, вважаючи нарахування відсотків незаконним, а позивачем не додано до Позову виписки по рахунку Відповідача, на підставі якої Позивач здійснив Розрахунок заборгованості за Кредитним договором. Жодних інших документів, в якості доказу наявності заборгованості, Позивач суду не надає, що не дає можливості з'ясувати причини та підстави виникнення заборгованості, а також правильність розрахунку. Згідно самого ж Розрахунку заборгованості за кредитом договором 230512-61814-1 від 12.05.2023 року неможливо зробити висновок про підстави та порядок нарахувань протягом всього строку нарахування. До того ж довідка, сформована представником Позивача адвокатом Руденко К.В., не є підтвердженням суми заборгованості, оскільки не відображає порядок і підстави нарахування, та не містить підтвердження жодним фінансовим документом.
Заборгованість за процентами, вважає представник відповідача, не повинна нараховуватися, так як умови Договору про 620 776,62 процентів річних, що становить 4 138,51 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним - є просто кабальними для Відповідача.Встановлений у договорі розмір процентів, комісії пені та інших штрафних санкцій перевищують розумну межу, є явно завищеними, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання позивачем зобов'язань за цим договором.Таким чином, сума компенсації становить понад п'ятдесят відсотків від суми кредиту, що в розумінні п. 5 ч. 3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою та є підставою для відмови судом у стягненні таких компенсацій та відсотків.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статей 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Таким чином, пункти Кредитного договору щодо встановлення сторонами договору процентної ставки у розмірі пільгової ставки 3,5, що становить 1277 % річних, та щодо встановлення загальної суми відсотків за кредитом яку просить стягнути Позивач в розмірі 30975,00 грн. у процентному вираженні за строк кредитування у розмірі 619,50 % від суми позики є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції). Положення договору встановлюють вимоги зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Вимога про нарахування та сплату процентів та неустойки за договором споживчого кредиту, які у сукупності є завищеними, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойки та процентів спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка та проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Станом на дату подання Позову Позивач нарахував Відповідачу прострочену заборгованість за Кредитним договором за нарахованими процентами у розмірі 30975,00 грн., що становить 619,50 % від суми кредиту. Такий розмір процентів при застосуванні цих умов призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50 % вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами. Умови Кредитного договору що регулюють відповідальність сторін про встановлення пені та інших штрафних санкцій під час дії карантину та військового стану є незаконним.
В Цивільному кодексі України наведено визначення щодо особи, яка взяла кредит або позику від банку або іншого кредитодавця та не виконує свої фінансові зобов'язання вчасно. У разі цього, якщо така особа прострочує виконання платежу, то вона може бути звільнена від відповідальності перед кредитодавцем, і останній не може нараховувати штрафи чи пені за прострочення, що виникло після 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи вищезазначене, сума у розмірі 30 975,00 грн., що стягується позивачем є штрафними санкціями, що заявляється позивачем і не визнається відповідачем, та не підлягає нарахуванню, а отже, дана вимога не є законною та не підлягає задоволенню.
Окрім того, факт існування заборгованості Позивача перед Відповідачем жодним чином не підтверджений. Позивачем не надано детального розрахунку заборгованості у тому числі і за відсотками, у зв'язку з чим неможливо встановити обгрунтований розмір заявлених позовних вимог на підставі лише загальної вартості несплаченого кредиту та відсотків без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашення позичальником тіла кредиту та відсотків. Позивач не надав до Позовної заяви документальне обгрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких можливо було самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості. Позивач не надав первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту за Кредитними договорами 1-4, стосовно погашення даних кредитів, якщо таке відбувалося (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше, не надано належних розрахунків заборгованості Відповідача за кредитними договорами, з яких вбачалося б яким саме чином та за який період обчислені кожна зі складових зазначеної загальної суми заборгованості, та не підтверджено заборгованості Відповідача за кредитними договорами станом на дату подання Позову.Позивач не надав доказів того, що на момент подання Позову у нього існувало право вимоги до Відповідача саме в тому обсязі та на таких умовах, які зазначені в позовній заяві, тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" повноважного представника в судове засідання 17 грудня 2025 року не направив, проте в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача за наявними доказами. Відповіді на відзив відповідач не подавав.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Пушкарьов О.О. судове засідання 18 грудня 2025 року не з'явилась, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, заслухавши представника відповідача, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.
На підставі наданих суду доказів встановлено, що відповідно до укладеного договору № 230512-61814-1 від 12.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (торгова марка «MONETKA») (далі - Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Позичальник), Відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 150 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Укладений Кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування, оскільки відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на дату укладення Кредитного договору), дія даного закону не поширюється на: договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» (далі - Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.ua/uk/about_us або https://monetka.com.ua/uk/about_us.
При укладанні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Згідно цієї статті ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначено порядок укладення електронного договору.
У відповідності до порядку визначеному статтею 11 Закону, Відповідач зареєструвався на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://monetka.com.ua та https://monetka.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Будь-яка фізична особа (громадянин України) може скористатися своїм правом на оформлення позики зайшовши на сайт сервісу онлайн-кредитів https://monetka.ua/.
На Головній сторінці сайту про компанію https://monetka.ua/ клієнт має право ознайомитись з Правилами надання кредитів, примірником кредитного Договору та іншими документами, які знаходяться у нижній частині екрану.
Перш ніж оформити позику клієнт обирає на калькуляторі суму та термін кредиту. У правій частині показується інформація щодо обраної суми кредиту та сума що підлягає поверненню відповідно до обраних параметрів (загальна вартість кредиту). Натиснувши кнопку «Отримати кредит» клієнт переходить до етапів заповнення Анкети на надання позики. Клієнту сервісом буде запропоновано власноруч пройти реєстрацію всіх полів Анкети: «Заповнення Анкети». Клієнт переходить до реєстрації даних у системі: мобільний телефон, E-Mail та пароль, який клієнт буде використовувати для входу в Особистий кабінет. Продовжити заповнення Анкети клієнт зможе тільки після детального ознайомлення з Правилами надання коштів у кредит та надання Згоди на обробку персональних даних. Тільки після ознайомлення та надання згоди активізується кнопка «Продовжити» та відбувається перехід до підтвердження номеру телефону. Для цього клієнту необхідно ввести СМС-код, який було направлено сервісом на його особистий номер телефону. В момент введення коду відбувається перевірка наданого номеру телефону (ідентифікація номеру). Після підтвердження номеру телефону клієнт переходить до заповнення полів з особистими даними. За результатами перевірки (підтвердження) даних відбувається створення Особистого кабінету. Далі клієнт продовжує заповнення полів Анкети на надання позики заповнюючи інформацію щодо адреси реєстрації / проживання.
Наступний крок Анкети щодо надання позики це введення соціальної інформації. Потім клієнту необхідно заповнити інформації щодо сфери діяльності. Наступним кроком Анкети, на сайті буде запропоновано додати платіжну карту на яку у разі позитивного рішення будуть перераховані кредитні кошти. На останньому етапі заповнення Анкети (підтвердження) клієнт може за необхідності змінити суму і термін кредиту, обрати мету отримання кредиту та ввести код підтвердження, який клієнт отримує СМС-повідомленням на свій номер телефона, тим самим надаючи свою згоду на отримання кредиту та підтверджуючи оформлення позики. Після введення коду підтвердження система проводить автоматичний детальний аналіз введених даних та за допомогою аналітичної скорингової системи приймає рішення щодо надання кредиту або відмови у його наданні. Система оцінювання даних для прийняття рішення може тривати до 30 хвилин, в залежності від оперативності роботи всіх задіяних систем. У разі прийняття позитивного рішення щодо видачі кредиту на сайті клієнту буде запропоновано ознайомитися з примірником Договору та додатками до нього у вигляді HTML відображеного файлу в форматі pdf.
Після ознайомлення з примірником Договору, клієнт має поставити позначку у полі «Я підтверджую умови договору. Я згоден з отриманням кредитного звіту з кредитних бюро, а також наданням інформації про мене в кредитні бюро», після чого, йому буде запропоновано два варіанти рішення:
1-й варіант: Погодитись з умовами надання кредиту - натиснувши кнопку «Так»
2-й варіант: Відмовитись від умов надання кредиту - натиснувши кнопку «Ні»
Якщо клієнт обрав перший варіант, то далі йому буде запропоновано ввести код підтвердження згоди з умовами кредитного договору (у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який спрямовується системою на телефон клієнта у вигляді СМС- повідомлення.
Після підписання Договору у Позичальника виникає можливість для завантаження Договору з особистого кабінету, тому Позичальник має змогу в будь-який час ознайомитися з умовами Договору.
Слід зазначити, що сума кредиту по укладеному Кредитному договору, перераховується на платіжну карту Відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів. Сума блокування грошових коштів на платіжній карті НОМЕР_1 відома тільки Відповідачу, оскільки на номер телефону який він вказав, а саме НОМЕР_3 , направляється смс-повідомлення з сумою блокування, та розмір суму блокування Відповідач має вказати у відповідному полі особистого кабінету. Зазначення суми блокування на платіжній карті підтверджує, що саме Відповідач підтверджує верифікацію платіжної карти. Вказаний номер телефону Відповідача, в тому числі співпадає з даними Українського бюро кредитних історій.
Таким чином, виключно особа Відповідача може отримати кредит після укладення Кредитного договору.
Одноразовий ідентифікатор 197747 направлявся Відповідачу 12.05.2023 року о 10:22:33 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_3 , який вказувався при реєстрації.
Повідомлення на номер телефону НОМЕР_3 Відповідача було надіслане та доставлене за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 12.05.2023 року о 10:22:33 год.( довідка додається). Слід зазначити, що електронний підпис з одноразовим ідентифікатором був надісланий та доставлений Відповідачу в рамках договірної співпраці Позивача з ТОВ «ДЕВЕЛОПМЕНТ ІННОВЕЙШЕНС», яка є замовником послуг масової розсилки смс-повідомлень у ТОВ «Мобізон» (веб-сайт https ://mobizon.ua).
Кредитний договір був підписаний 12.05.2023 року о 10:27:33 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора 197747 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та/або https://monetka.ua/.
Кредитні кошти були відправлені Відповідачу 12.05.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується чеком (завірена копія додається).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно ч. 13. Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ст. 100 Цивільного процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, між Позивачем та Відповідачем було укладено Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов'язань за договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування.
Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 150 днів.
Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Згідно п. 3.3. Кредитного договору, у разі порушення строків повернення кредиту встановленим п. 1.3. Кредитного договору, позичальник сплачує Товариству плату за неправомірне користування Кредитом за процентною ставкою у розмірі 3,5% від суми несвоєчасного повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у п.1.3. цього договору. Сторони домовились, що процента ставка визначена в цьому пункті договору, нараховується відповідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, визначені вказаною умовою договору проценти не є процентами в розумінні ст. 1048 ЦК України за правомірне користування кредитом, а є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов'язання боржником відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі, визначеному договором - 3,5 % за кожен день прострочення.
Такий висновок суду цілком узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 24.01.2019 року у справі №5017/1987/2012, від 05.04.2023 року (справа № 910/4518/16), за якою відповідно до частини 2 статті 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК.
Таким чином, кредитодавець та позичальник визначили в Кредитному договорі розмір процентної ставки яка сплачується позичальником за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовими позиціями Великої Палати ВС у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 24.01.2019 року у справі
№5017/1987/2012, від 05.04.2023 року (справа № 910/4518/16), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, встановлено що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування
Крім цього, Другий сенат Конституційного Суду України 22 червняухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2022 у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України "щодо відповідності Конституції України припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України.
Дослідивши практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «майном" у розумінні припису статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, керуючись принципом pacta sunt servanda (договорів слід додержувати), враховуючи приписи частини першої статті 190, абзацу другого частини першої статті 1048 Кодексу, усталену судову практику національних судів щодо правомірності стягнення процентів за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період, яка не зазнавала змін протягом 2011-2017 років, Конституційний Суд України дійшов висновку, що як на момент укладення кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги Банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об'єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України.
Здійснивши аналіз сфер застосування приписів статей 625 та 1050 Кодексу та статті 1048 Кодексу, Конституційний Суд України зазначив, що приписи статей 625 та 1050 Кодексу унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору.
Конституційний Суд України зауважив, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов'язань за кредитним договором у натурі.
У підсумку Рішенням установлено, що в аспекті порушених у конституційній скарзі питань припис першого речення частини першої статті 1050 Кодексу не обмежує права Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом, не спричиняє негативних наслідків для права Банку на ведення підприємницької діяльності, а тому є таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Отже, п. 3.3. Кредитного договору встановлено розмір процентної ставки, відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, Позичальником сплачується чіткі та зрозумілі процентні ставки.
Позивачем не здійснюється й нарахування прихованих комісій та пені по Кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України.
Позивачем також враховано і норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)» про не нарахування штрафів та пені на період карантину.
Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості.
Таким чином, в порушення умов Кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
З урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлена до стягнення заборгованість становить 31250, 00 грн., з яких 5000, 00 грн. заборгованість за кредитом, 26250,00 заборгованість за процентами за період з 12 травня 2023 року по 09 жовтня 2023 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач, ухиляючись від виконання зобов'язання, порушує законні права ТОВ «Фінансова компанія " Ріальто".
Доказів щодо сплати грошових коштів за договором позики позикодавцю, які б спростовували зазначені розрахунки заборгованості, відповідач суду не надав.
Жодних судових рішень про визнання укладеного між сторонами правочину недійсним або встановлення його нікчемним суду не надано.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у позику та нарахованих відсотків.
Оскільки відповідач належними доказами не спростував доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, та враховуючи те, що умовами договору позики встановлено обов'язок позичальника повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі, визначені договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення вказаної суми заборгованості. З вказаного розрахунку також слідує, що відповідач жодних коштів на погашення своїх боргових зобов'язань за вказаним договором не вносив.Правильність нарахувань розміру заборгованості відповідачем на час розгляду справи не оспорена та не спростована.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою суду від 22 квітня 2024 року постановлено відкрити провадження в даній цивільній справі, також вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду: відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду). Запропоновано позивачу протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відзиву надати суду: відповідь на відзив, виклавши в ньому свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Запропоновано відповідачу протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відповіді на відзив надати суду: заперечення на відповідь, виклавши в них свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Копію вказаної ухвали суду від 22 квітня 2024 року та повістку про виклик до суду в судове засідання на 21 травня 2024 року відповідачеві ОСОБА_1 було надіслано за встановленою судом адресою реєстрації місця проживання 23 квітня 2024 року ( а.с. 62) та 24 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 , прибувши до суду особисто отримала повістку про її виклик до суду на 21 травня 2024 року та оформила в суді заяву на отримання судових повісток в електронному вигляді ( а.с.63,64).
12 червня 2024 року представник позивача адвокат Пушкарьов О.О. подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач вищевказану ухвалу суду про відкриття провадження по справі не отримував. 20 травня 2024 року представник відповідача отримав доступ до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд», а тому, враховуючи вищевказане, представник вважає, що строк для подання відзиву на позовну заяву не пропущений, про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву не просив.
Відповідно до ст. 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Разом з тим, особливості процесуальних строків полягають у тому, що, по-перше, вони завжди носять імперативний характер; по-друге, встановлюються для здійснення певних процесуальних дій; по-третє, забезпечують оперативність і ефективність правосуддя та мають дисциплінуючий вплив на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021р. у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Враховуючи наведене, суд розглянув справу за наявними матеріалами справи без врахування обставин, наведених у відзиві, який, як встановлено, подано з пропуском строку для його подання, про поновлення такого строку сторона відповідача не заявляв.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Щодо стягнення вартості правничої допомоги на корист позивача суд зауважує наступне.
Ст.133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 02/06/2022 про надання правової допомоги від 02 червня 2022 року, акти приймання-передачі наданих послуг на а.с. 35 зворот, 36 на суму 9000 грн.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України".
Також у постанові від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, ненадходження відзиву на позовну заяву), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 6000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1050, 1054, 1056, ЦК України, ст.ст. 11, 13, 76-81, 137, 141, ч.8 ст. 178, 259, 263-265, 272, 273, 279-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» код ЄДРПОУ 43492595, заборгованість за Договором № 230512-61814-1 від 12.05.2023р. станом на 21.03.2024 року у розмірі 31250,00 гривень, яка складається з 5000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 26250,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 12.05.2023 року по 09.10.2023 року .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» код ЄДРПОУ 43492595, судові витрати у розмірі 2422,40 гривень та 6000 гривень витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Повне рішення складено 18 грудня 2025 року.
Сторони по справі:
Позивач: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО», код ЄДРПОУ 43492595, бульвар Вацлава Гавела, 4, м.Київ, 03124;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя: